Ухвала суду № 24345978, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7090/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Земляної Г.В.,При секретарі судового засіданняЛаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВА КОСМЕТИК ГРУП»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВА КОСМЕТИК ГРУП»пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ у Солом'янському районі) про скасування податкового повідомлення -рішення від 06 травня 2011 року № 0001682308/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог позивача відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА КОСМЕТИК ГРУП" з питань правильності формування податкового кредиту при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «Капітал-Тех-сервіс»за період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2010 року та з 01 листопада 2010 року по 31 січня 2011 року.

З результатами перевірки складений акт № 4064/23-08/30310081 від 20 квітня 2011 року (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і доповненнями (далі -Закон) та п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі висновків Акту складено податкове повідомлення-рішення № 0001682308/0 від 06 травня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в розмірі 231 76,00 грн., з яких за основним платежем -189 100,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 42 276,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу базується на припущеннях щодо фіктивності контрагента ТОВ «Капітал-Тех-сервіс», оскільки, на думку податкової, у цього підприємства були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської економічної діяльності за рахунок відсутності управлінського, технічного та іншого персоналу, власних або орендованих складів тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АКВА КОСМЕТИК ГРУП»та ТОВ "Капітал-Тех-сервіс" були укладені господарські договори від 01 червня 2010 року, 01 вересня 2010 року, 01 листопада 2010 року, 01 грудня 2010 року, згідно яких ТОВ «Капітал-Тех-сервіс»зобов'язалося виготовити та розповсюдити рекламну продукцію -рекламні листівки.

Також, між цими товариствами були укладені договори від 01 липня 2011 року та від 15 січня 2011 року, згідно яких ТОВ «Капітал-Тех-сервіс»зобов'язувався поставити позивачу плівку-стретч.

На підтвердження виконання робіт по згаданих договорах представником позивача було долучено податкові накладні, прибуткові накладні та реєстр платіжних доручень щодо перерахунку коштів ТОВ «Капітал-Тех-сервіс».

Документи оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб.

Також було долучено податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми № 1 ДФ із відповідними додатками, що вказує на наявність працівників у контрагента.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що податковий орган зробив передчасний висновок про відсутність ресурсів для виконання замовлення у ТОВ «Капітал-Тех-сервіс», оскільки на цьому підприємстві працює 3 особи, що є цілком достатнім для здійснення послуг з роздруківки рекламних листівок та їх розповсюдження, а також поставки плівки-стретч (послуги згідно договорів).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період, що виникли у зв'язку з виконанням договорів, укладених між ТОВ «АКВА КОСМЕТИК ГРУП» та ТОВ «Капітал-Тех-сервіс».

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначав, на момент здійснення згаданих господарських операцій, які відбулись до 01 січня 2011 року, платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР з наступними змінами і доповненнями (надалі -Закон).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити : а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

В даному випадку, видані та зазначені вище податкові накладні оформлені у відповідності до вимог наведеної норми, чого відповідач не заперечує.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджується: реальне здійснення господарських операцій, сплата позивачем ПДВ в ціні товару, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, суд вважає помилковими доводи відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит.

Припущення податкового органу про невиконання податкових зобов'язань контрагентом позивача не підтверджені належними документальними доказами; такі припущення не позбавляють правового значення виданих цим контрагентом податкових накладних.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З даної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної або оформленої з порушенням вимог, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість Кодексом не передбачено.

З огляну на викладене, колегія суддів зазначає, що, оскільки, у позивача наявні всі необхідні податкові накладні, оформлені належним чином, то податковий кредит за перевіряємі періоди ним нарахований правомірно.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.