Ухвала суду № 24351413, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9889/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Катющенко В.П.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М. Варченко І.В. Гайдая В.М. ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про стягнення заборгованості в розмірі 4 346,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ФОП ОСОБА_7 та просила стягнути з відповідача заборгованість на користь держави в розмірі 4 346,14 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_7 заборгованість в розмірі 4 345, 00 грн. на користь держави на р/р № 31416541700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 21080900; заборгованість в розмірі 1, 14 грн. на користь держави на р/р № 31218233700010, одержувач ВДК у Солом'янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16060100.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 3 вересня 2009 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі направлення № 635/23-05 від 1 вересня 2009 року була проведена перевірка за дотриманням ФОП ОСОБА_7 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у кіоску, що розташований у АДРЕСА_1, про що було складено акт від 3 вересня 2009 року (реєстраційний № 832/26/58/23/3327409670 від 8 вересня 2009 року за місцем державної реєстрації відповідача), згідно висновків якого були встановлені порушення відповідачем п. 1, 2, 5, 9 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акту перевірки, позивачем прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008312305 від 18 вересня 2009 року на суму 4 345,00 грн. за порушення п.п. 1, 5 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на підставі п.п. 1, 3 ст. 17 даного Закону.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтями 8, 9, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визначено функції органів державної податкової служби, до яких, зокрема, належать здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку.

Згідно п. 2 ст. 11 Закону, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до Наказу ДПА України від 04.04.2002 № 155/ДСК - перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу - сукупність заходів контролюючих органів, спрямованих на здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності вимог Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»та інших нормативно-правових актів, що визначають порядок проведення розрахункових операцій, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації та грошових коштів, а також контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку здійснення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до п. 2.6 та 2.7 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 № 441, передбачено, що перевірки контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у сфері готівкового обігу проводяться за окремими планами органів державної податкової служби. З метою підвищення контролю за здійсненням розрахункових операцій та запобігання дублюванню перевірок у ДПІ в містах і районах формується та затверджується щомісячний план проведення зазначених перевірок. При цьому за дорученням Кабінету Міністрів України можуть проводитись позапланові перевірки суб'єктів господарювання, які здійснюють готівкові розрахунки.

В матеріалах справи наявна копія плану-графіку перевірок, затвердженого начальником ДПІ у Солом'янському районі міста Києва 25 серпня 2009 року, з якої вбачається, що у вересні 2009 року була запланована перевірка відповідача, а також відповідачем не заперечується факт наявності направлення у інспекторів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду, що твердження позивача щодо неправомірності проведення відповідачем перевірки, порушення встановленого порядку здійснення перевірок є помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо неотримання відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій, судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи наявна копія повідомлення про вручення поштового відправлення з календарним штемпелем відділення поштового зв'язку, на якому адресатом 24 вересня 2009 року вчинено розпис про отримання зазначеного рішення.

Що стосується порушень виявлених під час проведення перевірки, колегія суддів виходить з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), а порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637).

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Крім цього, суб'єкти підприємницької діяльності у відповідності до пунктів 9, 13 зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій та забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до абз. 4 ст. 2 Закону України № 265/95-ВР, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, кіоск, який розташований у АДРЕСА_1 орендується двома фізичними особами-підприємцями ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

ОСОБА_7 для здійснення розрахункових операцій при продажу товарів використовує реєстратор розрахункових операцій № 302 (заводський №ЕЕ 001275) та для його використання ним 08 липня 2009 року була зареєстрована книга обліку розрахунків розрахункових операцій № 2658010671/1/1, а ОСОБА_8 проводить розрахунки готівкою із споживачами без використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки і для відображення руху готівки застосовує книгу обліку доходів і витрат.

Таким чином, кожен із підприємців повинен здійснювати розрахунки кожен за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у їх господарських відносинах, та оприбутковувати готівку в касі кожен окремо: ОСОБА_7 обліковувати готівку в книзі обліку розрахункових операцій, а ОСОБА_8 - у книзі обліку доходів і витрат, у зв'язку з чим готівкові кошти від реалізації товару, також, зберігатися в окремих касах.

Проте, готівкові кошти від реалізації товарів обох підприємців в розмірі 801,00 грн. зберігалися разом на місці проведення розрахунків.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Виходячи з вищевикладених приписів законодавства, оприбуткування готівки в касі відповідача, який проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використання розрахункових книжок) є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) для підтвердження проведення процедури оприбуткування, а відтак, доводи відповідача щодо не відокремлення податковим органом готівкових коштів від реалізації продукції від коштів іншого суб'єкта господарювання є помилковими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом правомірно взято до уваги наявну на місці розрахунків суму готівкових коштів в розмірі 801,00 грн. та нараховано на її розмір штрафні санкції.

Обговорюючи питання щодо правомірності застосування позивачем штрафу за не проведення розрахункових операцій через РРО в сумі 801,00 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Згідно до п. 5 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування РРО у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення.

Згідно ст. 5 Закону № 265/95-ВР, на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.

Згідно п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні, на момент проведення перевірки реєстратор розрахункових операцій не працював, книга обліку розрахункових операцій була відсутньою.

Разом з цим, як вбачається з витягу КОРО відповідача, 8 липня 2009 року відповідач зареєстрував її для використання реєстратора розрахункових операцій № 302 (заводський № ЕЕ 001275), проте щоденно друкувати на ньому фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО почав з 4 вересня 2009 року, зокрема, до цієї дати будь-які відомості щодо руху готівкових коштів з використанням розрахункової книжки в книзі, також, відсутні, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду про застосування позивачем штрафу за не проведення розрахункових операцій через РРО.

Крім того, за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 1,14 грн., яка виникла внаслідок самостійного визначення ним суми податкового зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

21 вересня 2009 року до податкового органу був поданий звіт про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства в розмірі 23,00 грн. за серпень 2009 року, в якому особою, що його подає, зазначено ОСОБА_8, проте ідентифікаційний код зазначено не її, а ОСОБА_7.

24 лютого 2010 року ОСОБА_7 до податкового органу була подана довідка про суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах, шляхом подання якої була зменшена сума зобов'язання за серпень 2009 року на суму 23,00 грн., з підстав помилки в ідентифікаційному коді.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, після подання відповідачем 24 лютого 2010 року уточнюючого розрахунку, узгоджене податкове зобов'язання зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за серпень 2009 року склало 00,00 грн.

Однак з 1 жовтня 2009 року у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання в розмірі 23,00 грн. задекларованого шляхом подання 21 вересня 2009 року звіту про суму нарахованого збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства відповідачу на підставі приписів ст. 16 Закону № 2181-ІІІ була нарахована пеня в сумі 1,14 грн.

При цьому, строк нарахування пені податковим органом зупинено саме з 24 лютого 2010 року, тобто з моменту подання відповідачем довідки про суми збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання у результаті виправлення самостійно виявленої помилки в попередніх звітних періодах.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181-III податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Оскільки, пеня, що обліковується за відповідачем не сплачена, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1,14 грн.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Собків Я.М.