Постанова № 24376954, 16.05.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.12 Справа № 5008/1834/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого -судді - Юркевича М.В.

суддів - Желіка М.Б.

Малех І.Б.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород»м. Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2012 р.

у справі № 5008/1834/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород»м. Ужгород

до відповідача Ужгородської міської ради Закарпатської області м. Ужгород

за участю 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держкомзему України у Закарпатській області м. Ужгород та управління освіти Ужгородської міської ради и. Ужгород

та за участю прокурора м. Ужгорода

про визнання нечинним та скасування п. 10 рішення Ужгородської міської ради від 03.06.2011 р. № 179 «Про регулювання земельних відносин»

за участю представників :

від позивача: Субота М.І. -представник

від відповідача: Бандурин О.М. -представник

від третіх осіб: не з'явились

від прокуратури: Макогон І.Ю. -прокурор відділу прокуратури Львівської області

Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про фіксацію судового процесу не надходили.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.03.2012 р. у справі №5008/1834/2011 (суддя Швед С.Б.) товариству з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород»м. Ужгород відмовлено в позові до Ужгородської міської ради Закарпатської області м. Ужгород за участю 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держкомзему України у Закарпатській області м. Ужгород та Управління освіти Ужгородської міської ради и. Ужгород, за участю прокурора м. Ужгорода про визнання нечинним та скасування п. 10 рішення Ужгородської міської ради від 03.06.2011 р. № 179 «Про регулювання земельних відносин»в частині скасування п. 2.11. рішення XXXVсесії ІІІ скликання Ужгородської міської ради від 27.12.2001 р.

ТОВ «Дукат-Ужгород»не погоджується з даним рішенням суду, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з огляду на наступні обставини і підстави:

· Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються сільськими, селищними, районними радами народних депутатів. Порядок складання державного акту врегульовується ст. 2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі». Позивачем були виконані вимоги даної Інструкції в повному обсязі, отримано висновки всіх необхідних служб, однак державного акту відповідачем виготовлено не було;

· Позивач, черговий раз в вересні 2008 року звертався до відділу Держкомзему про видачу державного акту на постійне користування земельною ділянкою, однак йому в цьому було відмовлено. Саме з вини органу місцевого самоврядування позивачем не отримано документ про підтвердження права на постійне землекористування;

· Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд помилково виходив з тієї обставини, що оскаржуваним рішенням міської ради не порушено право позивача, так як в нього не виникло право постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст. ст. 116, 125 ЗК України;

· Оскаржуваним рішенням міської ради порушено право позивача на реалізацію отримання в користування земельної ділянки та право на її викуп. Цим же рішенням порушено і майнові права позивача, про що свідчать наявні матеріали справи. Судом також не було досліджено і тієї обставини, що саме з вини відповідача позивачу не виготовлено та не надано відповідні документи на право користування земельною ділянкою;

· З прийняттям рішення міською радою від 27..12.2001 р., виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією права на отримання в користування земельної ділянки та її викупу. А в мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 , на яке покликається відповідач, як на підставу своїх заперечень, вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ужгородська міська рада та прокуратура м. Ужгорода проти доводів апеляційної скарги заперечили з підстав та мотивів викладених у своїх відзивах, рішення місцевого господарського суду просили залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Причини та підстави відкладення розгляду справи викладені в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р.

Треті особи також явку своїх представників в жодне судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, причини неявки суду не повідомляли.

В ході перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами та доказами у справі Львівським апеляційним господарським судом з'ясовано:

Рішенням Ужгородської міської ради XXXV сесії III скликання від 27.12.2001 р. „Про надання та приватизацію земельних ділянок" (п. 2.11.) колективному виробничо торгівельному підприємству „Дукат" (правонаступником якого є позивач - товариство з обмеженою відповідальністю „Дукат - Ужгород") було вирішено надати в постійне користування з правом викупу земельну ділянку площею 1,4 га для будівництва спортивно оздоровчого комплексу в м. Ужгороді (Словянська набережна)(а.с.12).

У грудні 2010 року у зв'язку з інтенсивною розбудовою мікрорайону „Боздош" та прилеглих територій (де знаходиться спірна земельна ділянка) територіальною громадою в особі Ужгородської міської ради прийнято рішення про будівництво дитячого садка та загальноосвітньої школи для забезпечення потреб населення (рішення Ужгородської міської ради III сесії VI скликання від 21.12.10 № № 57, 58 та рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22.12.10 № № 418, 419, які стосувалися питань надання дозволів на розробку проектів (дані щодо фінансування зазначених обєктів підтверджуються також Додатком 6 до Рішення Ужгородської міської ради XI сесії VI скликання від 30.12.11 №416 „Про бюджет міста на 2012 рік", а.с.115-118,124-125 ).

Як вбачається із наявних матеріалів справи, 17.05.2011 р. Управління освіти Ужгородської міської ради звернулось до міського голови з відношенням № 01-6/491 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва школи та НВК в районі Словянської набережної м. Ужгорода на підставі вказаних вище рішень органу місцевого самоврядування (а.с.119).

03.06.2011 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Закарпатській області у відповідності до вимог ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства по використанню земельної ділянки. За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.06.2011 р., яким встановлено, що спірна земельна ділянка позивачем не використовується. В даному акті зазначено також і про те, що згідно п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи, організації, що належать до державної комунальної власності, а згідно п. 1 ч. 1 Перехідних положень рішення про надання в постійне користування земельної ділянки ТОВ «Дукат-Ужгород»неможливо реалізувати.

Того ж дня, 03.06.2011 р. Головне управління Держкомзему у Закарпатській області звернулося до голови Ужгородської міської ради з клопотанням (з врахуванням акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.06.11), про доцільність скасування п. 2.11 рішення від 27.12.01(а.с.121,122).

Відповідно до п. 10 рішення Ужгородської міської ради VI сесії VI скликання від 03.06.2011 р. № 179 „Про регулювання земельних відносин" втратило свою чинність рішення міської ради від 27.12.2001 р. в частині надання позивачу в постійне користування з правом викупу земельної ділянки на підставі ст. 92 та пункту 1 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України 25.10.2001 р. (а.с.43-45).

Позивач -ТОВ «Дукат - Ужгород»звернувся до господарського суду Закарпатської області за захистом своїх прав, з позовними вимогами до Ужгородської місткої ради про визнання нечинним та скасування п.10 рішення Ужгородської міської ради від 03.06.2011р. №179 в частині припису щодо втрати чинності пунктом 2.11 рішення від 27.12.2001 року про надання земельної ділянки КВТП „Дукат".

Як на підставу своїх вимог, позивач покликається зокрема на те, що законним чином отримав право на постійне користування земельною ділянкою площею 1,4 га, яка розташована у м. Ужгороді (Слов"янська набережна) для будівництва спортивно оздоровчого комплексу. Згодом приступив до її освоєння, підтвердженням чого є висновок до матеріалів проекту відводу земельної ділянки, проведення проектно вишукувальних робіт з отриманням відповідних погоджень від суб'єктів дозвільної системи, а також фактична реалізація проекту з прокладенням мереж та роботи з буріння свердловини.

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що оскаржений пункт 10 рішення Ужгородської міської ради порушує права останнього, як законного користувача земельної ділянки з врахуванням приписів Цивільного кодексу України та положень Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року.

Відповідач, спростовуючи доводи позовних вимог, покликається на те, що оскаржене рішення Ужгородської міської ради від 03.06.2011р. № 179 прийняте за наявності достатніх повноважень та компетенції органу місцевого самоврядування з метою впорядкування земельних відносин на території міста Ужгорода для будівництва на неосвоєній земельній ділянці школи та дитячого садка.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд дослідивши подані сторонами докази, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування оспорюваного пункту рішення від 03.06.2011 р.

В оскарженому рішенні місцевий господарський суд констатував факт відсутності у позивача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а відтак дійшов висновку про відсутність у позивача права на неї. З'ясувавши та дослідивши вказані обставини виходячи із аналізу наявних матеріалів справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що не може вважатись порушеним право позивача, оскільки останній не є законним землекористувачем вказаної вище земельної ділянки.

При вирішені спору суд також взяв до уваги доводи відповідача, третіх осіб та прокурора щодо мотивів прийняття оспорюваного пункту рішення від 03.06.2011р., а саме неосвоєння позивачем земельної ділянки на протязі тривалого часу, необхідність будівництва об'єктів соціальної інфраструктури в густонаселеному мікрорайоні м. Ужгорода для задоволення освітніх та виховних потреб населення тощо.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду по суті є законним, відповідно до ст. 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, в зв'язку з чим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається. При цьому, судова колегія виходить із наступного:

Так, рішенням Ужгородської міської ради від 27.12.2001 р. відповідно до ст. ст. 10, 19 Земельного кодексу України (1991 р.), який діяв на момент його прийняття, колективному виробничо торгівельному підприємству „Дукат" вирішено надати в постійне користування з правом викупу земельну ділянку площею 1,4 га для будівництва спортивно оздоровчого комплексу в м. Ужгороді.

01.01.2002 р. набрав чинності новий Земельний кодекс України. Згідно п 1. розділу Х Перехідних положень кодексу рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Саме виходячи із наведених приписів статей Земельного кодексу України Ужгородська міська рада п. 10 рішення від 03.06.2011 р. № 179 визнала таким, що втратило свою чинність рішення міської ради від 27.12.2001 р. (п. 2.11.) в частині надання позивачу в постійне користування з правом викупу земельної ділянки.

Відповідно до вимог статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою в силу приписів ст. 126 Земельного кодексу України посвідчується державними актами, форми яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором який реєструється відповідно до закону.

Місцевий господарський суд в ході розгляду даної справи звернув увагу на те, що здійснення відповідних дій по оформленню права користування або права власності на надану у 2001 році для будівництва спортивно-оздоровчого комплексу земельну ділянку позивач на протязі майже 10 років не забезпечив, у зв'язку з чим і не набув відповідного права на використання ділянки за цільовим призначенням.

В силу приписів ч. 9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.

Так, зокрема до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст в силу приписів ст. 12 Земельного кодексу України належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується із правовою позицією місцевого господарського суду, що оспорюване рішення від 03.06.2011 р. не порушує прав позивача, прийняте органом місцевого самоврядування законно, в межах повноважень та у спосіб що передбачені законами України.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що з вини відповідача позивачу не виготовлено та не надано відповідні документи на право користування земельною ділянкою. Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що він не був позбавлений можливості протягом всього часу (10 років) , як зацікавлена особа, в захисті свого права, якщо таке на його думку було порушено, шляхом звернення з відповідною заявою до суду з вимогами про зобов'язання вчинити відповідні дії, а також зміни рішення Ужгородської міської ради від 27.12.2001 р., враховуючи положення ст. 92 Земельного кодексу України і його перехідних положень.

Отже, доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення приписів закону на свою користь та не спростовують викладених в рішенні мотивованих висновків.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона в силу ст. 33 ГПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. В розглядуваному ж випадку, позивач не довів підставності задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат-Ужгород»м. Ужгород відмовити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2012 р. у справі №5008/1834/2011 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи № 5008/1834/2011 повернути в господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови виготовлено 18.05.2012 р.

Головуючий-суддя Юркевич М.В.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.