Ухвала суду № 24369160, 17.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/558/12 Головуючий у 1-й інстанції: Д"яков В.І.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м.Чернігові до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов"язання вчинити дії.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. позовні вимоги було задоволено частково.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при здійсненні виконавчих дій неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав неналежного стягувача, оскільки в заяві позивача від 18.01.2012 року зазначено, що УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України" № 803 від 27.07.2011 року. За таких обставин позивач вважає, що вказаними діями та рішенням відповідач порушує чинне законодавство України та перешкоджає виконанню завдань Пенсійного фонду, в частині забезпечення сплати заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 18.01.2012 року позивачем до Новозаводського ВДВС ЧМУЮ подана заява № 941/08 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2а/2570/5721/2011 від 26.12.2011 року, при цьому, в заяві позивач зазначив, що УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2011 року №803 "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України". Виконавчий документ містить в собі вимогу сплатити борг на користь УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова.

Постановою головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. від 24.01.2012 року позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" з огляду на те, що заява подана УПФУ в м. Чернігові, яке не є стягувачем за виконавчим документом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції а час виникнення спірних правовідносин) від 21.04.1999 року № 606 визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку.

Статтею 1 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою також виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у ст. 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Виходячи із змісту вищевказаних положень ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець при вчиненні виконавчих дій керується не тільки своїм спеціальним законом, а і іншими нормативно-правовими актами та здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 81 ЦК України від 16.01.2003 року № 435-IV юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна, юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Пенсійного фонду України" від 27.07.2011 року № 803 створено управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові як юридичну особу шляхом злиття УПФУ в Деснянському та Новозаводському районі в м. Чернігові, що підтверджується наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 10.08.2011 року № 108 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №257069, які містяться в матеріалах справи

Відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Встановлена законодавством можливість об'єднання (злиття) установи публічного права з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) попередньої юридичної особи, не виключає, а включає обов'язок в даному випадку органу державної виконавчої служби вчиняти дії щодо попередньої юридичної особи.

Колегія суддів зауважує, що відповідач, відмовляючи у відкритті виконавчого провадження помилково виходив з того, що з виконавчим документом звернулась не та особа, якій належить право вимоги, оскільки УПФУ в м. Чернігові є правонаступником УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова до якого відповідно до ч. 2 ст. 108 ЦК України переходять всі майнові права та обов'язки, а тому має право звертатися до органів державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за вимогами, стягувачами по яких було УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова.

Таким чином, суд першої інстанції приходить до вірного висновку, що головним державним виконавцем Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. неправомірно відмовлено у відкритті виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 24.01.2012 року ВП №30769441, яка виходячи із вищенаведеного є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стосовно вимоги позивача про зобов'язання головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а/2570/5721/2011 від 26.12.2011 року на користь УПФУ в м. Чернігові та вчинити дії, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання вказаного виконавчого документа, то вона задоволенню не підлягає, оскільки суд не може собою підміняти орган виконавчої влади щодо реалізації ним власних повноважень наданих законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення. Крім того, відповідачем не доведено правомірність оспорюваних дій та рішення, а тому є наявні підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця Новозаводського ВДВС ЧМУЮ Помилуйко А.С. щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 24.01.2012 року ВП № 30769441 та її скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Управління пенсійного фонду України в м.Чернігові до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції про зобов"язання вчинити дії - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.