Рішення № 24379539, 28.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 травня 2012 р. Справа 2/12/2012/5003

за позовом: Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 61050, м. Харків, пр-т Московський, 60; 21050, м. Вінниця, вул. Чорновола, 29

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" 22000, Вінницька обл. м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47

про стягнення боргу 2 716 169,71 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, ОСОБА_1 - за довіреністю;

відповідача, ОСОБА_2 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ПАТ "Укрсиббанк" до ТОВ "Тріумф" про стягнення 2 716 169,71 грн. кредитної заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 16.03.12 р. порушено провадження по справі №2/12/2012/5003 та призначено розгляд справи на 02 квітня 2012 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неподанням сторонами доказів необхідних для вирішення спору по суті.

Після чергового призначення справи до розгляду 28.05.12 року в засіданні представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог №б/н від 28.05.12 р., якою остання просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Додатковою угодою №11281116000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, що складається з заборгованості: по кредиту та відсоткам в розмірі - 884 513,83 грн., комісії - 22 395,52 грн., пені - 61 326,40 грн., за Додатковою угодою №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, що складається з заборгованості за кредитом та відсоткам в розмірі - 1 603 931,08 грн., комісії - 41 912,72 грн., пені - 112 883,48 грн., позов підтримала та просила суд задовольнити його в повному обсязі з урахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог №б/н від 28.05.12 р.

Вказана заява не приймається судом до розгляду, оскільки позивачем при подачі даної заяви, не було дотримано вимоги щодо сплати судового збору в установленому порядку та розмірі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 54 323,39 грн. згідно платіжного доручення №0007521306 від 27.01.2012 р. при цьому ціна позову складала 2 716 169,71 грн., заявою №б/н від 28.05.2012 р. позивач збільшив ціну позову до 2 726 963,03 грн., в зв'язку з чим зобов'язаний був доплатити судовий збір в розмірі 215,87 грн.

Представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання б/н від 25.05.2012 р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням представника для участі в іншому судовому засіданні та перебуванням директора ТОВ "Тріумф" на лікарняному.

Оскільки представник відповідача зявився в судове засідання призначене на 28.05.12 р., подане клопотання про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

Представник відповідача з наданих пояснень та направленого до суду відзиву не визнає розмір боргу з тих підстав, що Додаткову угоду від 28.12.2008 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, відповідач не укладав. Відтак, нарахування відсотків за користування коштами, пені, комісійних витрат є безпідставним.

Крім того, представником відповідача подано клопотання б/н від 28.05.12 р. про призначення судово-економічної експертизи для встановлення документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання та погашення кредитів, відсотків, пені відображених ПАТ "УкрСиббанк" у довідці-розрахунку про заборгованість за кредитом, на яку позивач посилається як на доказ існування заборгованості відповідача та встановлює її розмір.

Розглянувши подане клопотання, суд прийшов до висновку про його відхилення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Тобто необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Разом з тим, на думку суду, питання щодо документальної обґрунтованості оформлення та відображення розрахунків не потребує спеціальних досліджень, оскільки з'ясування вказаних обставин можливе безпосередньо судом за результатами вивчення та дослідження наданих сторонами доказів.

Відхиляючи вказане клопотання суд врахував положення, яке міститься в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" в якому вказано про те, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.12.2007 року між АКБ "УкрСиббанк" (перейменовано в ПАТ "УкрСиббанк", надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (позичальником) було укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №11281047000 (далі - Генеральний договір).

Відповідно до п.п.1.1 договору банк зобов'язується надати позичальнику кредитні послуги у валютах вказаних, в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленому в базовій валюті, що дорівнює 340 000,00 доларів США. Умови і порядок надання, сума строк і порядок виконання зобов'язання, розмір і порядок сплати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформляється Додатковою угодою до цього договору у формі окремої Індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною цього договору.

08.01.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №11281116000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року.

Згідно п.1. Індивідуальної угоди банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в національній валюті, гривня України в сумі 500 000,00 грн., а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній додатковій угоді.

Відповідно до п.2.2. угоди позичальник зобов'язується повернути кредит з щорічним обнулінням у повному обсязі не пізніше 4 січня 2011 року.

П. 3 додаткової угоди встановлено плату за користування кредитом, а саме: за користування кредитними коштами з 08.01.2008 року по 06.04.2008 року процентна ставка встановлюється у розмірі 11,5%.

За користування кредитними коштами за умови невиконання (або часткового виконання) п.3.4.7. Генеральної угоди після 06.04.2008 року процентна ставка встановлюється в розмірі 13,5%, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цієї додаткової угоди та/або додаткових угод до Генерального договору (п.3.1. Додаткової угоди).

За користування кредитними коштами понад встановлений Додатковою угодою строк з 08.01.2008 року по 06.04.2008 року процентна ставка встановлюється в розмірі 23,0% річних.

За користування кредитними коштами понад встановлений Додатковою угодою строк за умови невиконання (або часткового виконання) п.3.4.7 Генеральної угоди про надання кредитних послуг після 06.04.2008 року процентна ставка встановлюється в розмірі 27,0% річних (п.3.2. Додаткової угоди).

Згідно з п.3.3. угоди позичальник згідно умов цієї Додаткової угоди сплачує банку у національній валюті комісію за управління кредитом у розмірі 0,08% відсотків від суми фактичного залишку заборгованості за кредитом на дату нарахування.

Комісія нараховується у гривні та сплачується з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який була нарахована банком така комісія.

Відповідно до п. 4.1 Генерального договору за порушення позичальником термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов'язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках цього договору і на підставі Індивідуальних угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні.

П. 4.5. Генерального договору передбачено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі й за порушення термінів виконання зобов'язань) встановлених цим договором.

Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється в розмірі 5 000,00 грн.

На виконання умов додаткової угоди №11281116000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальної угоди) №11281047000 від 28.12.2007 року позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 500 000,00 грн., що стверджується меморіальними ордерами:

- від 08.01.2008 року №0600078343 на суму 80 000,00 грн.,

- від 30.01.2008 року №0600902858 на суму 80 000,00 грн.;

- від 01.02.2008 року №0601640305 на суму 20 000,00 грн.;

- від 05.02.2008 року №0601724169 на суму 5 000,00 грн.;

- від 06.02.2008 року №0601761297 на суму 50 000,00 грн.;

- від 14.02.2008 року №0602038996 на суму 20 000,00 грн.;

- від 26.02.2008 року №0602224250 на суму 40 000,00 грн.;

- від 05.03.2008 року №0603149284 на суму 70 000,00 грн.;

- від 06.03.2008 року №0603187964 на суму 30 000,00 грн.;

- від 19.03.2008 року №0603505824 на суму 27 000,00 грн.;

- від 26.03.2008 року №0603615516 на суму 78 000,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором, належним чином не виконав в зв'язку з чим, станом на день звернення з позовом до суду за ним утворилась заборгованість

- по кредиту в розмірі 499 898,96 грн.

- по процентам за користування кредитом у розмірі 384 614,87 грн.,

- по комісії за кредитне обслуговування в розмірі 22 395,52 грн.

Крім сплати суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

- 32 930,84 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом,

- 22 508,81 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом;

- 692,03 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії;

- 5 000,00 грн. неустойки.

Стосовно факту укладання Додаткової угоди від 28.12.2007 №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальної угоди) №11281047000 від 28.12.2007 року суд зазначає наступне.

Ухвалами суду від 16.03.2012 р., 02.04.2012 р. (якою було зобов'язано сторони виконати вимоги ухвали суду від 16.03.2012 р.), 07.05.2012 р. позивача було зобов'язано з поміж іншого надати суду оригінал доданої до позовної заяви Додаткової угоди №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальної угоди) №11281047000 від 28.12.2007 року.

Однак, позивач не виконав вимог ухвал суду та не надав оригінал Додаткової угоди від 28.12.2007 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (Індивідуальної угоди) №11281047000 від 28.12.2007 року, письмові пояснення щодо причин неподання витребуваних доказів не зазначив.

Також 07.05.2012 року в судовому засіданні представником позивача було подано письмові пояснення відповідно до яких позивач не може надати оригінал Додаткової угоди від 28.12.2007 р. №11281080000.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву та з наданих усних пояснень заперечує факт підписання Додаткової угоди №11281080000 до Генеральної угоди про надання кредитних послуг (Індивідуальної угоди) №11281047000 від 28.12.2007 року.

У зв'язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не здійснює повернення кредитних коштів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню кредиту належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної оплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед банком.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 499 898,96 грн. - заборгованості по кредиту, 384 614,87 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 22 395,52 грн. - заборгованості по комісії за кредитне обслуговування за Додатковою угодою від 08.01.2008 р. №11281116000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Також судом розглянуто вимоги про стягнення з відповідача 32 930,84 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 23.06.2011 р. по 23.12.2011 р., 22 508,81 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 23.06.2011 р. по 23.12.2011 р. та 692,03 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості по комісії за період з 23.06.2011 р. по 23.12.2011 р. та 5 000,00 грн. неустойки за невиконання відповідачем своїх зобов"язань за договором за наслідками чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 4.1. Генерального договору за порушення позичальником термінів виконання зобов'язань по погашенню будь-яких своїх грошових зобов'язань за стандартним порядком погашення кредиту за кредитними послугами, наданими в рамках цього договору і на підставі Індивідуальних угод, які є його невід'ємною частиною, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит, пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості і розраховується за методом "факт/360", але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні.

П. 4.5. Генерального договору передбачено, що відповідно до вимог ст. 611 ЦК України позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі й за порушення термінів виконання зобов'язань) встановлених цим договором.

Розмір зазначеної в цьому пункті неустойки встановлюється в розмірі 5000,00 грн.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені та неустойки є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та умовам договору.

Оскільки відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання перед позивачем вимога про стягнення 5 000,00 грн. неустойки підлягає задоволенню в повному обсязі.

Провівши перевірку правильності наданих позивачем розрахунків пені судом виявлено помилки, які полягають в наступному.

Так, позивач розраховуючи пеню взяв для розрахунку період за який проводилось нарахування пені з 23.06.2011 року по 23.12.2011 року.

Однак вказаний розрахунок пені є невірним і суперечить чинному законодавству виходячи з наступного.

Так, згідно ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пункту 2.2. додаткової угоди №11281116000 від 08.01.2008 р. позичальник зобов'язується повернути кредит з щорічним обнулінням у повному обсязі не пізніше 4 січня 2011 року отже, період, за який можливо нарахування та стягнення пені за невчасні розрахунки буде визначатись з 05.01.2011 р. по 06.07.2011 р.

Однак, позивачем пеню нараховано за період з 23.06.2011 р. по 23.12.2011 р., а тому нарахування пені з 07.07.2011р. по 23.12.2011 р. є невірним, оскільки остання заявлена за період, який виходить за межі шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, визначення розміру пені та періодів за який проводиться нарахування є виключною прерогативою позивача і суд не вправі коригувати вказані в розрахунку значення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені згідно Бази даних ІПС "Законодавство" в межах заявлених позивачем сум заборгованості та з урахуванням виявлених помилок за період з 23.06.2011 р. по 06.07.2011 р. судом отримано 2759,71 грн. пені по кредиту, 1680,35 грн. пені по відсоткам за користування кредитом та 50,77 грн. - пені по комісії, які і підлягають стягненню.

Тобто, в стягненні 30 171,13 грн. пені по кредиту, 20 828,46 грн. пені по відсоткам за користування кредитом, 641,26 грн. пені по комісії слід відмовити.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за Додатковою угодою від 28.12.2007 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст.4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, якими в розумінні ГПК України є належно засвідчені копії або оригінали. Крім того, оригінали доказів подаються згідно ст. 36 цього ж Кодексу на вимогу суду.

У відповідності зі ст. 115 ГПК України передбачена обов'язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач не подав витребувані судом документи, а саме оригінал Додаткової угоди від 28.12.2007 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, необхідний для вирішення спору по суті, при тому, що останнього було попереджено, що в разі неподання без поважних причин витребуваних судом матеріалів позов може бути залишено без розгляду.

Неподання позивачем оригіналу Додаткової угоди №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 та з урахуванням заперечень відповідача щодо факту укладання вказаної додаткової угоди суд позбавлений можливості, у відповідності зі ст.ст. 43, 75 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене в його сукупності, позов в частині стягнення заборгованості за Додатковою угодою від 28.12.2007 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, що складається з заборгованості за кредитом та відсоткам в розмірі - 1 603 931,08 грн., комісії - 41 912,72 грн., пені - 102 284,88 грн. слід залишити без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Залишаючи позов в цій частині без розгляду, суд враховує позицію викладену в п. 4.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;

- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.81 ГПК України позивач має право знову звернутися з вказаним позовом до господарського суду в загальному порядку після усунення обставин, що зумовили його залишення без розгляду.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з залишенням позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Додатковою угодою від 28.12.2007 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року, що складається з заборгованості за кредитом та відсоткам в розмірі - 1 603 931,08 грн., комісії - 41 912,72 грн., пені - 102 284,88 грн. без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. В решті задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Витрати на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 612, 1049, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф" (22000, Вінницька обл. м. Хмільник, вул. Дзержинського, 47, код ЄДРПОУ 60043911) на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (61050, м. Харків, пр-т Московський, 60; код 09807750) 499 898,96 грн. - заборгованості по кредиту, 384 614,87 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 22 395,52 грн. - заборгованості по комісії за кредитне обслуговування, 2759,71 грн. - пені по кредиту, 1680,35 грн. - пені по відсоткам за користування кредитом, 50,77 грн. - пені по комісії, 5000,00 грн. - неустойки, 18 328,00 грн. - витрат зі сплати судового збору.

3. Позов в частині стягнення 1 603 931,08 грн. - заборгованості по кредиту та відсоткам, 41 912,72 грн. - комісії, 102 284,88 грн. - пені за Додатковою угодою від 28.12.2007 р. №11281080000 до Генерального договору про надання кредитних послуг (індивідуальна угода) №11281047000 від 28.12.2007 року залишити без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31 травня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи