Постанова № 24345923, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/4384/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Фонтекс-Агро»до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011року задоволено позовні вимоги приватного підприємства «Фонтекс-Агро»та визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Чернігові № 0002582320 від 03.06.2011 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м.Чернігові подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального права, та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що по справі встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів, а договір від 01.07.2010 року №19 про поставку паливно-мастильних матеріалів створив реальні юридичні наслідки для ПП «Фонтекс-Агро», а тому ДПІ в м. Чернігові неправомірно донарахувало ПП «Фонтекс-Агро»податок на додану вартість в розмірі 2755503,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного адміністративного суду погодитись не може з наступних підстав.

Так, матеріалів справи встановлено судом, що Державною податковою інспекцією у м. Чернігові (в подальшому - ДПІ або Відповідач) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Фонтекс-Агро»з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2011р. при проведенні господарських взаємовідносин з ПП «Пересувна механізована колона №43», за результатами якої складено акт № 288/23/37022009 від 12.04.2011р.

Вказаною перевіркою ДПІ встановлено порушення ПП «Фонтекс-Агро»ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, Цивільного кодексу України, п. 198.1, 198.6, ст. 198, п. 201.6 ст. 201, п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених з підприємством, нікчемними та заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті, за січень 2011 року на суму 1349484 грн. та за лютий 2011 року на суму 1406019,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що між ПП "Фонтекс-Агро", як покупцем та ПП «Пересувна механізована колона № 43», як постачальником, було укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 01.07.2010 року за № 19.

Зокрема, згідно умов зазначеного договору постачальник зобовязується поставити, а покупець зобовязується прийняти і оплатити поставлені паливно-мастильні матеріали. Товар постачається покупцю частинами (товарними партіями). Кількість поставленого товару визначається відповідно видаткової накладної. Приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої Наказом від 02.04.1998 року № 81/38/101/235/122. право власності на товар переходить до покупця з моменту відвантаження (зливу) товару, що підтверджується відповідними видатковими документами. Постачальник виписує податкові накладні покупцю у відповідності до п. 17 порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 165.

Однак, як встановлено перевіркою, вказаний договір є безтоварним та такий не спричинив реального настання юридичних наслідків через відсутність у контрагента позивача - ПП «ПМК №43»основних виробничих фондів, відсутність трудових та виробничих ресурсів для реального виконання умов договору та поставки паливно-мастильних матеріалів у обсягах, визначених договором.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в м. Чернігові прийняте податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0001792320 від 19 квітня 2011 року, яким Приватному підприємству «Фонтекс-Агро»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 3444379,00 грн., що складається з 2755503,00 грн. за основним платежем та 688876,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Однак, вказане податкове повідомлення-рішення 28 квітня 2011р. було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПА в Чернігівській області прийняла Рішення №946/10/25-020 від 27 травня 2011 року, яким скасувала податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0001792320 від 19 квітня 2011р. в частині визначення суми грошового зобов'язання по ПДВ у вигляді штрафної (фінансової) санкції у розмірі 688876 грн., застосувавши до ПП «Фонтекс-Агро»штрафну санкцію, передбачену п.7 підр.10 p. XX Перехідних положень Податкового кодексу України у розмірі 1 грн., при цьому залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 19 квітня 2011 р. №0001792320 в іншій частині, в сумі 2755503 грн.

З урахуванням Рішення №946/10/25-020 від 27 травня 2011 року про результати розгляду скарги, ДПІ у місті Чернігові винесла податкове повідомлення-рішення (форма «Р») №0002582320 від 03 червня 2011 року, яким приватному підприємству «Фонтекс-Агро»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2755504,00 грн., що складається з 2755503.00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, яке і оскаржується позивачем.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази колегія суддів апеляційного суду констатує наступне.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З матеріалів справи колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивачем -ПП «Фонтекс-Агро»на вимогу ДПІ у м.Чернігові надано договір поставки нафтопродуктів від 01 липня 2010р. (а.с.161-162), відповідно до умов якого, зокрема, ціна, кількість і асортимент кожної окремої партії Товару(нафтопродуктів) попередньо погоджуються сторонами, з наступним її відображенням в рахунку-фактурі на оплату (п.4.1.), а право власності на товар переходить до Покупця (ПП «Фонтекс-Агро») з моменту відгрузки(зливу) Товара в резервуари, а також оформлення і підписання Сторонами відповідної видаткової документації.

Колегія суддів апеляційного суду констатує, що позивачем не надано і матеріали справи не містять жодних рахунків-фактур щодо партій товару, які б свідчили про реальну поставку залізничним чи іншим видом транспорту нафтопродуктів ПП «Фонтекс-Агро»з боку його контрагента - ПП «ПМК-43»з «нафтобази Поставщика», враховуючи відсутність жодних даних про наявність у останнього такої взагалі, та місцезнаходження обох контрагентів за однією і тією ж самою юридичною адресою: м.Чернігів, вул.Робоча,6.

Крім того, колегією суддів досліджено копії податкових накладних, які були виписані ПП «ПМК №43»позивачу- ПП «Фонтекс Агро» та встановлено, що податкові накладні №1, №5,№8 виписані на виконання зовсім іншого договору, а саме договору №ДГ-0000019 від 01.07.10р.(а.с.64-66), а інші податкові накладні -на виконання договору поставки, без зазначення № та дати підписання такого.

Встановлено колегією суддів апеляційного адміністративного суду, що згідно копій податкових накладних та видаткових накладних, предметом поставки зазначені нафтопродукти трьох видів(дизпаливо, бензин А-76, бензин А-95) у значних обсягах (з 01.01.2011р по 11.01.2011р. зазначено 5 поставок сумарною кількістю близько 165 тисяч літрів), в дуже короткий проміжок часу(один або декілька днів), причому датою поставки визначено навіть вихідні чи св»яткові дні(01.01.2011р., а.с.64), хоча Позивачем орендовано у ТОВ «СПК»тільки 4 ємкості по 75 м.куб., в яких фізично зазначена кількість нафтопродуктів поміститись не могла, а позивачем не надано суду жодних доказів оприбуткування таких та подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Крім того, заявки на закачку паливно-мастильних матеріалів(а.с.174-219), що надані позивачем та взяті до уваги судом першої інстанції, договором №19 від 01.07.2010р. не передбачені, і такі, виходячи з їх змісту, є тільки пропозицією щодо певних дій, та не свідчать про реальну поставку нафтопродуктів.

Звертає увагу колегія суддів апеляційного суду і на ту обставину, що позивачем до матеріалів позову додано зовсім інший за змістом і обсягом договір, а саме договір поставки паливно-мастильних матеріалів від 01.07.2010 року за №19. За цим договором, зокрема, асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у рахунку-фактурі (п.1.2,1.3). При чому, відповідно до п.2.1. цього Договору, організація поставки Товару до місця призначення(вивантаження) здійснюється Постачальником з залученням перевізника, за рахунок коштів Постачальника, на підставі окремого договору. А за п.2.3 Договору- партія Товару вважається погодженою до передачі Покупцеві з моменту одержання Постачальником коштів відповідно до виставленого ним рахунку на оплату.

На виконання і цього Договору позивачем не надано ні до позову, ні на пропозицію суду, і матеріали справи не містять ні рахунків -фактур, ні окремого договору з перевізником, ні рахунків на оплату щодо партій товару.

Звертає увагу колегія суддів на ту обставину, що копії платіжних доручень, які надані позивачем і містяться в матеріалах справи (а.с.116-154) не містять необхідної відмітки банківської установи про фактичне проведення таких, що не може за таких обставин свідчити про фактичну оплату товару.

Не може бути взято до уваги як доказ належного отримання товару Покупцем наявність доручень на отримання товару, що містяться в матеріалах справи на а.с. 228-273 (форма м-2), так як Наказ Мінстату №192 від 21.06.96р. втратив чинність 17.10.2008р., тобто на час укладення договору не діяв, а бланки відповідних доручень були бланками суворої звітності.

На час укладання та виконання договору втратила чинність 17.10.2008р. і Інструкція «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях», затверджена Наказом № 81/38/101/235/122, на яку посилається позивач у договорах, відповідно до Наказу Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансу… від 17.07.2008р. за №382/291/891/235/244.

Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів апеляційного адміністративного суду, ПП «Фонтекс- Агро»не підтвердило належними доказами наявність поставок товарів від ПП «ПМК №43»у січні та лютому 2011р., що свідчить про те, що правочин між ними здійснений без мети настання реальних наслідків, і такий в силу приписів ч.1,2 ст. 215 та ч.5 ст.203 ЦК України є нікчемний, та такий спрямований на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Зазначає колегія суддів, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

При цьому про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Довідкою ДПІ у м.Чернігові №379/15-243 від 11.04.2011р. зафіксовано те, що контрагент позивача - ПП «Пересувна механізована колона №43»за кількістю працюючих складає тільки 1 особа(директор), підприємство за юридичною адресою відсутнє, на цьому ПП також відсутні виробничі потужності, складські приміщення, майно та транспортні засоби щодо проведення реалізації товарів у значних обсягах. (а.с.158-159)

Відповідно до ст.198.1. Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи проведення позивачем безтоварних операцій з ПП «ПМК №43» колегія суддів погоджується з висновком податкового органу щодо завищення ПП «Фонтекс-Агро»задекларованих сум ПДВ у складі податкового кредиту за січень 2011р. в сумі 1 349 483,74грн. та за лютий 2011р. в сумі 1 406 019,00грн., у загальній сумі 2755503,00грн.

За таких обставин, беручи до уваги правову позицію, викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «ПМК №43».

Крім того, згідно до вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Однак, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухваленні нового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову помилковим, а відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160,195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції ум.Чернігові - задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Фонтекс-Агро»до Державної податкової інспекції у м.Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002582320 від 03 червня 2011р.-відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.