Ухвала суду № 24358189, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8951/11//2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Беспалов О.О., Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірної компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до суду з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2011 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та cкасувати податкове повідомлення-рішення № 0000382301 від 03.06.2011 року.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням , відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову,як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися , про дату та час слухання справи були повідомленні належним чином, згідно ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України, розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення, апеляційної скарги та перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державної податковою інспекцією у м. Львові по роботі з великими платниками податків проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ГПУ «Львівгазвидобування»ДК «Укргазвидобування» HAK «Нафтогаз України»за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06.05.2011р. №439/23-2/25560533, яким встановлено порушення позивачем п.2. Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., п.3,4,15 «Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. №115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння»зі змінами та доповненнями пунктом 4 Розділу II Прикінцевих положень Закону України від 03.06.2008р. № 309-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 1.11 Закону України від 12.07.2001р. № 2665-ІП «Про нафту і газ», «Временная инструкция по применению Классификации запасов месторождений и прогнозных ресурсов природных нефтяных битумов», затвердженої ДКЗ СРСР 15.03.1985р., пп.4 п.11 постанови КМУ від 17.06.2009р. №608 «Про затвердження Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами».

В зв'язку з чим податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про заниження позивачем зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 03.06.2011р. №0000382301- протиправним та таким, що підлягає скасуванню, враховуючи наступне.

Пунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України зазначає, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Крім того, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем у графі повне найменування юридичної особи (філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) -платника податків або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків зазначено - ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»Газопромислове Управління «Львівгазвидбування». У графі найменування або П.І.П. платника податків, податковим органом зазначено - «ГПУ «Львівгазвидобування»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №21-10/2688-3 від 07.06.2011р., судом встановлено, що 28.04.2011р. Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію припинення філії Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії України «Нафтогаз України»Газопромислове управління «Львівгазвидобування», про що на підставі повідомлення юридичної особи про закриття відокремленого підрозділу та відповідно до п. 9 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»державним реєстратором зроблено запис за № 10741040066004663.

Оскільки, на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень такого платника податків, як філія ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»ГПУ «Львівгазвидобування», фактично не існувало, у відповідача не було підстав для винесення податкового повідомлення-рішення від 03.06.2011р. №0000382301 такому платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідачем зазначено, що у ГПУ «Львівгазвидобування»при передачі природного газу ДК «Укргазвидобування»НАК «НАК «Нафтогаз України», її структурним підрозділам, а також при використанні природного газу на власні потреби виникають податкові зобов'язання зі збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ та зазначає, що податкові зобов'язання зі сплати збору виникають та виконуються у випадках коли нафтогазовидобувний ( газовидобувний) відокремлений підрозділ передає для споживання (використання) на власні потреби іншому відокремленому підрозділу, з відповідним відображенням обігу природного газу в документах бухгалтерському обліку таких відокремлених підрозділів. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, у тому числі його відокремлені підрозділи, як платники збору при визначенні податкових зобов'язань зі збору повинні враховувати обсяги газу власного видобутку, використаного на власні потреби та граничний рівень цін на природний газ на відповідний період, що в установленому законодавством порядку затверджений для промислових споживачів, до яких і належать газовидобувні підприємства.

Слід зазначити, що діяльність з постачання природного газу є специфічною діяльністю та регулюється спеціальними Законами та підзаконними нормативними актами.

Чинне законодавство України розмежовує поняття «газовидобувне підприємство»та «постачальник природного газу».

Так, відповідно до п.1.12 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»від 23.06.2005р. №2711-IV в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин, газовидобувне підприємство - суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідного спеціального дозволу (ліцензії) здійснює видобування газу на території України.

Згідно з ст.1 Закону України «Про нафту і газ»користування нафтогазоносними надрами - це геологічне вивчення і розробка нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти й газу, видобутку нафти й газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу; спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - це документ, що видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.

Відповідно до ст.16 Кодексу України про надра, спеціальні дозволи на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.1.13 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»постачальник природного газу за регульованим тарифом - це суб'єкт господарської діяльності, який згідно з умовами відповідної ліцензії постачає природний газ безпосередньо споживачам на визначеній території за тарифами, які підлягають державному регулюванню.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002р. №469 встановлено, що:

- постачальник природного газу (газопостачальник) - це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ;

- газопостачання - це послуга, яка передбачає реалізацію природного газу шляхом передачі (транспортування) його споживачам;

- споживач природного газу (споживач) - юридична особа, її структурний підрозділ або фізична особа, що використовує природний газ як паливо або сировину на підставі договору.

Таким чином, газовидобувне підприємство та постачальник природного газу здійснюють різні види діяльності, які потребують отримання різних ліцензій. Зокрема, спеціальний дозвіл на користування надрами видається центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та надає право суб'єкту господарювання користуватися надрами, а ліцензія на постачання природного газу видається Національною комісією регулювання електроенергетики та надає право суб'єкту господарювання постачати природний газ споживачам.

Відповідно до п. 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Відповідно до п.9 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1729, постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу.

Пунктом 1.5 Порядку створення страхового запасу природного газу в натуральній та грошовій формах, затвердженого Наказом Міністерства палива та енергетики України від 05.08.2002р. №469, встановлено, що постачальник природного газу (газопостачальник) - це суб'єкт господарської діяльності, який здійснює постачання природного газу споживачам на підставі укладених договорів і отримав відповідну ліцензію НКРЕ;

Відповідно до п.19 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»діяльність з постачання природного газу за регульованим, за нерегульованим тарифом підлягає ліцензуванню.

Згідно з ст.8 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»ліцензійні умови є нормативно-правовим актом, положення якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та інші вимоги для провадження певного виду господарської діяльності. Суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов. Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

Відповідно до п.18 Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000р. №1698, органом ліцензування з постачання природного газу за регульованим і нерегульованим тарифом є Національна комісія регулювання електроенергетики.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005р. №693 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом».

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.08.2005р. №694 затверджено «Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом».

Пунктом 1.3 зазначених ліцензійних умов встановлено, що у цих Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:

- Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

- Газопостачальне підприємство - суб'єкт господарювання, що здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з аналізу вищезазначених норм, постачальником природного газу є суб'єкт господарювання (юридична особа), яка одержала відповідну ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регулюваним чи нерегульованим тарифом та здійснює постачання природного газу на підставі одержаної ліцензії безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами.

Листом від 13.09.2010р. №1299/11/13-10 «Щодо питань, пов'язаних із застосуванням законодавства, що регулює справляння цільової надбавки до тарифу на природний газ" Вищого адміністративного суду України зазначено, що згідно з пунктом 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., постачальник (ліцензіат), тобто власник газу, який провадить діяльність із постачання природного газу споживачам, є платником збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Оскільки, ГПУ «Львівгазвидобування»є філією ДК «Укргазвидобування»НАК „Нафтогаз України" та не є суб'єктом господарювання, а отже, в силу Закону, вона не може бути ліцензіатом та, відповідно, постачальником природного газу, а отже і платником збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

Згідно з п. 2 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №442 від 11.06.2005р., визначено, що об'єктом обчислення збору є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем (для населення - на підставі облікових документів), з урахуванням відповідного тарифу.

Платниками збору є суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Споживачами є такі категорії: населення, бюджетні організації та установи, підприємства комунальної теплоенергетики, теплові електростанції, електроцентралі та котельні суб'єктів господарювання, в тому числі блочні (модульні) котельні, інші суб'єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які використовують природний газ для виробництва товарів та надання послуг, на інші власні потреби.

Звітним (податковим) періодом для збору вважається календарний місяць.

Таким чином, даним Порядком чітко визначено, що збір справляється з підприємств та їх відокремлених підрозділів, які постачають (продають) природний газ для інших підприємств та їх відокремлених підрозділів на підставі укладених договорів та підписаних актів прийому-передачі природного газу.

Отже, обов'язковим підставами для обчислення збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ є:

- Наявність двох учасників цивільних відносин - постачальника та споживача;

- Наявність договірних відносин між постачальником та споживачем;

- Предметом договору є постачання природного газу споживачу;

- Наявність актів приймання-передачі природного газу від постачальника споживачу.

Зазначаємо, що постачання природного газу передбачає передачу природного газу однією особою іншій з переходом права власності на такий природний газ.

Згідно з Наказом ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»№1 від 03.01.2006 року «Про порядок взаємовідносин між структурними підрозділами ДК «Укргазвидобування»стосовно передачі природного газу, газового конденсату, нафти, продуктів переробки вуглеводнів, скрапленого газу та електроенергії в 2006 році, зі змінами внесеними Наказами ДК «Укргазвидобування»№809 від 28.12.2007р. та №643 від 31.12.2008р. затверджено «Положення про взаємовідносини між філіями стосовно передачі природного газу, газового конденсату, нафти, продуктів переробки вуглеводнів, скрапленого газу та електроенергії».

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Положення філії ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»природний газ власного видобутку передають апарату управління ДК «Укргазвидобування»за виключенням природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб, природного газу, що передається іншим філіям Компанії для забезпечення їх власних потреб. Обсяги природного газу для виробничо-технологічних, власних потреб затверджується Компанією.

Згідно п.1.3 Положення приймання-передача природного газу оформлюється актами на внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей.

Слід врахувати, що внутрішньогосподарське переміщення не є поставкою природного газу, оскільки не передбачає перехід права власності на нього, а філії не є особами та не можуть укладати договори та, відповідно, виступати як постачальник і споживач, акти приймання-передачі природного газу, підписані між філіями позивача, не є актами приймання-передачі газу, підписані платником та відповідним споживачем, а отже, відсутній об'єкт обчислення збору у вигляді цільової надбавки на природний газ.

Відповідно до ст.19 Кодексу про надра України, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно з ст.14 Кодексу про надра України, надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд хтя підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронения шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-ездоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених >тодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Відповідно ст.16 Кодексу про надра України спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами, та інвесторам, з якими укладено угоду про розподіл продукції. Надання спеціальних дозволів на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі, відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами, несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл. Щодо окремих видів користування надрами чи окремих користувачів надр можуть встановлюватись певні обмеження, передбачені законодавством України.

Таким чином, на кожний вид користування надрами в межах конкретної ділянки Мінприроди надається окремий дозвіл.

Згідно з п.1 ст.24 Кодексу про надра України користувачі надр зобов'язані використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано.

Колегія судів наголошує, що позивач, видобуваючи нафтовий бітум, використовує надра відповідно до цілей, для яких їх було надано, а отже діє в порядку, встановленому нормами чинного законодавства України.

01.01.2009р. нафтовий бітум Орховицького родовища обліковується у Державному балансі запасів корисних копалин України.

Таким чином, нафтовий бітум є корисною копалиною, а позивач здійснює видобуток нафтового бітуму з Орховицького родовища відповідно до вимог чинного законодавства України та спеціального дозволу №2492 від 05.07.2004р. на користування надрами.

Відповідно до п.1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. цим Порядком встановлюються єдині правила обчислення і справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Згідно з п.3 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин згідно з додатком.

В додатку до Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999р. встановлено норматив до одиниці погашення запасів корисних копалин, зокрема бітуми - 0,4 за тонну.

Колегія суддів доходить до висновку, що на виконання Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ №115 від 29.01.1999року, позивач нараховував збір за геологорозвідувальні роботи за видобутий нафтовий бітум, а отже, діяв з дотримання норм чинного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2011 року -залишити без змін.

Повний текст виготовлено 28 квітня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Данилова М. В.

Судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.