Ухвала суду № 24349267, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16090/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-Груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-Груп» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.10.2011 року № 0002812310, № 0002822310, яким йому нараховано грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну по запланову невиїзну перевірку TOB «ЛТЛ-Груп»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з TOB «ФПГ «Сквош» за період з 01.10.2010р. по 31.03.2011р..

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 303/23-10/35317474 від 07.10.2011р.

Згідно з вказаним актом, позивачем безпідставно завищено валові витрати за 4 квартал 2010р. на суму 41625,00 грн. та податковий кредит з ПДВ за лютий 2011р. на суму 8325 грн. за договором з TOB «ФПГ «Сквош»від 01.10.2010р. № 5/Х-10 щодо організації маркетингових досліджень, який позивач пославшись на ч.ч. 1, З, 5 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228, 236 ЦК вважає нікчемним правочином.

Такий висновок відповідача ґрунтується на положеннях транзитного акта перевірки TOB «ФПГ «Сквош»від 03.03.2011р. № 725/23-01/36685184, складеного ДПІ у м. Вінниці на підставі постанови слідчого Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області від 04.02.2011р. в рамках кримінальної справи № 10271618 по факту створення фіктивного під приємства TOB «ФПГ «Сквош»за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК, згідно з яким податковим органом встановлено відсутність TOB «ФПГ «Сквош»за своїм місцезнаходженням, не встановлено наявність необхідних для здійснення господарської діяльності трудових і матеріальних ресурсів, виробничого обладнання, складських і торгівельних приміщень, транспорту і торгівельного обладнання, сировини та ін., що, на думку перевіряючих, вказує про відсутність поставок і укладення угод без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та надання податкової вигоди третім особам, у зв'язку з чим всі правочини TOB «ФПГ «Сквош»є нікчемними.

На основі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.10.2011 року № 0002812310, яким за порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 13007,50 грн. (у т.ч.: 10406,00 грн. - основний платіж, 2601,50 грн. - штраф); № 0002822310. яким за порушення пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 та п. 7.4.5 п. 7.4., пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зо бов'язання з ПДВ на 10406.25 грн. (у т.ч.: 8325 грн. - основний платіж, 2081,25 грн. - штраф).

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин спеціальними законами, якими врегу льовано дані питання були Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94 визначено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 Та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна вида ється платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4). Зміст податкової накладної визначено у пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно із ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних доку ментів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пп. «е»пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначений окремим рядком опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем віднесено до валових витрат і податко вого кредиту відповідного звітного періоду суми, нараховані (сплачені) на користь TOB «ФПГ «Сквош»згідно договору № 5/Х-10 щодо організації маркетингових досліджень, укла деного 01.10.2010р. між позивачем (Замовник) і TOB «ФПГ «Сквош (Виконавець), додатків № 1 «Кошторис»та № 2 до нього.

Згідно з умовами даного договору Виконавець зобов'язується організувати Замовнику послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять.

Пунктом 7.2 договору визначено, що при здачі результатів досліджень сторони складають у 2-х примірниках акт здачі-прийняття роботи.

На підтвердження правомірності формування спірних сум валових витрат і податкового кредиту та на спростування висновків ДПІ, позивач надав акт від 30.12.2010р. № 876 здачі-прийняття виконаних послуг (робіт) та податкову накладну від 30.12.2010р. № 876 на суму 49950 грн. (ПДВ - 8325 грн.).

Проте, як вбачається, окрім загального визначення послуги та договірної ціни, дані документи не містять конкретних кількісних і якісних показників послуг (робіт), а також жодним чином не вказують на фактичні результати послуг (робіт), їх характеристики чи опис, фактичну передачу цих результатів Замовнику. До того ж податкова накладна не містить відомостей про підставу її складення та проведення розрахунків.

Таким чином, лише наявність у справі акту від 30.12.2010р. № 876 здачі-прийняття виконаних послуг (робіт) та податкової накладної від 30.12.2010р. № 876 не є належним і достатнім документальним підтвердженням проведення реальності господарсь кої операції, оскільки не містять необхідних відомостей про зміст та обсяг господарської операції, оформлення й передачу результатів дослідження тощо.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності належного документального підтвердження позивачем безпідставно віднесено до валових витрат кошти у сумі 41625,00 грн. та до податкового кредиту з ПДВ кошти у сумі 8325 грн., що призвело до заниження податко вих зобов'язань відповідного звітного періоду з податку на прибуток у сумі 10406,00 грн. та з ПДВ у сумі 8325 грн., а отже й підстав для скасування оскаржу ваних повідомлень-рішень від 25.10.2011р. № 0002812310, № 0002822310 немає.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновком відповідача щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «ФПГ «Сквош», оскільки відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, недодержання ним фінансової та податкової дисципліни, відсутність певних матеріально-технічних ресурсів, а також порушення кримінальної справи за фактом фіктивності контр агента, не призводить до нікчемності правочину і не є належними законодавчими підставами для визнання його таким.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-Груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2012 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТЛ-Груп»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.