Ухвала суду № 24371985, 08.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2012 р. м. Київ К-57789/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року

у справі № 10/370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва,

за участю Прокуратури м. Києва,

Прокуратури Голосіївського району м. Києва

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач) задоволено повністю. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поновити в картці особового рахунку ТОВ «Телесел»суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2004 року в розмірі 15 004 397,00 грн., підтвердивши цим право ТОВ «Телесел»на відшкодування з бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ «Телесел»з бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022306/0 від 21 січня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Телесел»3,40 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано законністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Крім того, Окружний адміністративний суд м. Києва вийшов за межі позовних вимог та додатково скасував податкове повідомлення-рішення № 0000022306/0 від 21 січня 2008 року, оскільки, на думку суду, існування незаконно прийнятого податкового повідомлення-рішення перешкоджає задоволенню в повному обсязі позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року апеляційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 серпня 2008 року.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва декларацію з податку на додану вартість за вересень 2004 року та визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 15 004 397,00 грн.

В свою чергу, відповідачем проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість з операцій з придбання та продажу пристроїв коригуючих «Форпост-1»ТОВ «Телесел»за період з 01 серпня 2004 року по 01 грудня 2004 року, за результатами якої складено акт № 9/26-20/32104928 від 25 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000132626/0 від 25 січня 2005 року та № 0000132626/1 від 25 січня 2005 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 29 листопада 2006 року у справі № 32/112-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04 квітня 2007 року, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000132626/0 від 25 січня 2005 року, № 0000132626/1 від 25 січня 2005 року та рішення про результати розгляду скарги в частині залишення без змін податкового повідомлення-рішення № 0000132626/0 від 25 січня 2005 року.

В свою чергу, відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Телесел»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за вересень 2004 року, за результатами якої складено акт № 26/1/1-23-06-32104928 від 21 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022306/0 від 21 січня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР), оскільки, позивачем не надано підтверджуючих документів податкового обліку, які є підставою для нарахування суми податкового зобов'язання, а також не підтверджено податковий кредит за вересень 2004 року в повному обсязі у зв'язку з відсутністю оригіналів банківських документів та оригіналів податкових накладних.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимога позивача про відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. є необґрунтованою та недоведеною відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, вимога про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надати ГУДК України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ «Телесел»з бюджету суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

Згідно з частиною 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Щодо решти позовних вимог, то колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Так, судом апеляційної інстанції на підставі копії зворотного боку облікової картки позивача встановлено, що суму податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. поновлено в картці особового рахунку ТОВ «Телесел», однак в подальшому вказану суму виключено з переплати у зв'язку із винесенням податкового повідомлення-рішення № 0000022306/0 від 21 січня 2008 року.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що протягом розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0000022306/0 від 21 січня 2008 року взагалі не досліджувалось, оскільки, позивачем не заявлено вимоги про скасування вказаного правового акта індивідуальної дії, а відповідачем, в свою чергу, не надавались пояснення стосовно законності підстав прийняття останнього.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права, дійшов вірного висновку про неправомірність та незаконність виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині вимог про зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надати ГУДК України у м. Києві висновок про відшкодування ТОВ «Телесел»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року, із закриттям провадження у справі, а в решті -залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесел» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у м. Києві висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Телесел»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 15 004 397,00 грн. за вересень 2004 року скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Суддя А.О. Рибченко