Ухвала суду № 24365849, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8328/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Бабенка К.А., Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Прокуратури Шевченківського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за участю прокуратури Шевченківського району м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг»(далі або позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -відповідач або податковий орган) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.06.11р. №0003452307.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності задекларованих показників у декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 року, під час проведення якої встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 215, ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем при придбанні товарів (послуг), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за листопад-грудень 2010 року. Так, відповідачем вказано, що позивачем укладалися договори з продажу товарів з ТОВ "Саноіл Торг"із ТОВ "Укрторгмед", ПП "Адріатика Н", ПП "Енліль-М", ТОВ "Фінансова акваторія", ТОВ "Агромарін-М", ТОВ "ШЕР К", ТОВ "Бізнес-Аналітик" (далі -контрагенти), що мають ознаки фіктивності, а тому діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами-посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 1216/2307/37269136 від 24.05.11 року, на підставі висновків якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0003452307 від 03.06.11 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13 987 604 грн. ( з них: за основним платежем - 11 190 083,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -2 797 521, 00 грн.).

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, протягом листопада -грудня 2010 року позивачем було укладено наступні договори:

- договорів № СП СТ- 21 та № МП/СТ02 від 25.11.10 р., №МП/СТ-02 від 04.11.10 р., №Ж/СТ-04 від 04.11.10 р., №СП СТ-21 від 25.11.10 р., відповідно до яких позивач придбав у ПП "Адріатика Н" олію соняшникову, жмих соняшниковий, сільськогосподарську продукцію урожаю 2010 на загальну суму 34 033 977, 6 грн. в тому числі ПДВ 5 672 329,6 грн.;

- договір №СП СТ-01 від 11.11.10 р., у відповідності до якого позивач придбав у ТОВ "Укрторгмед" сільськогосподарську продукцію урожаю 2010 у на загальну суму 145870, 00 грн. в тому числі ПДВ 24311,8 грн.;

- договір №СП СТ-16 від 25.11.10 р., у відповідності до якого позивач придбав у ТОВ "Агромарін-М" сільськогосподарську продукцію урожаю 2010 на загальну суму 73099, 14 грн. в тому числі ПДВ 12183,19 грн.;

- договорів №МП/СТ-36 від 20.12.10 р., №Ж/СТ-23 від 10.12.10 р.; №СП СТ-37 від 14.12.10 р., у відповідності до яких позивач придбав у ТОВ "Фінансова акваторія" сільськогосподарську продукцію урожаю 2010 на загальну суму 2687302, 25 грн. в тому числі ПДВ 447883,72 грн.;

- договорів №МП/СТ-39 від 22.12.10 р., №СП СТ-35/1 від 17.12.10 р., у відповідності до яких позивач придбав у ТОВ "Шер К" олію соняшникову, жмих соняшниковий на загальну суму 4215148,22 грн. в тому числі ПДВ 702524,7 грн.;

- договорів №МП/СТ-31 від 03.12.10 р., №Ж/СТ-21/1 від 10.12.10 р.; №СП СТ-25 від 01.12.10 р., у відповідності до яких позивач придбав у ПП "Енліль-М" олію соняшникову на загальну суму 4900355,85 грн. в тому числі ПДВ 816725,97 грн.

- договорів №МП/СТ-05 від 04.11.10 р., №Ж/СТ-03 від 04.11.10 р., №СП СТ-02, у відповідності до яких позивач придбав ТОВ "Бізнес-Аналітик" олію соняшникову, жмих соняшниковий у на загальну суму 16372642,8 грн. в тому числі ПДВ 2728773,8 грн.

На виконання вказаних договорів, позивачем на користь вказаних підприємств перераховано грошові кошти, що підтверджується податковими накладними у визначених розмірах. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів.

Судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні були належним чином зареєстровані як платники податку. На момент видачі податкових накладних, контрагенти були зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість та включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР), чинного станом на момент виникнення правовідносин, встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

За ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Окрім цього, пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 165, (далі -Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З аналізу положень чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що податкова накладна вважається дійсною, якщо виписана від імені юридичної особи -платника податку на додану вартість.

Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтв платника податку на додану вартість, сплату до бюджету податків, ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів, а також здійснювати перевірку повноважень керівників контрагентів на підпис первинних документів, податкових накладних та ідентифікацію їх підписів.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2011 року № К/9991/37163/11.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що у пункті 1.3 статті 1 Закону України №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у п.п. "а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Слід зазначити, у постановах Верховного Суду України від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позиція суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують здійснення ним господарських операцій у період, що перевірявся.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва та Прокуратури Шевченківського району м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бабенко К.А

Мельничук В.П.