Постанова № 24377038, 22.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.12 Справа № 12/1/5022-44/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Юрченка Я.О.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м.Київ

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2012р.

у справі № 12/1/5022-44/2012

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Тернопіль

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, м.Тернопіль

про визнання виконавчого напису, вчиненого 25.02.2011р., зареєстрованого в реєстрі за № 276, таким, що не підлягає виконанню

За участю представників:

позивача: ОСОБА_5

відповідача: Лещук Н.В.

третя особа: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2012р. у справі № 12/1/5022-44/2012 задоволено позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Тернопіль, та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, вчинений 25.02.2011р. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 276, в частині звернення стягнення на будівлю промтоварного магазину з кафе на 24 посадочних місця, загальною площею 1440,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, яка належать на праві власності приватному підприємцю ОСОБА_3, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного майна запропоновано задоволити вимоги ПАТ «Український інноваційний банк» в розмірі 1608490,57 доларів США, що згідно з курсом валют НБУ станом на 31.12.2010р. становить 12806319,37 грн. та 2500 грн. плати за вчинення виконавчого напису, що разом становить 12808819,37 грн.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк»(вул.Смірнова-Ласточкіна, 10А, м.Київ 53, код 05839888) на користь підприємця-фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1073 грн. витрат по сплаті судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.061999р. № 1172, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ «Український інноваційний банк»- відповідач у справі -подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, в позові відмовити, з мотивів у ній наведених. Зокрема апелянт покликається на пункти 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, постанову Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»та те, що в оскаржуваному виконавчому написі чітко зазначено, що стягнення заборгованості на майно здійснюється на підставі договору іпотеки, строк платежу за яким настав 30.07.2010р. і законодавство не містить вимог щодо надання нотаріусу первинних бухгалтерських документів на підтвердження безспірності свої позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Підприємець-фізична особа ОСОБА_3 звернулася в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса ОСОБА_4, про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 25.02.2011р. приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 276, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на будівлю промтоварного магазину з кафе на 24 посадочних місця, загальною площею 1440,4 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2, яка належать на праві власності підприємцю ОСОБА_3 та за рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначеного майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Український інноваційний банк» в розмірі 1608490,57 доларів США, що згідно з курсом валют НБУ станом на 31.12.2010р. становить 12806319,37 грн., та 2500 грн. плати за вчинення виконавчого напису, що разом становить 12808819,37 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом допущено порушення вимог ст.ст.88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст.35 Закону України «Про іпотеку», пунктів 283, 287 Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004р., а саме: не надіслано вимоги про усунення порушень; у вчиненому виконавчому написі не зазначено строку, за який проводиться стягнення; сума, яка підлягає до стягнення, зазначена однією сумою та без розподілу на тіло кредиту, пеню та проценти; не зазначено періоду, за який здійснюється стягнення. Крім того, заборгованість боржника не є безспірною, так як ухвалою Тернопіьського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.01.2011р. відкрито провадження у цивільній справі № 2-1165/2011р. за позовом АТ «Український інноваційний банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 105/07 від 31.07.2007р., про що на момент вчинення напису було відомо відповідачу. Відтак, як стверджує позивач, для вчинення спірного виконавчого напису відповідачем був поданий нотаріусу лише оригінал нотаріально посвідченої угоди без первинних документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Більше того, станом на 25.02.2011р. (дата вчинення виконавчого напису) курс НБУ складав 7,9317 грн. за 1 долар США, тоді як нотаріусом безпідставно здійснено перерахунок доларів США у гривню по курсу НБУ, що діяв станом на 31.12.2010р., що склало 7,9617 грн. за 1 дол. США, що склало різницю у розмірі 48254,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 31.07.2007р. між фізичною особою АТ «Український інноваційний банк»(Банк) та ТзОВ «Ареол»(Позичальник) укладено кредитний договір № 105/07, у відповідності до умов якого банк надав позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з кінцевим терміном погашення 30.07.2010р. з лімітом кредитної лінії 1590000 дол.США.

Згідно з умовами п.3.4.1 кредитного договору позичальник за користування коштами сплачує банку проценти у розмірі 11,5% річних терміном на один рік та 0,05 % щомісячних комісій; з другого року користування кредитом процентна ставка встановлювалась в розмірі 15% річних без щомісячних комісій.

Згідно з умовами п.7.3 кредитного договору у разі порушення строків сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховувалась пеня. Пеня нараховується на несплачені (несвоєчасно сплачені) проценти, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів.

Згідно з умовами п.7.4 кредитного договору разі порушення граничного терміну повернення кредиту з урахуванням встановленого цим договором ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пеня нараховується на суму простроченої заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів існування простроченої заборгованості, починаючи з дати її виникнення до дати приведення у відповідність розміру заборгованості за кредитом ліміту кредитної лінії згідно з умовами п.п.3.1 та 3.5.1.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язання по кредитному договору № 105/07 від 31.07.2007р., 01.08.2007р. між АТ «Український інноваційний банк»(Іпотекодержателем) та приватним підприємцем ОСОБА_3 (Іпотекодавцем), який є майновим поручителем ТзОВ «Аріол», укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 8484, згідно з яким Іпотекодавець взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати солідарно у повному обсязі по зобов'язаннях ТзОВ «Аріол» згідно з умовами вищезазначеного кредитного договору.

Предметом іпотеки є будівля промтоварного магазину з кафе на 24 посадочних місця, що знаходиться по АДРЕСА_2, загальна площа 1440,4 кв.м.

Наведені факти встановлені також рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.09.2011р. у справі № 2-1165/11р. за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за № 105/07 від 31.07.2007р. в розмірі 1608490,57 доларів США, яким позовні вимоги Банку задоволено повністю.

У відповідності до ст.ст.509, 525, 526 ЦК України, зобов'язання, які виникають з договору або з інших підстав, визначених ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 589 ЦК України визначено правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, зокрема частиною першою даної правової норми обумовлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з ч.2 ст.589 ЦК України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

24.02.2011р. відповідач звернувся до приватного нотаріуса Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення нотаріального напису на договорі іпотеки від 01.08.2007р., у зв'язку із невиконанням ТзОВ «Аріол» зобов'язань щодо повернення кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами. До зазначеної заяви відповідачем були додані договір іпотеки та договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 03.12.2008р., повідомлення-вимога вих. № 40 від 14.01.2011р., повідомлення-вимога вих. № 39 від 14.01.2011р. та повідомлення про вручення від 14.01.2011р., а також розрахунок пені по кредитному договору.

На підставі поданих документів нотаріус 25.02.2011р. вчинив виконавчий напис на договорі іпотеки про звернення стягнення на майно: будівлю промтоварного магазину з кафе на 24 посадочних місця, загальною площею 1440,4 кв.м. та земельну ділянку, площею 0,0650 га для будівництва промтоварного магазину та складських приміщень, кадастровий номер 6110100000:12:011:042, що знаходяться в АДРЕСА_2, які належать на праві власності підприємцю ОСОБА_3 та фізичній особі ОСОБА_3. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезгаданого майна, запропоновано задовольнити вимоги Банку в розмірі 1608490,57 грн. дол.США , що згідно з курсом валют Національного банку України, станом на 31.12.2010р. становить 12806319,37 грн., а також 2500 грн. плати за вчинення виконавчого напису, всього 12808819,37 грн.

Згідно з ст.20 Закону України «Про заставу» та ст.33 Закону України «Про іпотеку», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, проводиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку

Частиною першою ст.41 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про заставу», статті 33 Закону України «Про іпотеку» позивач вправі у випадку невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави та іпотеки.

При цьому згідно з ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, вказані Закони передбачають альтернативні способи звернення стягнення на предмет застави або іпотеки.

У відповідності з наведеними нормами Законів сторони узгодили способи звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, в тому числі і шляхом оформлення виконавчих написів нотаріусом.

Відповідно до пункту 6.1 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.09.2011р. у справі № 2-1165/11р. за позовом Акціонерного товариства «Український інноваційний банк» до ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором за № 105/07 від 31.07.2007р. в розмірі 1608490,57 доларів США, позовні вимоги Банку задоволено повністю, і стягнуто солідарно з відповідачів суму боргу; в задоволенні зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним відмовлено. Рішень щодо звернення стягнення на заставне майно на підставі договору іпотеки, згідно з яким позивач взяв на себе зобов'язання перед відповідачем відповідати солідарно у повному обсязі по зобов'язаннях ТзОВ «Аріол»згідно з умовами вищезазначеного кредитного договору, не приймалося. Таким чином, банк, звернувшись до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису, вперше скористався правом на захист своїх інтересів обраним ним способом.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення-вимога вих.№ 40 від 14.01.2011р., направлена позивачу, та повідомлення-вимога вих.№ 39 від 14.01.2011р., направлена ТзОВ «Аріол» (боржник), про усунення порушень, одержані останніми відповідно 21.01.2011р. та 17.01.2011р., про що свідчить підпис позивача про отримання на вказаному повідомленні вимозі та повідомлення про вручення поштових відправлення боржнику, копія якого знаходиться в матеріалах справи. При цьому виконавчий напис вчинено 25.02.2011р., що свідчить про дотримання нотаріусом вимог п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка передбачає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно з ст.88 Закону України «Про нотаріат»нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Статтею 89 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

В силу пунктів 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, для одержання виконавчого напису подаються документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Тобто, із вказаних норм права вбачається, що заборгованість має бути безспірною та не потребує додаткового доказування.

Належними доказами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи пояснень нотаріуса та доданих них матеріалів, при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від позивача, відповідача та/або третьої особи (позичальника за кредитним договором) первинних бухгалтерськихі документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (зокрема платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Крім того, до заяви про вчинення виконавчого напису не було додано кредитного договору, що відповідно не дало змогу нотаріусу впевнитись у підставності нарахувань відсотків за користування коштами, а також пені, розмір та порядок нарахування якої визначається в договорі. Тоді як із доданого до заяви про вчинення виконавчого напису розрахунку пені неможливо встановити, що такий здійснено відповідно до умов кредитного договору щодо відповідності періоду нарахування (в частині пені на відсотки) вимогам ст.232 ГК України.

В самому виконавчому написі нотаріуса відсутні посилання на період, за який стягуються відсотки та пеня, що є порушенням вимог п.287 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.89 Закону України «Про нотаріат», якими передбачено, що виконавчий напис має містити строк, за який проводиться стягнення.

Крім того, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 2-1165/11р. про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято 26.09.2011р., а напис вчинено 25.02.2011р., тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми пені та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними.

Більше того, кредитним договором передбачено надання кредитних коштів у доларах США, однак не визначено, в якій валюті відбувається повернення кредиту та сплачуються відсотки за користування кредитом та за яким курсом (на момент видачі кредитних коштів, на момент сплати).

З наведеного в сукупності випливає, що заборгованість за кредитним договором є спірною.

А відтак, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми статті 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 284 Інструкції та підпункту Б частини 2 пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.061999р. № 1172, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене в сукупності, враховуючи, що доводами апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Тому керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2012р. у справі № 12/1/5022-44/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», м.Київ - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.