Постанова № 24376879, 24.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.12 Справа № 5008/46/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2012р.

у справі № 5008/46/2012

за позовом дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати», м.Львів

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 1008,83 грн.,

з участю представників :

від скаржника -Керод Р.П. - представник

від відповідача -ОСОБА_3 - представник

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.03.2012р. у справі № 5008/46/2012 (суддя Васьковський О.В.) відмовлено в задоволенні позову дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати», м.Львів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Ужгород про стягнення 1008,83 грн. заборгованості, з яких 565,87 грн. основного боргу, 21,39 грн. пені, 169,76 грн. штрафу, 251,81 грн. -0,5 % за користування чужими коштами та 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - дочірнє підприємство «Савсервіс Карпати»подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки на підтвердження позовних вимог суду було надано достатньо належних та допустимих доказів, а саме договір купівлі-продажу, додадок до договору та видаткові накладні, належним чином підписані відповідачем та скріплені його печаткою. На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що поданий позивачем доказ у підтвердження виникнення зобов»язання у відповідача є неналежним доказом волевиявлення відповідача оскільки підпис на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних відповідачу не належить, спростовується матеріалами справи.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

01 вересня 2011 року між дочірнім підприємством «Савсервіс Карпати»(Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 01/0109. Відповідно до умов зазначеного договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товар на умовах даного договору.

У відповідності до п.1.2 договору науменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом даного договору, визначаються у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару.

Згідно п.5.1 договору покупець здійснює розрахунки за товар на умовах, що визначаються сторонами у додатках до цього договору, які стають невід»ємною частиною даного договору з моменту їх підписання. Продавець має право, за погодженням з покупцем, змінити умови розрахунків за товар, шляхом підписання сторонами додатків у новій редакції.

Додатком № 1Б (МІХ) від 01.09.2011р. до договору купівлі-продажу сторони погодили, що покупець здійнює розрахунки за товар, отриманий відповідно до умов договору протягом 14-ти календарних днів з дати прийому-передачі товару.

На виконання умов Договору та з врахуванням вимог додатку № 1 (МІХ) до договору 29.09.2011р. відповідачем від позивача отримано товар на загальну суму 565,87 грн., що достовірно підтверджується долученими до матеріалів справи узгодженими сторонами видатковими накладними № 81820739 від 29.09.2011р., № 81820740 від 29.09.2011р. та № 81821204 від 29.09.2011р. Проте за даними позивача, які відповідачем в установленому порядку не заперечені та не спростовані, в порушення взятих на себе зобов'язань, ФОП ОСОБА_2 повної оплати за поставлений товар не провела, внаслідок чого в останньої утворилася заборгованість у сумі 565,87 грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі -продажу однас сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов»язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 565,87 грн. є обгрунтованими.

Висновок суду першої інстанції про те, що поданий позивачем доказ у підтвердження виникнення зобов»язання у відповідача є неналежним доказом волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі купівлі-продажу та видаткових накладних відповідачу не належить, на думку колегії суду апеляційної інстанції є необгрунтованим, оскільки приналежність підпису особи на документі може бути встановлено лише за допомогою проведення відповідних досліджень спеціалістами в даній галузі.

Згідно зі статтею 41 ГПК України для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає експертизу.

В даному випадку відповідачем не подавалось клопотання про призначення експертизи для встановлення дійсності підпису, відтак суд першої інстанції не міг самостійно визначати належність підпису відповідача тільки шляхом простого співставлення підпису в паспорті і підпису на документах, доданих до позовної заяви.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов»язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно п.7.4 у випадку прострочки покупцем оплати вартості товару більше ніж на 30 календарних днів вважається, що покупець необгрунтовано відмовився від оплати товару та зобов»язаний сплатити на користь продавця, крім пені, штраф за ухилення від оплати у розмірі 30 % від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Відтак з відповідача підлягає до стягнення пеня в розмірі 21,39 грн. та штраф -169,76 грн.

Крім того, у випадку несвоєчасної оплати товару відповідно до ст.536 та ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України позивачем правомірно нараховано відповідачу 0,5 % за користування чужими грошовими коштами в сумі 251,81 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.49,91,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати»задоволити.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.03.2012 року у справі № 5008/46/2012 скасувати.

Позов задовлити..

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь дочірнього підприємства «Савсервіс Карпати»(79055, м.Львів, вул.Роксоляни, 59, п/р 260012305 у ЛОД ПАТ «Райффайзен банк Аваль»МФО 325570 ідентифікаційний код 30387458) 565,87 грн. основного боргу, 21,39 грн. -пені, 169,76 грн. -штрафу, 251,81 грн. -плати за користування чужими грошовими коштами та 2414,25 грн. судового збору.

3. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

6. Повний текст постанови складено «25»квітня 2012р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Мельник Г.І.