Ухвала суду № 24366980, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2584/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький О.І.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС» до Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області про визнання незаконним та скасування наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС»(далі - Позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі - Відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 479 від 21.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ЛІС»та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (форми В-4) № 0000722300 від 13 травня 2011 року.

Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 06.07.2011 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В суді першої інстанції було встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІС»є юридичною особою, що зареєстроване 05.03.2004 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області з 11.03.2004 року, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 11.03.2004 року № 13846936 зареєстрований платником податку на додану вартість.

В квітні 2011 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області згідно з п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІС»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «КГВ-Сервіс»за період січень 2011 року.

Дана перевірка була проведена згідно наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 479 від 21.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №473/23-1/19407655 від 22.03.2011 року, згідно якого встановлено наступні порушення, а саме:

- ч. 1 ст. 203, ст. 215 , ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених TOB «ЛІС»з постачальником TOB «КГВ-Сервіс»;

- «ЛІС»здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, товарний характер яких наявними документами, наданих до перевірки, не підтверджено. Відповідно до частин 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону;

- п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення р. 26 Декларації з ПДВ на суму 160 340,00 грн., що призвело до завищення податкового кредиту в подальших періодах.

На підставі висновків Акту перевірки № 473/23-1/19407655 від 22.03.2011 року Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення (форми В-4) № 0000722300 від 13 травня 2011

року, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 160 340,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, та звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Як вбачається з наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 479 від 21.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то в ньому визначені підстави проведення такої перевірки, а саме - п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з оскаржуваного наказу № 479 від 21.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, то в ньому не визначено, що TOB «ЛІС»надсилався письмовий запит щодо надання пояснень по взаємовідносинам з TOB «КГВ - Сервіс».

Оскільки з наказу не вбачається що TOB «ЛІС»надсилався письмовий запит щодо надання пояснень по взаємовідносинам з TOB «КГВ - Сервіс», то підстав у ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області для проведення перевірки, визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, не було.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 479 від 21.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з чим є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

Крім того колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Згідно п. 79.2 зазначеної статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться лише за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ЛІС»був виданий 21 квітня 2011 року.

Як зазначено в Акті № 473У23-1/19407655 від 22.03.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки TOB «ЛІС»з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «КГВ-Сервіс»за період січень 2011 року, перевірка проводилась з 21.04.2011 року по 21.04.2011 року.

Отже, враховуючи взаємопов'язаність між собою наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області № 479 від 21.04.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та акту № 473/23-1/19407655 від 22.03.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки TOB «ЛІС», суд приходить до висновку, що ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області порушені вимоги порядку проведення перевірки, а саме не повідомлено TOB «ЛІС»про проведення перевірки, як це передбачено п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Також, судом першої інстанції було встановлено, що в наказі про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки визначено підстави проведення перевірки п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, а в Акті перевірки зазначено іншу підставу проведення, а саме - п.п.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України.

Щодо встановлених перевіркою порушень TOB «ЛІС», колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сумі податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2010 року між TOB «КГВ-Сервіс»(Підрядник) та TOB «ЛІС»(Замовник) було укладено Договір підряду на виконання ремонтно-будівельних та проектних робіт № 406. Відповідно до умов цього договору підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за рахунок Замовника виготовити проектну документацію «Реконструкція нежитлових приміщень під аптеку та магазин непродовольчої групи товарів на вул. Балукова-1: м. Вишневе Києво - Святошинського району Київської області»та виконати ремонтні роботи за адресою: м. Вишневе, вул. Балукова-1.

На виконання умов цього договору, TOB «КГВ-Сервіс»були надані послуги по виготовленню проектної документації «Реконструкція нежитлових приміщень під аптеку та магазин непродовольчої групи товарів на вул. Балукова-1: м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області»на загальну суму 962 038,00 грн. (в т.ч. ПДВ -160 339,67 грн.). На виконання умов цього договору, TOB «КГВ-Сервіс»у відповідності до законодавства, що діяло на момент здійснення господарських операцій за договором, оформило належним чином податкову накладну № 4 від 05.01.2011 року на вказану вище суму, яка знаходиться в матеріалах справи.

Суму податку на додану вартість в розмірі 160 339,67 грн. за зазначеною податковою накладною позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року.

В рахунок оплати отриманих послуг. Позивач на користь TOB «КГВ-Сервіс»перерахував грошові кошти в розмірі 962 038,00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 160 339,67 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 358 від 27.01.2011 року

Так, на підставі зазначених первинних документів позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість - 160 339,67 грн.

Згідно зі ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Як встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є Акт перевірки від 03.03.2011 року № 148/23-2/37192319, який був складений ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами перевірки TOB «КГВ- Сервіс». Перевіркою було встановлено, що у TOB «КГВ-Сервіс»відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

У зв'язку з чим, податковий орган прийшов до висновку, що відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, укладений між TOB «КГВ-Сервіс»та TOB «ЛІС», є недійсним в силу закону, та згідно частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є таким, що спрямований на порушення публічного порядку, що суперечить інтересам держави та суспільства і, відповідно, є нікчемним.

Колегія суддів вважає дані висновки відповідача такими, що суперечать вимогам закону, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладені позивачем договорів зі своїми контрагентами додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, визнавши договори, укладені між позивачем і його контрагентами, нікчемними, вийшов за межі своїх повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент вчинення та виконання господарських угод, керівником TOB «КГВ-Сервіс»була Кучерова Г.В., яка мала право вчиняти юридично значимі дії від імені товариства.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Крім того, службові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, роблячи в Акті перевірки № 473/23-1/19407655 від 22.03.2011 року висновок про нікчемність угод, не зазначили, на підставі якої саме норми чинного законодавства ці угоди визнано нікчемними.

Оскільки ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання його недійсним.

Крім того, відповідачем не надано доказів притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб позивача або суб'єкта господарювання TOB «КГВ-Сервіс»за податкові правопорушення при декларуванні або оплаті ПДВ за січень 2011 року.

У зв'язку з чим, твердження відповідача про «фіктивність»контрагента позивача за відсутності доказів такої «фіктивності»суд вважає безпідставними та необгрунтованими.

Враховуючи те, що зміст правочину укладеного між TOB «ЛІС»та TOB «КГВ-Сервіс»відповідав вимогам діючого законодавства України; за період перевірки жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; на момент укладання та виконання правочину ні договір, ні платіжні доручення, ні звітність не були визнані у встановленому порядку недійсними.

Як було встановлено судом, позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з TOB «КГВ-Сервіс»було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість - 160 339,67 грн.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Податкова накладна, яка наявна в матеріалах справи, містить усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу на ту обставину, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, доказіи того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, відсутні.

Відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, при отриманні податкової накладної, яка засвідчує факт отримання позивачем послуг від TOB «КГВ-Сервіс»по виготовленню проектної документації у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в сумі 160 339,67 грн. за січень 2011 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво -Святошинському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.