Ухвала суду № 24367118, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9053/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Українська продовольча компанія»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртекс ДП»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у задоволенні адміністративного позову Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Українська продовольча компанія»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Міртекс ДП»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином -відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач -Броварська об»єднана державна податкова інспекція Київської області, звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ВКП «Українська продовольча компанія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт перевірки від 20 травня 2010 року № 281/232/32499137.

Перевіркою встановлено, що 27 лютого 2009 року між ТОВ «Міртекс ДП»та ТОВ ВКП «Українська продовольча компанія»укладений договір купівлі-продажу №2702-1, предметом якого була купівля - продаж харчових добавок, промислових товарів, хімічної сировини для виробництва в асортименті і кількості, які визначені договором.

Договором також було передбачено, що покупець зобов'язується купити та сплатити за товар грошові кошти. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару і сума угоди узгоджується в усній або письмовій формі і відображається в накладних. Загальна сума договору визначається згідно оформлених накладних. Ціна одиниці товару включає вартість товару, упаковки, затрати по транспортуванню до місць зберігання і по зберіганню на складі продавця, оформлення необхідної документації.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, посадовими особами податкового органу зроблено висновок про нікчемність вищезазначеного договору купівлі-продажу посилаючись на те, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, а самі положення договору не відповідають нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

В підтвердження своїх висновків позивач посилався на копію листа Державної податкової адміністрації у Житомирській області від 19 січня 2010 року №930/7/09-004 про те, що в провадженні слідчого відділення податкової міліції Державної податкової адміністрації у Житомирській області знаходилась кримінальна справа, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва без мети здійснення реальної господарської діяльності стосовно директора ТОВ «Міртекс ДП»ОСОБА_3, яка передана до суду, де триває судовий розгляд справи. За даними протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_3 ним не укладались та не підписувались жодні документи від імені ТОВ «Міртекс ДП».

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно до ст. 208 ГК України -якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій,.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, договір купівлі-продажу відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки товар був переданий покупцеві, а покупець отримав його та оплатив його вартість.

Крім того, виконання зобов'язань сторін за договором купівлі -продажу товарів від 27 лютого 2009 року № 2702-1 підтверджується первинними бухгалтерськими документами - видатковими та податковими накладними, журналом виписаних ТОВ «ВКП «Українська продовольча компанія» довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копіями сертифікатів відповідності на поставлений за спірним договором товар, специфікаціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у позивача під час перевірки подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, наказів на відрядження водіїв, не може бути, доказом, що свідчить про нікчемність правочину.

Актом перевірки не встановлено ухилення відповідачів від сплати податків та зборів, або відшкодування на їх користь податку з бюджету, внаслідок укладання договору купівлі -продажу товарів від 27 лютого 2009 року № 2702-1, тобто, отримання певних преференцій у вигляді зменшення відповідачами розміру податкових зобов'язань внаслідок, зокрема, неправомірного зменшення бази оподаткування, одержання податкової пільги, застосування більш низької ставки податку, а також неправомірного одержання права на повернення (залік) або відшкодування податку з бюджету, внаслідок укладення таких правочинів, оскільки позивачем не виносилися податкові рішення про донарахування сум податку відповідачу.

Крім того, позивачем не надано відомостей щодо наявності вироку по кримінальній справі за фактом вчинення посадовими особами ТОВ «Міртекс ДП»злочинів, передбачених ст. ст. 212, 366 КК України.

Таким чином, відсутні правові підстави для розгляду дій або намірів учасників договорів купівлі-продажу як таких, що направлені на ухилення від сплати податків.

Виходячи з вищевикладеного. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено нікчемність правочину укладеного між ТОВ «Міртекс ДП»та ТОВ ВКП «Українська продовольча компанія», а тому підстав для стягнення суми отриманої за вказаним договором немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..

Таким чином, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Броварської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.