Ухвала суду № 24366670, 15.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17778/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метан»до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області про визнання незаконним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області про визнання незаконним рішення по невизнанню як податкової звітності уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2 -3 квартали 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.11.2011 року відповідачем прийнято податкову декларацію позивача з податку на прибуток (уточнююча за три квартали 2011 року (2-3 квартали).

Доставка декларації засобами телекомунікаційного зв'язку та її прийняття на районному рівні підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

22.11.2011 року відповідачем прийнято рішення оформлене листом № 18073/10/15-01 «Про невизнання як податкової декларації», яке отримано позивачем 25.11.2011 р. та в якому зазначено, що відповідно до п. 50.2. ПК України платник податків не має права подавати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, який на дату подання уточнюючого розрахунку перевіряється відповідним контролюючим органом. Таким чином, подана позивачем уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року не вважається податковою звітністю у зв'язку з тим, що вона подана з порушенням вимог ПК України.

Позивач вважаючи, вказане рішення незаконним звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

У відповідності до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З аналізу вказаної норми слідує, що п. 50.1 вказаної статті встановлено обов'язок подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, у разі виявлення помилок, однак в п. 50.2 міститься певне обмеження, що вчинення вказаних дій.

Так, згідно із п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на вказану вище норму п. 50.2 та зазначає, що уточнюючий розрахунок поданий під час проведення перевірки за відповідний період.

Колегія суддів не може погодитись із вказаним твердженням, оскільки як вбачається з акту перевірки вона проводилась з 11.10.2011 р. по 21.10.2011 року, а на підставі наказу від 21.10.2011 р. № 1264 термін перевірки продовжувався з 24.10.2011 року на 5 робочих днів.

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки від 04.11.2011 року № 4187/23-01/31434314.

Як вже зазначалось вище 18.11.2011 року відповідачем прийнято податкову декларацію позивача з податку на прибуток (уточнююча за три квартали 2011 року (2-3 квартали).

Викладене вказує на те, що позивачем не було порушено вимоги п. 50.2 ст. 50 ПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 50.3 ст. 50 ПК України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, вказаною нормою передбачено право подавати уточнюючі розрахунки за періоди, які вже перевірялись.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Бердичівській об'єднаній державній податковій інспекції у Житомирській області -відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.01.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.