Рішення № 24379962, 29.05.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2012 р. Справа № 5010/483/2012-5/41

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З.

при секретарі судового засідання Дуб'юк Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес",

с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1;

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 11622, 46 грн. - основного боргу, 685, 29 грн. - пені, 104, 60 грн. - інфляційних нарахувань, 133, 37 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3- адвокат, довіреність від 14.12.11р.,

посвідчення № 30 від 03.10. 2008 р.

від відповідача: не з'явився;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за поставлений товар в сумі 11622, 46 грн. - основного боргу, 685, 29 грн. - пені, 104, 60 грн. - інфляційних нарахувань, 133, 37 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2012 року порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 22.05.2012 року.

В судовому засіданні 22.05.2012 року оголошено перерву до 29.05.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 21.05.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалі від 27.04.2012 року не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 27.04.2012 року направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01 січня 2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки хлібобулочних виробів № 01-А11.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язувався поставляти (передавати у власність) відповідачу хліб та хлібобулочні вироби, а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити його вартість. Поставка здійснювалась у два магазини відповідача.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання товару. Остання поставка товарів у магазини відповідача була здійснена 29 листопада 2011 року.

Сума боргу підтверджується картками звірки взаєморозрахунків між сторонами станом за 01.10.2011 року - 02.12.2011 року.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за даним договором. Факт поставки товару відповідачеві на суму 11622, 46 грн. підтверджується видатковими та податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору 08 лютого 2012 року позивач направив відповідачу лист-претензію № 71 від 08.02.2012 р. з вимогою про погашення боргу. Відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.

У відповідності до п.5.2 Договору, який був змінений протоколом розбіжностей до договору №01-А11 від 01 січня 2011 р., відповідач за порушення термінів розрахунків сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен календарний день прострочення платежу. Відповідачу нараховано пеню в сумі 685, 29 грн., за період прострочки з 07.12.2011 року по 24.04.2012 року.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 133, 37 грн. - 3% річних, за період прострочки з 07.12.2011 року по 24.04.2012 року та 104, 60 грн. - інфляційних втрат (за грудень 2011 року - березень 2012 року).

Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку умовами договору чітко передбачено строк розрахунку за товар. Строк оплати за кожною з видаткових накладних настав не пізніше 7 календарних днів з моменту отримання кожної з партій товару.

Відповідач у встановлені договором строки не виконав свого обов'язку щодо оплати за товар. Отже, вимога про стягнення основного боргу в сумі 11622, 46 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені суд вказує наступне.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610-612 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір та порядок стягнення пені сторони обумовили п.5.2 договору, який був змінений протоколом розбіжностей до договору №01-А11 від 01 січня 2011 р., зокрема відповідач за порушення термінів розрахунків сплачує пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен календарний день прострочення платежу. Відповідачу нараховано пеню в сумі 685, 29 грн., за період прострочки з 07.12.2011 року по 24.04.2012 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідачу нараховано 133, 37 грн. - 3% річних, за період прострочки з 07.12.2011 року по 24.04.2012 року та 104, 60 грн. - інфляційних втрат (за грудень 2011 року - березень 2012 року).

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Згідно самостійно здійсненого судом розрахунку, пеня становить 690, 98 грн., 3% річних становить 133, 74 грн., інфляційні втрати 46, 49 грн. (розрахунок долучено до матеріалів справи).

Зважаючи на те, що суд не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, стягненню підлягає пеня та 3% річних в розмірах вказаних позивачем у позовній заяві. Інфляційні втрати в свою чергу підлягають стягненню в сумі 46, 49 грн. В решті заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи положення наведеної вище статті Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі слід покласти на відповідача, зокрема в сумі 1609, 50 грн. Зайво сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн. повернути позивачу.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 11, 530, 546, 549, 610-612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 43, 49, 64, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 11622, 46 грн. - основного боргу, 685, 29 грн. - пені, 104, 60 грн. - інфляційних нарахувань, 133, 37 грн. - 3% річних - задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823 (ідентифікаційний код 30915832) - 11622, 46 грн. (одинадцять тисяч шістсот двадцять дві грн. 46 коп.) - основного боргу, 685, 29 грн. (шістсот вісімдесят п'ять грн. 29 коп.) - пені, 46, 49 грн. (сорок шість грн. 49 коп.) - інфляційних нарахувань, 133, 37 грн. (сто тридцять три грн. 37 коп.) - 3% річних, 1609, 50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 50 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 58, 11 грн. (п'ятдесят вісім грн. 11 коп.) - в позові відмовити.

Зайво сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн. (тридцять одну грн. 50 коп.) повернути позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.05.2012 року

Суддя Г.З.Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_______ І.В.Григорчук 31.05.12