Ухвала суду № 24363344, 15.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2108/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Курко О.П.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції у Рівненській області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Кредитної спілки «Альянс Україна»до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 року Кредитна спілка «Альянс Україна»звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що згідно п.п. 6.3.5 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" відповідальність за порушення порядку застосування податкової соціальної пільги має нести платник податку, який безпідставно подав таку заяву, а не працедавець. Вважає донарахування відповідачем податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб неправомірним, у зв'язку з чим просить скасувати спірне рішення відповідача.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції № 0002901750/0 від 23.04.2010 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Сарненська міжрайонна державна податкова інспекція у Рівненській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Посадовими особами Сарненської МДПІ відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено позапланову виїзну документальну перевірку вимог податкового, валютного та іншого законодавства Рокитнівським відділенням КС "Альянс Україна" за період з 22.10.2007 року по 31.03.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 161/22/35297935 від 08.04.2010 року, за змістом якого перевіркою було встановлено, що відповідачем в порушення п.п. 6.3.3 «е»п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем не утримано та не перераховано 1048,09 грн. податку з доходів фізичних осіб, в тому числі за 2008 рік в сумі 385,35 грн., за 2009 рік в сумі 533,01 грн. та за 2010 рік в сумі 129,73 грн. у зв'язку з безпідставним наданням власному працівнику ОСОБА_3 податкової соціальної пільги.

На підставі висновків вказаного вище акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002901750/0 від 23.04.2010 року, яким донараховано позивачу 1048,09 грн. податку з доходів фізичних осіб, 2096,18 грн. штрафних санкцій, а всього визначено податкове зобов'язання на суму 3144,27 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за порушення Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" вказаним Законом покладено на фізичну особу -платника податку, яка отримує доходи, визначені в п.п. 6.3.3 цього Закону, в тому числі доходи від підприємницької діяльності, натомість відповідальність працедавця не встановлено, а тому рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата виключно за одним місцем його нарахування (виплати), якщо його розмір не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленої на 1 січня звітного податкового року, помноженої 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Згідно з п.п. 6.1.1 п. 6 ст. 6 цього Закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 вказаного Закону для застосування податкової соціальної пільги платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця її застосування. При цьому, податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.

Судом першої інстанції було встановлено, що на адресу позивача від ОСОБА_2, працюючої керівником Рокитнівського відділення спілки, 03.03.2008 року надійшла заява про застосування щодо неї податкової соціальної пільги. Цією ж заявою ОСОБА_3 підтвердила про відсутність будь-яких інших доходів, на які застосовується податкова соціальна пільга.

У відповідності до положень п.п. 6.3.5 зазначеного вище Закону працедавець, який на підставі належним чином отриманої заяви платника податку про застосування пільги застосовує таку пільгу, не несе будь-якої відповідальності за порушення таким платником податку вимог підпункту 6.3.1 цього пункту, за винятком, коли такий працедавець і такий платник податку є пов'язаними особами або коли суд встановлює факт змови між таким працедавцем і таким платником податку, спрямованої на ухилення від оподаткування цим податком.

Отже, відповідальність за порушення норм Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо неправомірного отримання податкової соціальної пільги покладається на фізичну особу - платника податку, яка отримує доходи, визначені в п.п. 6.3.3 Закону, в тому числі доходи від підприємницької діяльності.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що безпідставне користування податковою соціальною пільгою ОСОБА_3, яка з 29.03.2005 року зареєстрована як фізична особа - підприємець, не є підставою для притягнення працедавця - позивача до відповідальності, оскільки податковим органом не було встановлено, що КС "Альянс Україна" та ОСОБА_3 є пов'язаними особами чи між ними існує змова, спрямована на ухилення від сплати податку.

За таких обставин колегія суддів погоджується з зауваженням суду першої інстанції про те, що Сарненська МДПІ не мала правових підстав для накладення на позивача відповідальності за неправомірні діяння іншої особи.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що у спірних правовідносинах позивач виступає не як платник податку, а як податковий агент, у зв'язку з чим визначення йому податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб з посиланням на Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є недоречним.

За даних обставин, враховуючи, що позивач звільнений від відповідальності за протиправні дії платника податку, то підстав для прийняття відповідачем рішення та стягнення з КС "Альянс Україна" суми недоплаченого податку та штрафних санкцій немає.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає нормам чинного законодавства України, прийнято без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим є протиправним, та підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції у Рівненській області -залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.