Ухвала суду № 24363308, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1287/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська молочна компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Українська молочна компанія»звернулося у суд з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення -рішення від 10.08.2009 року №0000321660/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність зменшення розміру податкового кредиту по податку на додану вартість, зазначеному у податковій декларації за повною формою.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що у серпні 2009 року посадовими особами Яготинської МДПІ проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 462/1600-34099131 від 10.08.2009 року.

На підставі акта перевірки відповідачем 10.08.2009 року прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00003210660/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по основному платежу в сумі 45037,00 грн.

Прийняття зазначеного рішення відповідачем зумовлене виявленням порушення з боку позивача положень п. 81.3 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166.

Аналізуючи правомірність висновків контролюючого органу, колегія суддів зважає на таке.

Законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Закону №168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.6 ст. 81 вказаного Закону передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до абзацу четвертого п.п. 1.2 п. 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі по тексту -Порядку №166) платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 81 Закону України «Про податок на додану вартість») суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Здійснюючи правовий аналіз наведеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що платник податку, який обрав спеціальний режим оподаткування має право та зобов'язаний подавати повну та скорочену податкові декларації з податку на додану вартість до першої з яких включати показники податкового зобов'язання та податкового кредиту, що сформовані за наслідками його діяльності не пов'язаної зі спеціальним режимом оподаткування, а до другої -що стосуються спеціального режиму.

Зазначене також підтверджується висновком Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 14.09.2011 року згідно якому у податковій декларації (скороченій) платник податку зобов'язаний відображати тільки ті товари (послуги), які придбавались у звітному періоді для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також ті основні фонди, які придбавались (споруджувались) у даному звітному періоді з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. При цьому, у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування, платник податку не втрачає права отримання у загальному порядку бюджетного відшкодування за умови дотримання порядку визначення такої суми податку, встановленого п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування -спеціальному режимі, не позбавляє його права на подання податкової декларації з податку на додану вартість за загальною та спеціальною (скороченою) формами.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не заперечує факт правомірності віднесення позивачем сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість до загальної податкової декларації з податку на додану вартість, судова колегія погоджується з висновком суду про безпідставність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М