Рішення № 24375426, 28.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/3760-2012 28.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг"

до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого

про стягнення 1 305 680,18 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.05.2012 р.

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1 305 680,18 грн. на підставі Договору № 14-11 від 04.11.2011 р., з яких: 1 270 741,42 грн. основного боргу, 22 551,42 грн. пені, 8 729,58 грн. 3 % річних та 3 657,76 грн. інфляційних нарахувань за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-39/3760-2012 та призначено справу до розгляду на 23.04.2012 р. о 11:00 год.

23.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 41 від 23.04.2012 р.

23.04.2012 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про відкладення розгляду справи № 42 від 23.04.2012 р., у зв'язку з поданням до суду заяви про зменшення позовних вимог та направленням її копії відповідачу лише 23.04.2012 р.

Представники сторін в судове засідання, призначене на 23.04.2012 р., не з"явилися, вимоги ухвали суду від 28.03.2012 р. не виконали.

В судовому засіданні, призначеному на 23.04.2012 р., судом розглядалася заява позивача про відкладення розгляду справи. Судом заяву задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 р. розгляд справи відкладено на 14.05.2012 о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 14.05.2012 р., подав лист підтвердження № 11-05/12 від 11.05.2012 р. та заяву № б/н від 11.05.2012 р. на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2012 р. наведені лист-підтвердження та заява передані до відділу діловодства суду для їх подальшої реєстрації відповідно до п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі -Постанова ВГСУ від 26.12.2011, № 18).

В судовому засіданні 14.05.2012 р. оголошено перерву до 28.05.2012 р. о 10:40 год.

В судовому засіданні 28.05.2012 р. позивач підтримав подану ним до суду 23.04.2012 р. заяву про зменшення розміру позовних вимог № 41 від 23.04.2012 р., відповідно до якої фактично зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, а саме: просив стягнути з відповідача 618 541,42 грн. з огляду на здійсненням відповідачем 19.04.2012 р. часткового погашення заборгованості в сумі 652 200,00 грн., на підтвердження чого подав копію банківської виписки від 19.04.2012 р. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанова ВГСУ від 26.12.2011, № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 653 480,18 грн., з яких: 618 541,42 грн. основного боргу, 22 551,42 грн. пені, 8 729,58 грн. 3 % річних та 3 657,76 грн. інфляційних нарахувань за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 28.05.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час і місце розгляду судом справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.05.2012 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2012 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.05.2012 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтеко Інжиніринг»(позивач), визначеним як Підрядник, та Київським національним університетом театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого (відповідач), визначеним як Замовник, був укладений Договір № 14-11 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник зобов'язався виконати роботи з реставрації фасадів будинку Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого (пам'ятки архітектури) по вул. Ярославів Вал, 40 у Шевченківському районі м. Києва, відповідно до умов Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. 1.5 Договору Підрядник (позивач) зобов'язався виконати всі роботи згідно з цим Договором і здати їх в обумовлений термін по Акту приймання виконаних підрядних робіт -форма № КБ-2в, який є підставою для проведення фінансування робіт.

Відповідно до п. 1.7 Договору Замовник (відповідач) узгоджено, що Замовник (відповідач) приймає роботи поетапно згідно з переліком, що вказаний в кошторисі, і проводить відповідну оплату на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт -форма № КБ-2в.

Як визначено п. 4.1.1 Договору, розрахунок за виконані роботи повинен здійснювати щомісячно протягом десяти банківських днів з дня підписання сторонами Акта приймання виконаних робіт № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3.

Відповідно до п. 7.5 Договору за порушення термінів оплат виконаних робіт Замовник (відповідач) сплачує Підряднику (позивачу) неустойку в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Позивач стверджує, що в листопаді та грудні 2011 р. виконав передбачені умовами Договору роботи на загальну суму 1 270 741,42 грн., які були прийняті без зауважень з боку відповідача, що підтверджується підписаними сторонами наступними актами форми № КБ-2в та довідками форми № КБ-3:

- Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (форма № КБ-3) за листопад 2011 року від 28.11.2011 р. на суму 558 139,06 грн.;

- Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (форма № КБ-3) за грудень 2011 року від 06.12.2011 р. на суму 298 520,04 грн.;

- Акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) (форма № КБ-3) за грудень 2011 року від 15.12.2011 р. на суму 414 082,32 грн.

(надалі разом - акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 за листопад та грудень 2011 року).

В порушення п. 4.1.1 Договору, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті робіт за листопад та грудень 2011 р. у визначений наведеним пунктом Договору строк, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 1 270 741,42 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями про погашення заборгованості у вищенаведеній сумі, а саме: № 17/1 від 10.02.2012 р. та № 24 від 05.03.2012 р., які були отримані відповідачем 16.02.2012 р. за вх. № 83 та 05.03.2012 р. за вх. № 140 відповідно. Втім, претензії позивача відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

Крім того, несвоєчасне здійснення оплати відповідачем спірних робіт призвело до призупинення позивачем виконання робіт на об'єкті реставрації, у зв'язку з чим, позивач направив відповідачу лист № 114/1 від 12.12.2011 р. про припинення виконання реставраційних робіт з огляду на відсутність фінансування. Зазначений лист був отриманий відповідачем 12.12.2011 р. за вх. № 467.

За наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 305 680,18 грн. на підставі Договору № 14-11 від 04.11.2011 р., з яких: 1 270 741,42 грн. основного боргу, 22 551,42 грн. пені, 8 729,58 грн. 3 % річних та 3 657,76 грн. інфляційних нарахувань за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

19.04.2012 р. (після звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі № 5011-39/3760-2012) відповідач здійснив часткове погашення спірної заборгованості в сумі 652 200,00 грн., у зв'язку з чим позивач подав до суду відповідну заяву про зменшення позовних вимог.

Оскільки зменшення позовних вимог було прийнято судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 653 480,18 грн., з яких: 618 541,42 грн. основного боргу, 22 551,42 грн. пені, 8 729,58 грн. 3 % річних та 3 657,76 грн. інфляційних нарахувань за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір будівельного підряду, який є особливим видом договору підряду. А тому саме наведений договір та відповідні положення статей параграфів 1 та 3 глави 61 підрозділу І розділу III ЦК України визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу.

Змістом статті 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 1 ст. 875 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, від 04.12.2009, № 554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" такими типовими формами первинних облікових документів у будівництві є форма № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Отже, належними доказами, що підтверджують факт виконання підрядних робіт та їх вартість, є акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3.

Зібрані у справі докази, а саме: акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 за листопад та грудень 2011 року, свідчать, що позивач виконав роботи, передбачені Договором на загальну суму 1 270 741,42 грн.

Наведені акти форми № КБ-2в та довідки форми № КБ-3 за листопад та грудень 2011 року, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, приймаються судом у якості належних доказів на підтвердження виконання позивачем спірних робіт, а рівно прийняття цих робіт відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.1.1 Договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи повинен здійснювати щомісячно протягом десяти банківських днів з дня підписання сторонами Акта приймання виконаних робіт № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт № КБ-3.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виконані позивачем в листопаді та грудні 2011 року роботи, загальна сума яких склала 1 270 741,42 грн., своєчасно та повністю не оплатив, доказів протилежного суду не надав, а тому його заборгованість перед позивачем станом на час вирішення спору по суті становить 618 541,42 грн. (1 270 741,42 грн. - 652 200,00 грн. (часткове погашення відповідачем спірної заборгованості 19.04.2012 р., що підтверджується відповідною банківською випискою) = 618 541,42 грн.).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову повністю в частині 618 541,42 грн. основного боргу за Договором № 14-11 від 04.11.2011 р.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 22 551,42 грн. пені за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зі змісту п. 7.5 Договору вбачається, що за порушення термінів оплат виконаних робіт Замовником (відповідачем), сторони узгодили сплату останнім Підряднику (позивачу) неустойки в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на наведене, судом встановлено, що позивачем визначена до стягнення неустойка у вигляді пені.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Отже, враховуючи приписи правових норм, викладених вище, умови пункту 7.5 Договору, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені в загальній сумі 22 551,42 грн. за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені в наведеній сумі та за визначений позивачем період (по кожному спірному акту форми № КБ-2в окремо) визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю. При цьому судом враховано, що часткове погашення спірної заборгованості в сумі 652 200,00 грн., було здійснено відповідачем 19.04.2012 р., т.т. поза межами періоду, за який відповідачу нарахована пеня в загальній сумі 22 551,42 грн.

Крім того, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 8 729,58 грн. 3 % річних та 3 657,76 грн. інфляційних нарахувань за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків сум 3 % річних та інфляційних нарахувань, які фактично виконані позивачем по кожному спірному акту форми № КБ-2в окремо.

За розрахунком суду загальна сума інфляційних нарахувань складає 6199,24 грн., а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції13.12.2011 - 12.03.2012558139.061.0063348.83561487.8921.12.2011 - 12.03.2012298520.041.0041194.08299714.1230.12.2011 - 12.03.2012414082.321.0041656.33415738.65Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 3 657,76 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 3 657,76 грн. за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 3% річних, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8 729,58 грн. 3% річних за період з 13.12.2011 р. по 12.03.2012 р. обґрунтована та підлягає задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 618 541,42 грн. основного боргу, 22 551,42 грн. пені, 8 729,58 грн. 3 % річних та 3 657,76 грн. інфляційних нарахувань, а всього 653 480,18 грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено у п. 3.10 Постанови ВГСУ від 26.12.2011, № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в т.ч. визначено підстави такого повернення. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню в разі зменшення розміру позовних вимог (пункт 1 частини 1 цієї статті).

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється а порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Позивач при зверненні до суду з первісно заявленими позовними вимогами сплатив судовий збір в розмірі 26 113,60 грн. (2 відсотки від ціни позову в розмірі 1 305 680,18 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 909 від 12.03.2012 р., оригінал якого наявний в матеріалах справи.

З огляду на прийняту судом до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу на 652 200,00 грн. та визначену судом з урахуванням даної заяви нову ціну позову в розмірі 653 480,18 грн., виходячи з якої розглядався спір та були повністю задоволені вимоги позивача в наведеній сумі, суд прийшов до висновку про покладення на відповідача судового збору в розмірі 13 069,60 грн. (2 відсотки розміру задоволених позовних вимог) відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України та про повернення позивачу з Державного бюджету України переплаченої суми судового збору в розмірі 13 044,00 грн. відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 11, 14, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 837, 875, 879 ЦК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 40, ідентифікаційний код 02214171) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, будинок 31-37, ідентифікаційний код 34856485) 618541,42 грн. (шістсот вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок одну гривеню 42 коп.) основного боргу, 22551,42 (двадцять дві тисячіі п'ятсот п'ятдесят одну гривню 42 коп.) пені, 8729,58 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 58 коп.) 3% річних, 3657,76 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень 76 коп.) інфляційних нарахувань, 13069,60 грн. (тринадцять тисяч шістдесят дев'ять гривень 60 коп.) судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтеко-Інжиніринг" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, будинок 31-37, ідентифікаційний код 34856485) з Державного бюджету України 13044,00 грн. (тринадцять тисяч сорок чотири гривні 00 коп.) судового збору, перерахованого платіжним дорученням № 909 від 12.03.2012 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи.

4. Видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення 29.05.2012 р.