Ухвала суду № 24350850, 19.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3789/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року позивач Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода»звернулися в суд з адміністративним позовом до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними дії щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів, винесення податкових повідомлень-рішень та визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ «Фаворит-М»нікчемним; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2011 року № 0002482301 та від 18.07.2011 року № 0002492301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

За письмовим клопотання відповідача, керуючись ст. 55 КАС України колегія судді замінили відповідача по справі Кагарлицьку об'єднану державну податкову інспекцію Київської області на її правонаступника Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області, що зареєстрована 16.03.2012 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1 341 134 0000 000694.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002482301 та від 18.07.2011 року № 0002492301 прийняті Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області в порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода»зареєстроване Кагарлицькою районною державною адміністрацією Київської області 7 вересня 2004 року, та перебуває на податковому обліку з 16 вересня 2004 року згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.09.2004 року № 13795418.

Кагарлицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі направлень від 12.05.2011 року № 147, № 148, № 149, № 150 та від 30.05.2011 року № 174 та наказу від 28.04.2011 року № 160 проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.03.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт 241/23-1/32967502 від 08.07.2011 року.

З акту перевірки вбачається, що ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»порушено пункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на суму 1000000 грн.; пункт 1.3 статті 1, підпункт 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 240396,71 грн., в тому числі за травень 2010 року на суму 716,68 грн., за серпень 2010 року на суму 8408,37 грн., за лютий 2011 року на суму 231271,66 грн.; порушення термінів, передбачених статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185\94-ВР; підпункту 6.3.2, пункту 6.3 статті 6, підпункту 9.12.2, пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб протягом 2010 року в сумі 683,72 грн. та в сумі 3120 грн..

На підставі встановлених порушень податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002482301, яким у зв'язку з зменшенням суми від'ємного значення об'єкту оподаткованого податком на прибуток визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 1000 001 грн., з яких 1000 000 грн. за основним платежем, штрафні санкції 1 грн. та податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 року № 0002492301, яким у зв'язку з заниженням позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 242678,98 грн., з яких 240396,71 грн. за основним платежем, штрафні санкції 2282,27 грн..

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України «Про податок на додану вартість»від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (в редакції, чинній на момент вчинення спірних правовідносин).

Під час проведення перевірки встановлено, що у перевіряємий періоді між позивачем та ТОВ «Фаворит-ЛМ»укладено договір про надання послуг № 05\07-П від 30.09.2010 року, за умовами якого виконавець надає інформаційно-маркетингові послуги та послуги мерчандайзингу. Мета надання цих послуг є підвищення економічної ефективності господарської діяльності замовника, вивчення конюктури ринку, цінової політики в регіонах України, пошук покупців товарів замовника, сприяння в просуванні товарів.

Між ТОВ «Фаворит-ЛМ»та ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»30.09.2010 року підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф-00000054, у зв'язку з чим ТОВ «Фаворит-ЛМ»видано податкову накладну № 147 на загальну суму 1200000 грн., з якої ПДВ 200000 грн. на підставі якої ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 1000000 грн..

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Право на включення до складу валових витрат виникає у платника податку виключно за умови придбання ним товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Абзацом першим підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. При цьому підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону встановлено, що не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону.

Витрати на маркетинг відображаються у складі валових витрат лише у разі, якщо вони відповідають витратам на передпродажні та рекламні заходи, які зазначені в підпункті 5.4.4 пункту 5.4 стаття 5 Закону (зокрема, послуги по розміщенню продукції в місцях продажу, послуги з очищення, фасування, оперативного поповнення обсягів товарів на стелажах, розміщення інформації про товар тощо).

Відповідно до вказаного підпункту Закону платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на маркетинг стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) таким платником.

Зазначені витрати мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю платника податку.

З урахуванням підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 цього ж Закону).

З листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010 року № 806/6/23-4016/40 «Про розгляд листа щодо визначення терміна «мерчандайзинг»у господарській діяльності підприємств, правомірності укладення угод, які передбачають витрати на мерчандайзинг вбачається, що у загальному розумінні, під терміном мерчандайзинг слід розуміти новий напрямок торгового маркетингу. Перш за все, це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу; забезпечення відповідного асортименту і достатньої кількості товару; організація локальної реклами (установлення на торговій точці спеціального фірмового обладнання (холодильники, дисплеї, стелажі, полиці тощо), конструкцій презентаційного характеру (тумби, виставкові стійки, рекламні стенди, підставки під рекламні матеріали та ін.), поліграфічної рекламної продукції (буклети, плакати, гірлянди, прапорці тощо), організація на місці продажу рекламних акцій у вигляді дегустацій, безкоштовної роздачі та ін.); аналіз показників продажів; вирішення певних питань цінової політики про граничну торговельну надбавку; інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару; методів мотивації споживачів тощо.

Мерчандайзинг - це частина процесу маркетингу, яка визначає методику продажу товару в магазині. Слово утворено від англійського merchandise - просувати на ринку.

На виконання умов договору №05/07/-П від 30.09.2010 року, в день укладання договору, ТОВ «Фаворит-ЛМ»та ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Ф-00000054.

Обґрунтованим є висновок податкового органу, що зазначений акт виконаних робіт не містить достатньої інформації про зміст господарської операції, період виконання робіт, одиницю виміру господарської операції, які роботи інформаційно-маркетингового характеру, у чому вони полягали та в якому обсязі були виконані контрагентами, а лише містить посилання на договір про надання послуг від 30.09.2010 року та вартість.

Доводи апелянта, щодо надання звіту ефективного маркетингу та мерчандайзингу на ринку кондитерських виробів, не заслуговують на увагу, оскільки зазначений звіт є дослідженням ринку кондитерських виробів в цілому та аналізом конкурентної ситуації на території України, та носить лише інформаційний характер.

Придбані послуги мали безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та мали бути направлені на отримання доходу.

Згідно акту перевірки від 14.03.2011 року № 1070/23-1/31538625/0100 з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету ТОВ «Фаворит-ЛМ»податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року податковою інспекцією на підставі аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства встановлено відсутність трудових ресурсів ТОВ «Фаворит-ЛМ», виробничого обладнання, не встановлено факту передачі товарів (послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого виду діяльності.

Посилання позивача на банківськи виписки, як факт оплати вказаних послуг, є помилковими, оскільки всі проплати за послуги мерчандайзингу здійснювались на підставі договору про надання послуг від 05.07.2010 року № 05\07-П, а не на підставі договору про надання послуг від 30.09.2010 року № 05\07-П .

У перевіряємий період ПАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» займались виробництвом сухарів, печива, пирогів і тістечок з тривалим терміном зберігання.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 28.01.2010 року № 806/6/23-4016/40 мерчандайзинг це викладення та розміщення товару в місці роздрібного продажу, організація локальної реклами конструкцій презентаційного характеру, поліграфічної рекламної продукції, організація на місці продажу інструктаж продавців роздрібних магазинів щодо споживчих характеристик товару, тобто це торговий маркетинг, який застосовується для збільшення продажу товару.

В перевіряємий період позивач оптовою, роздрібною торгівлею або посередництвом в торгівлі харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами не займалось, що дає підстави для висновку, щодо відсутності в діях позивача економічної доцільності витрат на маркетингові та мерчандайзингові послуги.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження використання вказаних послуг в господарській діяльності, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»належних правових підстав для віднесення до складу валових витрат на придбання вказаних послуг в розмірі 1000 000 грн..

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 40396,71 грн. внаслідок віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених ТОВ «Про-Техсервіс»у вартості наданих транпортно-експедиційних послуг, використання якого, за висновком відповідача, не пов'язано з господарською діяльністю ПАТ «Кодитерська фабрика «Лагода».

Розглядаючи обґрунтування апелянта, щодо реальності здійснення господарських операцій та здіснення ТОВ «Про-Техсервіс»транспортно-експедиційниї послуг, колегія суддів зважає на наступне.

В мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції посилається на правову позицію Вищого адміністративного суду України зазначену в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», зокрема, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що 4 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Пром-Техсервіс»укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 20\ТЕ.

Предметом даного договору є організація виконання послуг, що пов'язані з транспортним експедируванням вантажу позивача до пункту призначення і видача вантажу уповноваженій на одержання особі.

На підтвердження надання вказаних послуг надано акти виконаних робіт, підписаних за період з 21.04.2010 року по 28.07.2010 року, податкові накладні, сформовані за період з 02.04.2010 року по 23.09.2010 року та товарно-транспортні накладні за період з 01.04.2010 року по 09.09.2010 року.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»зареєстрованого в Мінюсті України від 20.02.1998 року №128/2568 передбачено наступні документи: дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство; приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Позивачем вищевказані документи до перевірки не надано, а також не надано докази виконання операцій, а саме транспортування товару, його прийняття за кількістю та якістю, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання товару, а також фактичні дані щодо порядку проведення розрахунків за придбаний товар.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону).

Вірно зазначає суд першої інстанції, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Жодних інших документів на підтвердження встановлення зв'язку між господарською діяльністю платника податку та наданням транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Пром-Техсервіс», а також наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, позивачем не надано, у зв'язку з чим неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за період з квітня 2010 року по березень 2011 року в розмірі 1 240396,71 грн. та неправомірно заявлено таку суму до відшкодування з бюджету.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Твердження апелянта не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»- залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 25.04.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Сорочко Є.О.