Ухвала суду № 24356435, 24.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4677/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Старова Н.Е.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. позовні вимоги було задоволено в повному обсязі.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на законних підставах і правильно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і ТОВ "АНДОР" мали реальний характер, що підтверджується документально: договорами поставки, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними, журналом зважування товару тощо.

Також позивач зазначив, що контролюючі органи не уповноважені нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції стосовно покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним законодавством не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є юридичною особою, зареєстрованою 13.06.1996р. Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 p., зареєстроване як платник податку на додану вартість з 20.06.1997 р. (свідоцтво № 13933598).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У вересні 2011 року посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009р. по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997p. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР), п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "АНДОР" у сумі 68614 грн.

Згідно з Актом перевірки вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ТОВ "АНДОР" товару - насіння соняшника та кукурудзи впродовж періоду, який перевірявся.

На думку посадових осіб відповідача ТОВ "АНДОР" як постачальник мав відносини з третіми особами, які були його постачальниками, і саме вони мали ознаки фіктивної діяльності.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані висновками, викладеними у акті від 20.05.2011р. № 678/23-420/37031233 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "АНДОР" з питань формування податкового кредиту за рахунок платника податків ТОВ "ВАГРОС" за серпень 2010 року.

Згідно з вказаним Актом від 20.05.2011 № 678/23-420/37031233 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва встановлено відсутність ТОВ "АНДОР" за місцезнаходженням, у зв'язку з чим провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання ТОВ "АНДОР" з питань формування податкового кредиту за рахунок платника податків ТОВ "ВАГРОС" за серпень 2010 року, відсутність основних засобів ТОВ "АНДОР" для здійснення господарських операцій, не має найманих працівників для здійснення цієї діяльності, а також зроблений висновок що правочини, здійснені з контрагентами - покупцями можуть бути такими, що не спрямовані на настання реальних наслідків, суперечать інтересам держави та мають ознаки фіктивних, з посиланням на те, що при подальшому наданні підприємством додаткових документів про здійснення постанов товару, буде складено додатковий акт.

Враховуючи дані Акту перевірки від 20.05.2011 №678/23-420/37031233 ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом - ТОВ «АНДОР», не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі вказаних відомостей відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 68614 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ "АНДОР".

За результатами перевірки ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000782353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 68614 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав у ТОВ "АНДОР" товар - насіння соняшника та кукурудзи. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано ряд податкових накладних та товарно-транспортних накладних протягом серпня 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.

Крім того, протягом серпня 2010 року ТОВ "АНДОР" видало позивачу податкові накладні на загальну суму - 411682,89 грн., в т.ч. ПДВ - 68613,82 грн.

У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Разом з тим, поставка і транспортування товарів здійснювалась ТОВ "АНДОР" на склади позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Крім того, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем ТОВ "АНДОР" у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності та встановлення факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів зауважує, що факт поставки товару позивачу ТОВ "АНДОР" та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Крім того на перевірку і до суду, позивачем надані усі товарно-транспортні накладні по перевезенню товару постачальником, докази щодо його зважування, рахунки-фактури по його оплаті, витяг з книги кількісно-якісного обліку товару, видаткові накладні від постачальника, витяг з книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів позивача.

Крім того, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "АНДОР" та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і ТОВ "АНДОР", є безпідставним.

Стосовно визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість встановлено наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом № 168/97-ВР.

В силу підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими насадними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Як зазначалось вище, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Таким чином твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача суд першої інстанції вірно вважає необгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним і нечинним податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.