Ухвала суду № 24352064, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5298/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 р. адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київенергоремонт»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ

ПАТ «Київенергоремонт»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0014031530/0 від 14.08.2009 р., №0014031530/1 від 05.11.2009 р., № 0014031530/2 від 15.01.2010 р., № 0014031530/3 від 01.04.2010 р. якими позивачеві визначено зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 15 242 грн. 28 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 30.07.2009 р. за результатами камеральної перевірки ВАТ «Київенергоремонт»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було складено акт №770/15-30/00131328.

За даними цього акту позивачем занижено податкові зобові зобов'язання із сплати земельного податку на 14 516 грн. 46 коп.

Такий висновок податкового органу обґрунтовано тим, що декларування земельного податку за квітень-травень 2009 р. позивач здійснював без урахування вимог п. 2 рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»яким передбачено, що з 01.04.2009 р. плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, незареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0014031530/0 від 14.08.2009 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати земельного податку в розмірі 15 242 грн. 28 коп., в тому числі 14 516 грн. 46 коп. за основним платежем та 725 грн. 82 коп. за штрафними санкціями.

За результатами процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0014031530/1 від 05.11.2009 р., № 0014031530/2 від 15.01.2010 р., № 0014031530/3 від 01.04.2010 р. Визначена ними сума податкового зобов'язання залишилась незмінною.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року № 1251-XII, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Спеціальним Законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю»від 3 липня 1992 року № 2535-XII (закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI).

Статтею 2 названого Закону визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Згідно статті 7 Закону України «Про плату за землю»ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю»платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Аналізуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на п. 2 рішення Київської міської ради № 944/944 від 25.12.2008 р. «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»є помилковим.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2010 р. у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.09.2011 р. згаданий пункт рішення № 944/944 від 25.12.2008 р. визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 листопада 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.