Ухвала суду № 24368304, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/219/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» до Державної податкової інспекції у м.Черкаси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси»(далі -Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкаси (далі - Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000102304 від 10.01.2012 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з»явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України.

Враховуючи, що справу може бути вирішено на основі наявних у справі письмових доказів, а згідно ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи; апеляційною інстанцією не визнана обов»язковою особиста участь осіб, які беруть участь у справі, а тому колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на вищенаведене та відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд апеляційної інстанції переходить до розгляду справи у письмовому провадженні та в зв»язку з цим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Черкаської міської ради 04.09.2010 року, ідентифікаційний код 36619059, взятий на облік Державною податковою інспекцією у м.Черкаси як платник податків з 07.09.2009 року. Основним видом діяльності Позивача є постачання природного газу.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у розмірі 486 176,00 грн. за жовтень 2011 року, заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобов»язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів, за результатами якої складено акт 23.12.2011 року №2736/23-4/36619059 та встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: завищено задекларовані показники в складі податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на загальну суму 99 456,00 грн. та, відповідно, завищено від»ємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за жовтень 2011 року на суму 99 456,00 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.01.2012 року №0000102304.

Як встановлено судом першої інстанції, з метою здійснення господарської діяльності та отримання доходу від операцій з постачання природного газу між Позивачем та ТОВ «Нафтогаз-Альянс»укладено договір купівлі продажу природного газу №06-12/09/П від 30 грудня 2009 року.

Для фахового проведення інформаційного та документального забезпечення поставок природного газу ТОВ «Газпостач-Черкаси» уклало договір з ТОВ «Нафтогаз-Альянс» про надання послуг з інформаційного обслуговування №06-12/09 від 30 грудня 2009 року. Предметом даного договору є надання послуг з розроблення та оформлення актів приймання передачі газу, оформлення актів звірки розрахунків, оформлення додаткових угод, надання рахунків із зазначенням вартості природного газу, надання інформації про ціни та ціноутворення.

03.10.2011 року Позивач уклав договір із ТОВ «Нафтогаз-Альянс»про надання консультаційних послуг з правових питань №06-12/09-ЮР.

Виконання вказаних договорів підтверджується податковими накладними, актами наданих послуг, актами здачі-прийняття консультаційних послуг з правових питань, довідками про роз»яснення з правових питань.

Згідно визначення ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 Кодексу).

Згідно абзаців 1, 10, 11 п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг (п.198.2 ст.198 Кодексу).

Згідно п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При розгляді справи в першій інстанції представник Відповідача не заперечував факту отримання Позивачем від ТОВ «Нафто-Альянс» інформаційних, консультаційних послуг з правових питань, проте зазначав, що отримані послуги економічно необґрунтовані та мають узагальнюючий характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що вищевказане твердження Відповідача щодо економічної необґрунтованості отриманих послуг спростовується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо невідповідності господарських зобов»язань між Позивачем та ТОВ «Нафтогаз-Альянс»вимогам закону, вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладення з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про безпідставність висновку контролюючого органу щодо порушення Позивачем норм Податкового Кодексу, а тому рішення про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого Відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є обґрунтованим та вірним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 березня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.