Ухвала суду № 24367008, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7100/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Українська технологічна компанія»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001282202/0 від 28.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2011 року приватне акціонерне товариство «Українська технологічна компанія»(далі - позивач, ПАТ «УТК») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 року № 0001282202/0 (далі - ППР № 0001282202/0).

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 14.06.2011 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що в період з 29.10.2010 року по 09.12.2010 року посадовими особами ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва на підставі направлень від 29.10.2010 року № 1879/23-20, від 26.11.2010 року № 2082/23-20, від 02.12.2010 року № 2160/23-20, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»- та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року.

Перевіркою було встановлені наступні порушення:

- пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 133 350,00 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 133 350,00 грн.;

- п. 13.2 ст. 13 та п. 16.13 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/94-ВР) в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток з іноземних юридичних осіб у загальній сумі 95 277,00 грн., в тому числі по періодах:

за III квартали 2008 року -19 210,00 грн.;

за 2008 рік -33 907,00 грн.;

за І квартал 2009 року -29 722,00 грн.;

за 2009 рік-29 722,00 грн.;

за півріччя 2010 року -31 648,00 грн.

В результаті перевірки позивача ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва було складено Акт № 1036/1-23-20-24919883 від 16.12.2010 року (далі - Акт № 1036/1-23-20-24919883) та прийнято ППР № 0001282202/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 285 831,00 грн.

Позивач подавав до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, до ДПА у м. Києві скарги, що були залишені без задоволення.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем (Позичальник) та фірмою «Chelsea-Canada Holding Corporation»(Канада) (Кредитор) було укладено договір позики № 1-08/05-1 від 04.08.2005 pоку, відповідно до якого Кредитор надає Позичальнику позику з розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США.

Пунктом 4 Доповнення № 1 від 28.12.2005 року до вказаного договору було визначено, що відсотки за користування позикою, котрі сплачуються Позичальником, будуть оподатковуватись за місцем реєстрації Кредитора (Канада); Кредитор зобов'язується щорічно надавати Позичальнику довідку (або нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що він є резидентом Канади та сплачує всі необхідні податки за місцем реєстрації.

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період позивачем було нараховано відсотки по кредиту у загальному розмірі 140 000,00 доларів США (952 775, 00 грн.) та сплачено Кредитору відсотки за користування кредитом у загальній сумі 140 000,00 доларів США, що еквівалентно 952 775, 00 грн.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону № 334/94-ВР резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно п. 18.1 ст. 18 цього ж Закону, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.1996 року була підписана Конвенція між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна, яка ратифікована Верховною Радою України 12.07.1996 р. (Закон України від 02.07.1996 року № 339/96-ВР) та набрала чинності 22.08.1996 року.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 11 цієї Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі; однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Процедура звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, визначена у Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року № 470.

Відповідно до п. 4 вищезазначеного Порядку, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором; довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

Позивачем відповідно до вимог Порядку були надані відповідні довідки про підтвердження статусу резидента Канади за 2007, 2008, 2010 та 2011 роки. Оригінали вказаних довідок знаходяться в матеріалах справи.

За наведених обставин та правових норм, враховуючи те, що відповідно до угоди, укладеної позивачем із нерезидентом, оподаткування процентних доходів, отриманих нерезидентом, відповідно до п. п. 1,2 ст. 11 зазначеної вище Конвенції здійснюється в Канаді, а також те, що позивачем дотримано вимог Порядку, що, в свою чергу, є підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, визначення позивачу зобов'язання зі сплати спірного податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить зазначеним вище міжнародним нормам та призводить до подвійного оподаткування.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно було скасовано податкове повідомлення -рішення № 0001282202/0.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.