Рішення № 24379506, 29.05.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 травня 2012 р. Справа 13/70/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (код ЄДРПОУ 30575865, юр. адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12; пошт. адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)

до: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селищанське" (код ЄДРПОУ 03734760, 23316, с. Селище, вул. Шевченка, 135-В, Тиврівський район, Вінницька область; пошт. адреса: 65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 9, офіс, 17)

про стягнення 29 933,91 грн. заборгованості за договором № 01-132/08-обл від 11.06.2008 р.

за участю представників сторін:

від позивача : не з'явився

від відповідача : ОСОБА_1, - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" 11.04.2011 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селищанське" про стягнення 29 933,91 грн. заборгованості за договором № 01-132/08-обл від 11.06.2008 року.

Ухвалою суду від 13.04.2011 р. порушено провадження у справі № 13/70/2011/5003 з призначенням до розгляду на 26.04.2011 року.

Водночас, 26.04.2011 р. від відповідача до суду надійшло клопотання з проханням зупинити провадження у справі № 13/70/2011/5003 до вирішення по суті господарським судом міста Києва справи № 41/122 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання недійсними умов договору та визнання права власності.

Суд розглянувши вказане клопотання вирішив його задоволити та ухвалою суду від 26.04.2012 року зупинено провадження у справі № 13/70/2011/5003 до вирішення господарським судом м. Києва справи № 41/122 та набрання судовим рішенням законної сили.

Ухвалою суду від 27.04.2012 року поновлено провадження у справі № 13/70/2011/5003 з призначенням слухання на 15.05.2012 року, однак в зв'язку з неявкою представника позивача ухвалою від 15.05.2012 року відкладено слухання на 29.05.2012 року.

На визначену дату з'явився представник відповідача, який в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та повідомив, що позивачем подано касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі № 7/2/2012/5003.

З огляду на вказані обставини, суд з'ясував, що згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду" Рівненським апеляційним господарським судом направлено справу № 7/2/2012/5003 та вказану касаційну скаргу до Вищого господарського суду України. Водночас, суд вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі № 13/70/2011/5003 не встановив необхідних даних щодо прийняття даної скарги до розгляду судом касаційної інстанції, в зв'язку з чим суд дійшов висновку розглядати справу по суті.

Представник позивача в судове засідання на визначену дату 29.05.2012 року не з'явився. Факт направлення ухвали суду від 15.05.2012 року підтверджується реєстром поштових відправлень № 6 від 16.05.2012 року.

Окрім того, відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується у п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали від 15.05.2012 р., наявний штамп суду з відміткою про відправку документа вих. № 619-622 від 16.05.2012 року. Дана відмітка оформлена відповідно до наведених вище вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України і є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

При розгляді справи судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

11.06.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селищанське" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 01-132/08-обл. Договором передбачено слідуюче: лізингодавець на підставі Договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансовою лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (п. 1.1); строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2); строк (термін) і місце передачі предмета лізингу лізингоодержувачу, вказується в Специфікації (п.2.3); даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами з моменту сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно п. 3.2. Загальних умов і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.1).

Відповідно до специфікації (додаток № 2 до договору від 11.06.2008 р.) предметом лізингу є жатка зернова, модель С 660, 2008 року випуску, вартістю 222 696,56 грн. з урахуванням ПДВ (20%).

20 червня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до договору № 01-132/08-обл від 11.06.2008 р., згідно з якою сторони погодили графік сплати лізингових платежів на загальну суму 321 495,45 грн., які складаються із авансового та чергових лізингових платежів, відшкодування частини вартості предмета лізингу, в т.ч. 20 % ПДВ та винагороди лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу без ПДВ (п.1).

Також позивач та відповідач узгодили специфікацію і умови передачі предмету лізингу (додаток № 2 договору № 01-132/08-обл від 11.06.2008 р.) зазначивши, вартість предмету лізингу з врахуванням ПДВ, яка становить 222 096,86 грн., найменування, місцезнаходження та код ЄДРПОУ продавця - ТОВ "Технік Машинес Интернешенел", 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 12, код ЄДРПОУ 30443517; місце передачі : м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 12; строк (термін) передачі : до 30.06.2008 року; місцезнаходження : Вінницька область, Тиврівський район, с. Селище, вул. Шевченка, 135 В; місце експлуатації : Вінницька область.

Загальними умовами фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу) сторони визначили : усі платежі за договором лізінгоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п. 3.1); датою здійснення будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця (п. 3.3); якщо передача предмета лізингу відбулася до п'ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п'ятого числа місяця, інакше чергові лізингові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця (п. 3.5); лізингоодержувач, не пізніше дати місяця, наступного за місяцем, в якому було передано предмет лізингу, визначеної згідно пункту 3.5. Загальних умов, зобов'язаний сплатити Винагороду, яка визначається, виходячи із вартості предмета лізингу, кількості днів за період з дня підписання Акту до цієї дати, та подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період (п. 3.6.).

Всі інші чергові лізингові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати відповідно до умов пунктів 3.4., 3.5. Загальних умов, починаючи з другого по порядку місяця, після місяця, в якому був підписаний Акт. Зазначені в Графіку порядкові номери місяців лізингу відповідають календарним місяцям, які в прямому порядку слідують за місяцем, в якому був підписаний Акт (п. 3.7). У разі прострочення лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів, зазначених в Графіку та в Загальних умовах, розмір Винагороди збільшується на суму, яка визначається виходячи із суми, яка прострочена, кількості днів прострочки, та відсоткової ставки - 20% річних. Суму такого збільшення Винагороди лізингоодержувач зобов'язаний сплатити у складі наступного за простроченим чергового лізингового платежу (п.3.8); на дату сплати, визначену п.3.5 Загальних умов, лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно Графіку та Загальних умов, коригується на суму винагороди, яка визначається за формулою: V1=So*k-So, де So - сума чергового лізингового платежу за договором на дату сплати; k - коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до долара США, встановленого НБУ за п'ять календарних днів до дати сплати чергового лізингового платежу, згідно п.3.5 Загальних умов та збільшеного на 0,59 % до курсу гривні до долару США, за яким АКІБ "Укрсиббанк" по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті, що підтверджується відповідною довідкою банку або завіреною копією банківської виписки, отриманих лізингодавцем для придбання предмета лізингу та його подальшої передачі лізиногоодержувачу у фінансовий лізинг. Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то сума V1 не розраховується (п. 3.9).

На виконання умов договору № 01-132/08-обл від 11.06.2008, позивачем передано відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 20.06.2008 р. предмет лізингу, а саме : жатку зернову, марка С 660, 2008 року випуску, № шасі (кузова, рами) 70106098 вартістю 222096,86 грн. з урахуванням ПДВ (20%), який підписано та скріплено печатками позивача та відповідача.

У позовній заяві зазначається, що взяті на себе зобов'язання за цим договором фінансового лізингу відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого виник борг, нарахування штрафу, інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 29 933,31 грн..

Водночас, судом встановлено, що відповідач не погоджуючись із окремими умовами даного договору звернувся в господарський суд м. Києва з позовом до позивача.

Так, ухвалою даного суду від 18.04.2011 року порушено провадження у справі № 41/122 за позовом ТОВ "Селищанське" до ТОВ "Українська лізингова компанія" про визнання недійсними умов договору та визнання права власності.

17.06.2011 року господарським судом м. Києва прийнято рішення у справі № 41/122, яким відмолено у задоволенні позову повністю.

Позивач у даній справі не погоджуючись із вказаним рішенням суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року апеляційну скаргу ТОВ "Селищанське" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року у справі № 41/122 без змін.

Окрім того, постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2011 року касаційну скаргу ТОВ "Селищанське" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року та рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2011 року у справі № 41/122 скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

В подальшому ухвалою господарського суду м. Києва справі № 41/122 присвоєно новий номер 41/122-62/198 з призначенням слухання на 18.01.2012 року.

Разом з тим, представник ТОВ "Селищанське" повідомив господарський суд Вінницької області листом (вх. № 08-46/3667/12 від 02.04.2012 року), що господарським судом м. Києва 18.01.2012 року прийнято ухвалу, якою справу № 41/122-62/198 передано за підсудністю до господарського суду Вінницької області (а. с. 87).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 31.01.2012 року прийнято до провадження вказану справу та присвоєно № 7/2/2012/5003.

Як вбачається з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", господарським судом Вінницької області прийнято рішення від 15.02.2012 року у справі № 7/2/2012/5003, яким в позові відмовлено повністю.

27.04.2012 року до суду від відповідача у справі № 13/70/2011/5003 супровідним листом надійшла копія постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року, згідно якої апеляційну скаргу ТОВ "Селищанське" задоволено. Рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.2012 року у справі № 7/2/2012/5003 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши в сукупності докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи між товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Селищанське" укладено договір фінансового лізингу № 01-132/08-обл від 11.06.2008 року, згідно якого позивач передав відповідачу за актом приймання-передачі від 20.06.2008 р. жатку зернову, марка С 660, 2008 року випуску, № шасі (кузова, рами) 70106098 вартістю 222096,86 грн..

Внаслідок порушення відповідачем умов даного договору щодо сплати лізингових платежів, виникла заборгованість, що стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Також судом встановлено, що в провадженні господарського суду Вінницької області перебувала справа № 7/2/2012/5003 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" про визнання недійсними умов договору та визнання права власності.

За результатами розгляду даної справи судом 15.02.2012 року прийнято рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням звернувся із апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду.

10.04.2012 року апеляційною інстанцією прийнято постанову якою постановлено наступне:

1) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" задоволити.

2) рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.2012 року у справі № 7/2/2012/5003 скасувати. Прийняти нове рішення.

3) Позов задоволити.

- визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-129/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-130/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-131/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до Договору № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на зернозбиральний комбайн CLAAS "MEGA360 автоконтур", 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-129/08-обл фінансового лізингу від 11.06. 2008 року;

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на зернозбиральний комбайн CLAAS "MEGA360 автоконтур", 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-130/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на жатку зернову С-660, 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-131/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на жатку зернову С-660, 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року;

- визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на транспортні візки для транспортування жатки зернової С-660, 2008 року випуску в кількості двох одиниць, що є предметом лізингу за договором № 01-133/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року.

4) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" 25821,00 грн. судових витрат.

5) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" 32726,50 грн. судових витрат за розгляд апеляційної скарги.

6) Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Селищанське" 2146,00 грн. надмірно надмірно сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Водночас, у вказаній постанові апеляційного суду встановлено наступні обставини.

11.06.2008 року між СВК "Селищанський" (правонаступником якого є ТзОВ "Селищанське") (лізингоодержувач) і ТзОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) було укладено ряд договорів фінансового лізингу, а саме: договір № 01-129/08-обл, договір № 01-130/08-обл, договір № 01-131/08-обл, договір № 01-132/08-обл, договір № 01-133/08-обл (надалі - договори). Порівняння судом змісту договорів свідчить про їх аналогічність, за виключенням умов, що встановлюють предмет лізингу, розмір лізингових платежів тощо.

Пунктами 3.6 та 3.9 Загальних умов фінансового лізингу встановлені два різні види платежів як винагороду відповідача за отримані у лізинг предмети лізингу.

Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що виходячи з умов договорів фінансового лізингу, у пунктах 3.6 загальних умов фінансового лізингу та в четвертій графі графіку сплати лізингових платежів (додатки № 1 до договорів) сторонами визначено конкретний розмір платежу як винагороди лізингодавцю за отримане в лізинг майно, в той час як пунктами 3.9 загальних умов фінансового лізингу визначено платіж, як винагорода, яка підлягає сплаті відповідачу виключно внаслідок збільшення курсу долара США по відношенню до гривні, однак такий платіж не передбачений частиною 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Таким чином, з огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позивачем доведено підстави для визнання в судовому порядку недійсними п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу до договорів фінансового лізингу на підставі ст. 203 ЦК України.

Вимога позивача про визнання права власності обґрунтована відсутністю боргу перед відповідачем за договорами фінансового лізингу, оскільки ним сплачено всі лізингові платежі обумовлені графіком сплати лізингових платежів в національній валюті, на підтвердження надано первині документи. Натомість, відповідачем не доведено наявності заборгованості позивача по сплаті платежів передбачених іншими умовами договорів ніж п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу, які визнані судом недійсними. Відтак, скаржник набув право власності на предмети лізингу, оскільки повністю сплатив заборгованість перед відповідачем.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Предметом спору у справі № 13/70/2011/5003 є стягнення заборгованості у сумі 29933,91 грн. за договором фінансового лізингу № 01-132/08-обл.

Слід зазначити, що склад сторін у справі № 13/70/2011/5003 та у справі № 7/2/2012/5003 є тотожним.

Як зазначалося вище, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі № 7/2/2012/5003 задоволено позов ТОВ "Селищанське" до ТОВ "Українська лізингова компанія" та зокрема, визнано недійсним пункт 3.9 статті 3 Загальних умов фінансового лізингу, що є додатком № 4 до договору № 01-132/08-обл фінансового лізингу від 11.06.2008 року і визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" на жатку зернову С-660, 2008 року випуску, що є предметом лізингу за договором фінансового лізингу № 01-132/08-обл від 11.06.2008 року.

Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що борг ТОВ "Селищанське" перед ТОВ "Українська лізингова компанія" відсутній, так як ним сплачено всі лізингові платежі за договорами фінансового лізингу та відповідачем у справі № 7/2/2012/5003 не доведено наявності заборгованості позивача по сплаті платежів передбачених іншими умовами договорів ніж п. 3.9 загальних умов фінансового лізингу, які визнані судом недійсними.

Зазначені обставини мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у справі № 13/70/2011/5003.

Оскільки постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі № 7/2/2012/5003 встановлено відсутність заборгованості, зокрема за договором фінансового лізингу № 01-132/08-обл від 11.06.2008 року, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати з розгляду даної справи відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 4-3, 4-5, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селищанське" про стягнення заборгованості в сумі 7724,31 грн. та штрафу в сумі 22209,60 грн. за договором фінансового лізингу № 01-132/08-обл від 11.06.2008 року.

Повне рішення складено 31 травня 2012 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8)