Ухвала суду № 24372457, 22.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 року м. Київ К-46012/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року

у справі № 2-а-10178/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівське»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області,

третя особа: Державна екологічна інспекція в особі Відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по Горлівському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року, позов Закритого акціонерного товариства «Горлівське»(далі -позивач) до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі -відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000072341/0 від 14 квітня 2008 року та № 0000072341/1 від 07 травня 2008 року. Стягнуто з Державно бюджету України на користь ЗАТ «Горлівське»витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову документальну перевірку ЗАТ «Горлівське»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт № 667-23-3/32804702 від 11 квітня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072341/0 від 14 квітня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 15 621,14 грн. (11 157,96 грн. -основний платіж, 4 463,18 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково, у зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000072341/1 від 07 травня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 15 015,69 грн. (10 725,49 грн. -основний платіж, 4 290,20 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення статей 44, 55 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 1999 року № 303 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 3.1 пункту 3, підпункту 5.5 пункту 5, підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 17, 39 Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 187/98-ВР) з огляду на те, що відходи флотації в розмірі 300 тон зберігались позивачем на природному відвалі шахти ім. Ю.О. Гагаріна, однак збір за розміщення відходів ЗАТ «Горлівське» не нараховувався та не сплачувався.

Підставою для висновку про порушення ЗАТ «Горлівське»вимог природоохоронного законодавства став акт перевірки № 23 від 10 травня 2007 року, складений Відділом оперативного міжрайонного екологічного контролю по Горлівському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області.

При цьому, як встановлено, зокрема, судом апеляційної інстанції на підставі пояснень свідка -державного інспектора Відділу оперативного міжрайонного екологічного контролю по Горлівському регіону Державної екологічної інспекції в Донецькій області Криничного В.П., який проводив перевірку, зазначений висновок ним зроблено на підставі огляду місця зберігання відходів, без проведення замірів або експертиз щодо встановлення власника відходів та їх кількості.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту «ж»частини 1 статті 23 Закону № 187/98-ВР до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та його органів на місцях у сфері поводження з відходами належить видача відповідно до закону дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Згідно з частиною 4 статті 33 Закону № 187/98-ВР зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Пунктом 13 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218, (далі -Порядок) органи Мінекоресурсів на місцях розглядають заяви і до 1 липня видають дозволи на розміщення відходів (додаток 1 цього Порядку) або надсилають власникам відходів повідомлення з викладенням причин відмови у видачі дозволів, встановлюючи термін повторного подання необхідних документів.

Відповідно до пунктів 15, 16 Порядку дозвіл набирає чинності після затвердження лімітів на утворення та розміщення відходів. Він може бути скоригований за клопотанням власника відходів щодо перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів.

Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються органами Мінекоресурсів на місцях, які погоджують або відхиляють їх протягом двох тижнів.

У разі відхилення проекту ліміту власникові відходів надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється термін повторного розгляду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, докази розміщення саме відходів позивача на території шахти ім. Ю.О. Гагаріна відсутні.

Крім того, відповідно до умов договору про надання послуг з поводження з відходами № 222 від 22 січня 2007 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Трейд», місцем розташування відходів ЗАТ «Горлівське» визначено Ізотовський полігон твердих побутових відходів.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.