Ухвала суду № 24372181, 26.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" квітня 2012 р. м. Київ К-3531/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року

у справі №2-а-3897/2008

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Шкіряник»(надалі -ВАТ «Шкіряник»)

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області (надалі -Долинська ОДПІ Івано-Франківської області, ГУДК України в Івано-Франківській області)

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

встановив:

Позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 14.07.2008р., поставлено питання про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за грудень 2006року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2008р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Івано-Франківській області на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за грудень 2006р. в спірній сумі. Також, на користь позивача з Державного бюджету України стягнуто 1700,00грн. судового збору.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій, Долинська ОДПІ Івано-Франківської області звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, у встановленому порядку позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість із зазначенням спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року у розмірі 608306,00грн. Разом із наведеною декларацію позивачем також було подану відповідачу розрахунок суми бюджетного відшкодування на суму 608306,00грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

В подальшому, податковим органом проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Шкіряник»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006р., по результатам якої складено акт перевірки №32/234/22173327 від 07.03.2007р., яким встановлено завищення суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2006р. на суму 95323,00грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052320/0 від 07.03.2007р.

Таким чином, перевіркою було підтверджено правомірність заявлення підприємством у січні 2007р. до відшкодування суму ПДВ в розмірі 512983,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві було відшкодовано з Державного бюджету України податок на додану вартість у розмірі 17906,00грн. із заявленого до відшкодування у січні 2007р.

Отже, виходячи з вище викладеного, сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка залишається не відшкодованою позивачу становить 495077,00грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується податковим органом.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість»пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість (надалі -ПДВ) права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за відповідний період (січень 2007р.) разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в якій вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства, тобто позивачем були дотримані вимоги п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За таких обставин, вказані податковим органом причини не виконання зазначених вище норм Закону, стосовно відсутності підтвердження результатів зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області -залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак