Ухвала суду № 24371762, 05.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" квітня 2012 р. м. Київ К-25843/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року

по справі №7/389

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ульма опалубка Україна»(надалі -ТОВ «Ульма опалубка Україна»)

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва (надалі -ДПІ у Святошинському районі м.Києва)

третя особа Державна податкова адміністрація у м.Києві (надалі -ДПА у м.Києві)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У травні 2008р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Святошинському районі м.Києва, ДПА у м.Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.12.2008р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2010р., позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 15.10.2007р. №0002302310/0, від 15.10.2007р. №0002312310/0; від 05.03.2007р. №0002302310/2; від 05.03.2008р. №000312310/2. Судові витрати в сумі 3,40грн. присуджено на користь ТОВ «Ульма опалубка Україна»за рахунок Державного бюджету України.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Святошинському районі м.Києва та ДПА у м.Києві звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що ДПА у м.Києва було здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Ульма опалубка Україна»з питань правових відносин з ПІТ «Еталон-1»за період з 01.02.2004р. по 30.04.2005р., за результатами якої складено акт №16/2370/31563803 від 03.10.2007р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок віднесення до складу податкового кредиту за період з 01.02.2004р. по 30.04.2005р. сум ПДВ згідно податкових накладних, виданих ПП «Еталон-1».

На підставі вищевказаного акта перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення про сплату податкового зобов'язання в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, що виник при взаємовідносинах з ПП «Еталон-1»за період з лютого 2004р. по квітень 2005р.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та оскаржуваними рішеннями від 15.10.2007р. №0002302310/0, від 15.10.2007р. №0002312310/0, позивач подав скаргу до ДПІ у Святошинському районі м.Києва.

За результатами розгляду, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.10.2007р. №0002302310/0 було скасовано в частині донарахування ПДВ у розмірі 2689,00грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1344,50грн.

Не погоджуючись з такими висновками, позивач звернувся до ДПА у м.Києві та ДПА України зі скаргами на рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва, однак зазначені рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, сиди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11.05.2006р. визнані недійними установчі документи ПП «Еталон-1».

Разом з тим, як зазначають суди, вказане рішення суду першої інстанції було скасовано судом апеляційної інстанції і відповідачем подано касаційну скаргу.

При цьому, судами встановлено, що взаємовідносини між позивачем та ПП «Еталон-1»ґрунтуються на договорі поставки будівельного обладнання від 03.02.2004р. №03/02-04, який був чинний і на момент подання адміністративного позову. ПП «Еталон-1», згідно зазначеного договору, як продавцем товару, було видано податкові накладні, які дають по позивачу право на податковий кредит. В розрахунок за отриманий товар, позивач перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП «Еталон-1». Заборгованість, в результаті взаєморозрахунку за даним договорам, відсутня.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті цього Закону визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті товару (робіт, послуг) у ПП «Еталон-1», на загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується податковими накладними.

Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку.

У п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Враховуючи викладене, судами обгрунтовано зазначено, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом не передбачено.

Таким чином, висновки податкового органу щодо неправомірного включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних ПП «Еталон-1»є помилковими і не відповідають матеріалам справи.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва та Державної податкової адміністрації у м.Києві -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак