Ухвала суду № 24371989, 08.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2012 року м. Київ К/9991/83601/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Інтермет»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року

у справі № 2а-2582/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтермет»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтермет»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні правочинів, укладених ТОВ НВФ «Інтермет»з контрагентами, такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) та у визнанні даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року, недійсними. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, які полягають у визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) та у визнанні даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року недійсними. Зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва внести відповідні зміні до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в акті № 3004/23-200/24060254 від 06 квітня 2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ НВФ «Інтермет»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ НВФ «Інтермет»з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З огляду на те, що компетенція органів державної податкової служби щодо проведення перевірки та встановлення під час її проведення порушення вимог податкового законодавства визначена, зокрема, Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), то в даному випадку розцінити зазначені дії як порушення певних прав позивача можна було б лише у разі прийняття ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва податкових повідомлень-рішень внаслідок визнання відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 5 Закону № 334/94-ВР, недійсними даних, відображених у деклараціях з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року, відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону № 168/97-ВР, недійсними даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за період з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2009 року.

Оскільки, в даному випадку податкові повідомлення-рішення прийнято не було, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, є обґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції про те, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені під час проведення перевірки порушення податкового законодавства та не є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ НВФ «Інтермет»з позовною заявою), у зв'язку з чим не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Інтермет»відхилити, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.