Ухвала суду № 24378152, 14.05.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 р. Справа № 2800/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Багрія В.М., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Долинської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі за позовом спільного українсько-американсько-російського підприємства «Айсберг» ЛТД у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

04.07.2011 року позивач - СУАРП «Айсберг» ЛТД у формі ТзОВ звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача - Берегівської ОДПІ у якому просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення: № 0000072230 від 18.04.2011 року про нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 55613,23 за основним платежем і в сумі 13903,31 за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000222340 від 18.04.2011 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 417700 грн. за основним платежем і в сумі 104425 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями по операціях з підприємствами ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос плюс».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000072230 та № 0000222340 від 18.04.2011 року. Підставою для винесення даних ППР слугувала проведена відповідачем планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складено акт № 22-23/010/22079373 від 28.03.2011 року. Відповідно до висновків даного акта податковим органом встановлено ряд порушень, зокрема те, що підприємством неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос-Плюс», які в процесі господарської діяльності порушили вимоги ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України. Крім цього, податковим органом зазначено, що позивач при виплаті роялті угорській фірмі «Alter Eco KFT» допустив порушення п. 13.1 та 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток іноземної юридичної особи на суму 55613,25 грн.. Позивач вважаючи, що вказані вище податкові повідомлення-рішення є протиправними посилається на те, що під час проведення перевірки, відповідачу були надані усі первинні документи, які підтверджують реальність проведення господарських операцій, внаслідок яких була отримана продукція та послуги, які в подальшому позивачем були використані у його безпосередній господарській діяльності. Крім того, позивач вказує на те, що податковим органом у складеному акті не наведено жодних порушень, які б були допущені позивачем під час формування податкового кредиту. Як вказує позивач, податковий орган безпідставно вказує на те, що позивачем неправильно сформовано податковий кредит у зв'язку з тим, що контрагентами позивача допущено порушення вимог ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки податкова відповідальність є індивідуальною, а тому позивач не може нести негативні наслідки за порушення податкового законодавства іншими платниками податків. Щодо посилання податкового органу на порушення підприємством п. 13.1 та 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» то позивач зазначає, що у відповідності до п. 1 ст. 12 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, роялті які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися у цій Договірній Державі. Таким чином, позивач вважає, що платник податку згідно з цією статтею, вправі сплачувати податки тій державі, резидентом якої він є.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000222340 від 18.04.2011 року в частині нарахування податку на додану вартість в сумі 417700 грн. за основним платежем та в сумі 104425 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000072230 від 18.04.2011 року про нарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 55613,23 за основним платежем та в сумі 13903,31 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції Берегівська ОДПІ оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що внаслідок податкової перевірки відповідачем встановлено, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по операціях з підприємствами ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос плюс», правочини з якими є нікчемними згідно зі ст.ст. 215 та 228 ЦК України, у зв'язку з відсутністю їх за місцем реєстрації та складських приміщень, автомобільного транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, трудових ресурсів, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності тощо. Також апелянт вказує на те, що позивачем в порушення п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч. 2 ст. 12 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, не утримано податок на прибуток з роялті сплаченого іноземній юридичній особі в сумі 55613,23 грн..

На дану апеляційну скаргу від позивача поступило заперечення, в якому позивач вказує на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що спільне українсько-американсько-російське підприємство «Айсберг» у формі ТзОВ, як юридична особа зареєстроване 24.11.1995 року, є платником ПДВ та податку на прибуток з іноземних юридичних осіб (Т. 1 а.с. 60).

З 21.02.2011 року по 31.03.2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, а також валютного законодавства за період з 13.01.2010 року по 31.12.2010 року, результати якої оформлені актом № 22-23/010/22079373 від 28.03.2011 року (Т. 1 а.с. 10-55).

Відповідно до висновків даного акту, перевіркою встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства, зокрема п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 422 052 грн. та п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого позивачем занижено податку на прибуток з іноземних юридичних осіб в сумі 55613,12 грн..

До таких висновків податковий орган прийшов виходячи з того, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ які сплачені в ціні послуг та товарів на підставі господарських операцій з ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос плюс», оскільки укладені договори з вказаними суб'єкти господарювання спрямовані на ухилення від оподаткування і згідно зі ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України є нікчемними. Як вказує податковий орган, дані підприємства відсутні за місцем реєстрації та не мають відповідних умов для надання вказаних в договорах послуг чи товарів, а саме відсутні складські приміщення, автомобільний та інший транспорт, устаткування, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання тощо.

На підставі вказаного вище акта перевірки, Берегівська ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення № 0000222340 року від 18.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 527 565 грн. в тому числі 422 052 грн. за основним платежем і 105513 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000072230 від 18.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 520 500,54 грн. в тому числі 55 613,23 грн. за основним платежем і 13903,31 за штрафними (фінансовими) санкціями (Т. 1 а.с. 8-9).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відсутність контрагентів за місцем реєстрації та ненадання посадовими особами цих підприємств первинних документів бухгалтерського та податкового обліку для податкової перевірки, не спростовують доказів наявних у матеріалах справи, які засвідчують реальність проведених господарських операцій. Натомість порушення контрагентами вимог податкового законодавства не перекладає на позивача відповідальність за порушення вчинені такими платниками, в силу персональної відповідальності. Щодо донарахування позивачу податку на прибуток з іноземних підприємств, то суд першої інстанції зазначив, що таке донарахування суперечить вимогам п. 1 ст. 23 Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, відповідно до якого, подвійне оподаткування запобігається шляхом зменшення податку який підлягає сплаті в Україні на суму сплаченого податку в Угорській Республіці, якщо відповідний податок нарахований Угорською Республікою у відповідності до вимог Конвенції. Оскільки під час донарахування позивачу податку на прибуток з іноземної юридичної особи, податковим органом не було враховано сплачений нерезидентом податок в Угорській Республіці, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що з податковим повідомленням-рішенням № 0000222340 від 18.04.2011 року позивач не погоджується тільки в частині нарахування ПДВ в сумі 417700 грн. за основним платежем та 104425 за штрафними (фінансовими) санкціями по операціях з підприємствами ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос плюс».

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону N 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З аналізу наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки чи виконання робіт (послуг). Тобто Закон N 168/97-ВР пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) поставкою товарів, у ціні яких цей податок реально сплачений.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що позивачем у березні 2010 року придбано у ТзОВ «Де-Лонга» концентрат виноградного соку у кількості 30 тис. літрів на суму 540 тис. грн. в тому числі ПДВ 90 тис. грн. При передачі товару видана видаткова накладна № ДЕ-0000185 від 01.03.2010 року та податкова накладна № 185 від 01.03.2010 року. У жовтні 2009 року позивачем придбано у ТзОВ «Селтех-Юг» концентрат виноградного соку у кількості 30 тис. літрів на суму 360 тис. грн. в тому числі ПДВ - 60 тис. грн. При передачі товару видана видаткова накладна № СЕ-0000573 від 22.10.2009 року та податкова накладна № 573 від 22.10.2009 року.

Основною діяльністю позивача є виробництво вин. Відповідно до технологічної інструкції на виробництво ординарних столових напівсухих та напівсолодких вин при схемі 2 виробництва (купажна) виготовлення столових напівсухих та напівсолодких виноматеріалів проводять купажуванням столових оброблених виноматеріалів з одним чи декількома компонентами сировини у тому числі з концентратом виноградного соку. Позивачем при виготовленні вин використовується схема 2 (купажна). Для виготовлення вин здійснювалися закупки сировини: концентрату виноградного соку. Використання придбаного концентрату виноградного соку від ТзОВ «Де-Лонга»та ТзОВ «Селтех-Юг» у загальній кількості 60 тис. літрів підтверджується відомостями журналу обліку руху виноматеріалу виноробства за 2009-2010 рік та купажними листами, які засвідчують кількість використаного концентрату виноградного соку при виготовленні кожної партії вин.

У серпні 2010 року позивачем придбано у ТзОВ «Тродос плюс» пробку коркову агломерат 33x23 у кількості 900 тис. штук за ціною 1080 тис. гривень у тому числі ПДВ у розмірі 180 тис. грн.. При передачі товару видана видаткова накладна № 2661608 від 16.08.2010 року та податкова накладна №2661608 від 16.08.2010 року. Транспортування здійснювалося позивачем та засвідчуються подорожнім листом вантажного автомобіля № 221146 від 08.08.2010 року, посвідченням на відрядження водія, розрахунковими квитанціями придбання паливно-мастильними матеріалами у м. Дніпропетровську, звітом про використання коштів під звіт. Також згідно бухгалтерської довідки на початок 3 кварталу 2010 року залишок пробки коркової па складі становив 513,7 тис. штук, у 3 кварталі 2010 відбулася єдина поставка пробки коркової від ТОВ «Тродос плюс» у кількості 900 тис. шт.. За 3 квартал 2010 року виготовлено вино продукції у кількості 1333 тис. грн.. внаслідок чого на кінець кварталу залишок пробки коркової на складі становив 80,7 тис. шт.. Тобто фактичне придбання та використання у господарській діяльності придбаної позивачем пробки коркової від ТзОВ «Тродос плюс» підтверджується первинними документами.

01.04.2010 року між позивачем та ТзОВ «Скап Холд НГС» укладено договір № 01/04 про надання послуг, предметом якого є надання послуг по здійсненню відносно продукції позивача, яка знаходиться в торгівельних точках заходів, що сприяють інтенсивній реалізації продукції позивача та збільшенню заявок на її придбання. Відповідно до умов даного договору, конкретний перелік послуг та торгівельних точок визначаються в Завданнях Замовника. Результати наданих послуг оформляються актом про надання послуг.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Скап Холд НГС» надав позивачу послуги у квітні 2010 року, що засвідчується Завданням № 1 від 01.04.2010 року, Додатком № 1 про перелік торгівельних точок, Актом виконаних робіт № 1618 від 30.04.2010 року та податковою накладною № 1618 від 30.04.2010 року на загальну суму 467500 грн. в тому числі ПДВ 77916,67 грн.. Факт виконання умов договору у травні 2010 року підтверджується Завданням № 2 від 30.04.2010 року, Додатком № 2 про перелік торгівельних точок, Актом виконаних робіт № 2182 від 31.05.2010 року та податковою накладною № 2182 від 31.05.2010 року на загальну суму 58500 грн. в тому числі ПДВ в сумі 9 750 грн.. Згідно бухгалтерської довідки у квітні 2010 року відбулося планове підвищення відпускних цін на готову продукцію, внаслідок чого відповідні послуги були необхідні для вжиття заходів для недопущення зменшення та збільшення продукції у порівнянні із минулими періодами. У березні 2010 року внаслідок підвищення відпускних цін був високий продаж продукції за старими цінами. Внаслідок придбання маркетингових послуг у квітні 2010 року було продано продукції на 43 тис. шт. одиниць більше ніж у січні 2010 року та на 117 тис. одиниць більше, ніж у лютому 2010 року, за умови відпуску продукції за підвищеними цінами. У грошовому виразі вартість реалізованої продукції у квітні 2010 року перевищила на 453 тис. грн. показник січня (традиційно великі продажі) та на 1169 тис. грн.. показник лютого 2010 року. Зменшення маркетингових послуг у травні 2010 року відобразилося і на показнику проданої продукції за травень, а саме зменшилася реалізація майже на 47 тис. шт. у порівнянні із квітнем 2010 року.

Враховуючи викладені обставини справи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні усі належним чином оформлені податкові накладні та інші первинні документи, які характерні для даного виду правовідносин, що підтверджують реальність проведення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос-Плюс». Крім цього, отримані позивачем товари та послуги, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість» надає позивачу право сплачені у ціні товарів та послуг суми ПДВ віднести до податкового кредиту.

Встановлені вище судом обставини та досліджені первинні документи спростовують висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів, оскільки проведені між позивачем та ТзОВ «Де-Лонга», ТзОВ «Селтех-Юг», ТзОВ «Скап-Холд НГС», ТзОВ «Тродос-Плюс» господарські операції мають реальний характер, що підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто обов'язковою умовою, для визнання договору нікчемним є наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи.

Відповідачем не наведено жодних доказів, які б вказували на наявність умислу та мети у позивача на порушення укладеним договором публічного порядку та на спрямовання його на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання у випадку, коли перший виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання податкового кредиту.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Бельгії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Помилковим є також посилання податкового органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації як на підставу для збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу, оскільки відсутність платника податків - продавця за місцем реєстрації, не може бути підставою для відмови в формуванні податкового кредиту покупцю.

Дані висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України з відповідних питань, висловленими зокрема у постановах цього Суду від 13.01.2009 року по справі 21-1578во08 та від 30.09.2009 року по справі № 21-949во09.

Наведене вище свідчить про недоведеність податкового органу нікчемності господарських зобов'язань та про відсутність в діях позивача вини та умислу. Господарські операції реально виконувалися, що підтверджується необхідними первинними документами, які відповідають вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, суд апеляційної інстанції прийшов до переконання, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ сплачені вказаним вище суб'єктам господарювання в ціні придбаних товарів та послуг, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про скасування податкового повідомлення рішення № 0000222340 від 18.04.2011 року в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 417700 грн. за основним платежем та 104425 грн. за штрафними (фінансами) санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000072230 від 18.04.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, то суд апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції про його протиправність, виходячи з наступних підстав.

Порядок оподаткування доходів отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, на час виникнення спірних правовідносин регулювався ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі - Закон N 334/94-ВР).

Відповідно до пункту 13.1 ст. 13 Закону N 334/94-ВР, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема роялті.

Згідно з пунктом 1.30 ст. 1 Закону N 334/94-ВР, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 18.1 ст. 18 Закону N 334/94-ВР визначено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

З метою уникнення подвійного оподаткування між Україною і Угорською Республікою підписано Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка ратифікована Законом України від 23 квітня 1996 року N 137/96-ВР (далі - Конвенція).

Статтею 2 Конвенції визначено види податків на які поширюється дія Конвенції, до яких зокрема віднесено податок на прибуток у випадку України, а корпоративний податок у випадку Угорської Республіки.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 даної Конвенції, роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Частиною 2 цієї статті передбачено, що ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 5 процентів загальної суми надходжень.

Таким чином, міжнародним договором передбачено право особи обирати місце оподаткування роялті в одній із Договірних держав.

При цьому, відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затвердженого постановою КМ України № 470 від 06.05.2001 року, підставою для звільнення від оподаткування є подання нерезидентом, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії) компетентного органу відповідної країни, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.

Як вбачається із матеріалів справи та акта податкової перевірки, згідно з Ліцензійним договором № 1 про передачу прав на користування торговельної марки від 01.07.2005 року громадянином США Гутманом Хуго та громадянином Угорщини ОСОБА_8, які є власниками свідоцтва на знак для товарів і послуг «Чізай» НОМЕР_5 від 15.10.2003 року, було передано право на використання даної торгової марки СУАРП «Айсберг» (Ліцензіат).

Розмір, порядок та строки виплати винагороди (роялті) за використання торговельної марки «Чизай» сторонами визначено в Додатку № 1 від 01.07.2005 року до вказаного вище договору. Відповідно до цього Додатку відрахування роялті здійснюється Ліцензіатом протягом 30 днів, що передують за звітним періодом, в розмірі 5 % від реалізованої продукції шляхом перерахування коштів на рахунки Ліцензіара. Відрахування роялті здійснюються з урахуванням укладеної між Україною та Угорською Республікою Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень та Конвенції між Урядом України та Урядом США про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал.

Відповідно до Договору уступки вимоги № 17/10 від 17.10.2008 року громадянином Угорщини Алтером Ференцом передано угорській фірмі «Alter Eco KFT» право вимоги належного першому за договором № 1 від 01.07.2005 року. Таким чином, фірма «Alter Eco KFT» стала кредитором за договором № 1 від 01.07.2005 року, а СУАРП «Айсберг» боржником.

Згідно з договором від 15.12.2008 року про передачу права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України НОМЕР_6 від 15.10.2003 року гр. Угорської Республіки ОСОБА_8 передав угорській фірмі «Alter Eco KFT» право власності на знак для товарів «Чізай», в результаті чого останній є співвласником свідоцтва України НОМЕР_6 від 15.10.2003 року на знак для товарів і послуг «Чізай».

На підставі вказаних вище договорів та звітів про обсяги реалізованої продукції, позивачем протягом 4 кварталу 2009 року та 2010 року було виплачено угорській фірмі «Alter Eco KFT» 140 000 дол. США роялті за використання торгової марки «Чизай».

Як вбачається з акта перевірки позивачем під час проведення податкової перевірки представлено відповідачу довідки за 2009-2010 роки № 2753164684 від 14.01.2010 року та № 4140435894 від 17.01.2011 року, видані Середньо-Угорською Регіональною Дирекцією Податкового і Фінансового Контрольного Управління, які містять інформацію про те, що угорська фірма «Alter Eco KFT» є резидентом Угорщини податковий номер якої 12965250-3-41. Дані довідки видані для позивача з метою уникнення подвійного оподаткування на 2009-2010 роки відповідно до Конвенції та посвідчені штампом APOSTILLE.

Крім цього, позивачем до матеріалів справи долучено листи угорської фірми «Alter Eco KFT» з яких суд вбачає, що у відповідності до п. 1 ст. 12 Конвенції дана фірма прийняла рішення про оподаткування спірних роялті на території та згідно законодавства Угорської Республіки.

Враховуючи викладені вище правові положення та обставини справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно не утримано податок на прибуток з роялті сплаченого угорській фірмі «Alter Eco KFT», оскільки у відповідності до вказаних вище довідок такий податок угорською фірмою «Alter Eco KFT» сплачений в Угорській Республіці.

Посилання відповідача на те, що відповідно до п. 2 ст. 12 Конвенції позивач в обов'язковому порядку сплачені роялті повинен був оподаткувати за ставкою 5 %, суперечать п. 1 ст. 12 Конвенції, де зазначено про можливість їх оподаткування в Угорській Республіці. Крім цього, відповідно до ст. 7 Конвенції, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки в цій Державі.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що прийняте Берегівською ОДПІ податкове повідомлення-рішення № 0000072230 від 18.04.2011 року є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Берегівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у справі № 2а-2251/11/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її у повному обсязі може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.М. Багрій

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 18.05.2012 року.