Постанова № 24359848, 15.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8755/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»про стягнення коштів в дохід бюджету за рахунок активів платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»про стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків в розмірі 101 042,20 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач має несплачений податковий борг, який складається з пені за прострочення терміну сплати податкових зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права. Наголошує на тому, що у Позивача не виникло право на звернення до суду у зв'язку з тим, що останнім не було у встановленому законом порядку направлено Відповідачу податкові вимоги.

У судовому засіданні повноважний представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податкові вимоги Відповідачем не оскаржувались, а тому, враховуючи приписи ст. 67 Конституції України, ст. 9, 11, 14 Закону України «Про систему оподаткування», ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.3.1 ст. 3, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5, п.п. 6.2.4 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), ст. 102 Податкового кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму податкового боргу, а саме пеню в розмірі 101 042,20 грн., яка була нарахована податковим органом внаслідок несвоєчасної сплати ДГП «Укргеофізика»податку з доходів найманих працівників за період з квітня 2007 року по січень 2009 року.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон №2181).

З матеріалів справи вбачається, що на вимогу п. п. 6.2.3., 6.2.4, п. 6.2. ст. 6 Закону №2181 з моменту виникнення податкового боргу Відповідачу була направлена перша податкова вимога № 1/923 від 16.04.2010 року та друга податкова вимога №2/1083 від 19.05.2010 року на суму 101 042,20 грн. Зазначеним вище повністю спростовується твердження апелянта про те, що податковим органом у встановленому законом порядку не надсилалися Відповідачу податкові вимоги.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Як вбачається з вищенаведеного, податкове зобов'язання Відповідача не було сплачене в установлені строки, а відтак таке зобов'язання є податковим боргом.

Разом з тим, колегією суддів враховується, що оскільки Позивач звернувся до адміністративного суду у червні 2011 року, то строки давності для звернення до суду слід визначати з урахуванням положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Так, відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, наведена законодавча норма встановлює строк примусового стягнення податкового боргу - це 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Системний аналіз пунктів 102.1, 102.2 та 102.4 статті 102 Податкового кодексу України свідчить про те, що застосування строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку.

Відповідно позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред'являтися протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Як було встановлено раніше, податковий борг виник у Відповідача за період з квітня 2007 року по січень 2009 року, а тому суд першої інстанції повинен був задовольняти позовні вимоги ДПІ в м. Івано-Франківську лише в межах встановленого ПК України 1095 денного строку, тобто у період з липня 2008 року по січень 2009 року у розмірі 59 085,24 грн.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу -задовольнити частково, а постанову суду -скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»-задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»про стягнення коштів в дохід бюджету за рахунок активів платника податків -скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»(03057, м. Київ, вул. Софії Петровської, 10, код ЄДРПОУ 01432761) на користь Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20) податковий борг в сумі 59 085 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімдесят п'ять) гривень 24 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.