Ухвала суду № 24352082, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9314/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтема" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2011 року № 0002122311/0, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року позов задоволено. Суд постановив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 0002122311/0 від 16 червня 2011 року.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача, вказуючи на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржувану постанову без змін. Зазначивши, що ТОВ "Алтема" надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ТОВ «Феррум Груп», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів, які вподальшому було використано при здійсненні господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та заперечення, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 02.06.2011 р. по 07.06.2011 р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Алтема»з питань перевірки формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Феррум Груп»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 6788/23-11/34405798 від 07.06.2011 року -том І.

16 червня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0002122311/0, яким позивачу, за порушення п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 127412,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 127411,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн..

Під час перевірки було встановлено, що ТОВ «Алтема»в податковій декларації за лютий 2011 року було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сплаченого у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Феррум Груп», яке в свою чергу уклало з ТОВ «Бета Трейдінг»фіктивні правочини без наміру створення правових наслідків на поставку товарів.

Як вказано в Акті перевірки, ТОВ «Бета Трейдінг», з яким мав взаємовідносини постачальник позивача (ТОВ «Феррум Груп»), не подавало податкову звітність з ПДВ, остання декларація була подана за березень 2010 року. Також відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно податкового розрахунку комунального податку за 2010 рік чисельність працюючих у ТОВ «Бета Трейдінг»становить - 1 особа.

Відповідач під час перевірки встановив, що внаслідок відсутності фактичної поставки товарів по ланцюгу від ТОВ «Бета Трейдінг»на користь ТОВ «Феррум Груп», останнє фактично не могло здійснити поставку на користь позивача, що свідчить про нікчемність правочину на поставку товарів, укладеного між ТОВ «Феррум Груп»та позивачем.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Алтема»п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за лютий 2011 року на загальну суму 127411,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що ТОВ «Алтема»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127411,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0002122311/0 від 16.06.2011 р. є протиправним, враховуючи викладене.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Феррум Груп», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Феррум Груп»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100316695 від 28.12.2010 року, що підтверджується листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 03.10.2011 р. № 4457/9/10-009.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Статтєю 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З довідки № 11256896 від 28.09.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що ТОВ «Феррум Груп»станом на момент здійснення господарських операцій (та складання податкових накладних) було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців. Вказане підприємство продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також станом на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з запису № 3, зазначеного у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.09.2011 року № 11256896, станом на момент укладення правочину між ТОВ «Феррум Груп»та позивачем та виконання господарських операцій відомості були достовірними та підтвердженими. Запис про відсутність ТОВ «Феррум Груп»за його місцезнаходження було внесено до Єдиного державного реєстру лише 14.06.2011 року (запис № 6), тобто після здійснення господарських операцій та складання податкових накладних на користь позивача.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Феррум Груп»здійснює наступні види діяльності: посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами; організація перевезень вантажів; рекламна діяльність; інші види оптової торгівлі; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; надання інших комерційних послуг.

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.09.2011 року № 11256815 ТОВ «Алтема»здійснює наступні види діяльності: оптова торгівля будівельними матеріалами; оптова торгівля деревиною; оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; інші види оптової торгівлі; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям.

Зі змісту видаткових накладних, оформлених між позивачем та ТОВ «Феррум Груп», вбачається, що предметом поставки останнього на користь позивача були різного виду запчастини до сантехнічного обладнання.

Позивачем було надано суду документи на підтвердження факту оприбуткування товарів на складі та їх руху по складу. Так оприбуткування товару на складі позивача підтверджується відбитком штампу «склад прийняв»та підписом комірника на видаткових накладних; рух товару по складу підтверджується звітом про переміщення товарів на складах.

Матеріали справи свідчать, що товари, поставлені ТОВ «Феррум Груп», фактично замовлялися позивачем з метою використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з видаткових накладних, складених між позивачем та контрагентами, загальна вартість товарів, переданих позивачем на користь своїх замовників включала в себе також суму податку на додану вартість.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ТОВ «Алтема», судом встановлено фактичне отримання продукції позивачем та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

З вищенаведеного вбачається, що договори, укладені з ТОВ «Феррум Груп»були укладені позивачем в межах здійснення звичайної для нього діяльності та з метою виконання своїх зобов'язань перед замовниками (покупцями).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Феррум Груп»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Феррум Груп», придбавались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Доводи податкового органу щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «Алтема»та ТОВ «Феррум Груп»та фіктивності господарських операцій ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки відповідачем не доведено, що поставка товарів на користь позивача перебуває у прямому причинно-наслідковому зв'язку з поставками товарів від ТОВ «Бета Трейдінг»на користь ТОВ «Феррум Груп».

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції вважає не доведеним потенційний обов'язок Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва, про правомірність свого рішення та не спростовує твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2011 року -залишити без змін.

Повний текст виготовлено 10 квітня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Данилова М. В.

Судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.