Постанова № 24345477, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11978/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: прокурора представника позивача представника відповідача ТОВ «Фірма Октан» представника відповідача -арбітражного керуючого ТОВ «Спецторгпозитив»Борисюк Л.П., Ісаєнко Ю.А., Собківа Я.М. Варченко І.В. Охріменка С.І. Приходька О.С. Дроботенка Ю.О. Топоровської І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Прокуратури м. Києва та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецторгпозитив»про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемною угодою, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2009 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Фірма Октан»та ТОВ «Спецторгпозитив»та просила стягнути в дохід держави кошти, отримані за нікчемною угодою в розмірі 12 098 182,16 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач та Прокуратура м. Києва, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Фірма Октан»(код ЄДПРОУ 24718890) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008 в ході проведення якої встановлено, що між ТОВ «Фірма Октан»(Покупець) та ТОВ «Спецторгпозитив»(Продавець) був укладений Генеральний договір на поставку нафтопродуктів (EXW) № 02/07-1 від 02.07.2007.

Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується передати у встановлений строк нафтопродукти у власність покупця, а Покупець зобов'язується прийняти нафтопродукти і оплатити їх на умовах цього Договору.

Згідно наданим накладним, ТОВ «Спецторгпозитив»на виконання умов Генерального договору поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007 протягом періоду за який проводилася перевірка, поставив для ТОВ «Фірма Октан»нафтопродуктів (бензин А-76, А-95, А-98, дизпаливо) на загальну суму 12 098 182,16 грн., в тому числі ПДВ 2 016 364,01 грн.

В підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Спецтогпозитив»було виписано ТОВ «Фірма Октан»податкові накладні на загальну суму 12 098 182,16 грн., в тому числі ПДВ 2 016 364,01 грн.

Як зазначено в акті перевірки, протягом перевіряємого періоду ТОВ «Фірма Октан»не перераховувало грошові кошти на рахунок ТОВ «Спецторгпозитив»як оплату за отриманий товар по Генеральному договору поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007.

Проте, згідно акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Фірма Октан»та ТОВ «Спецторгпозитив»згідно яких протягом перевіряємого періоду зменшено заборгованість за товар перед ТОВ «Спецторгпозитив» шляхом взаємних заліків зустрічних однорідних вимог на загальну суму 10 125 293,32 грн.

Станом на 31.12.2008 кредиторська заборгованість на балансі ТОВ «Фірми Октан»перед ТОВ «Спецторгпозитив» за Генеральним договором поставки нафтопродуктів (EXW) №02/07-1 від 02.07.2007 не обліковувалась.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ДПІ у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби вважає, що Генеральний договір поставки нафтопродуктів (EXW) № 02/07-1 від 02.07.2007 є нікчемним, оскільки спрямований на укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме завдання збитків бюджету України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме:

1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає зазначений вище правочин таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований не на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Спецторгпозитив»було виписано ТОВ «Фірма Октан»податкові накладні на загальну суму 12 098 182,16 грн. (в т.ч. 2 016 364,00 грн. ПДВ), суми податку на додану вартість за якими включені останнім до складу податкового кредиту у відповідних податкових (звітних) періодах.

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2008 року у кримінальній справі № 1-1138/08 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

У мотивувальній частині вироку, серед іншого, вказується, що ОСОБА_9, використовуючи важке матеріальне становище ОСОБА_10, запропонував їй за матеріальну винагороду зареєструвати в якості одного із засновників та керівника підприємство, після державної реєстрації якого, ОСОБА_10 була позбавлена можливості керувати господарською діяльністю підприємства, що надало можливість невстановленим слідством особам здійснювати керівництво ТОВ «Спецторгпозитив»та вести господарську діяльність.

Разом, з тим, Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу № 06-9726 за фактом підробки установчих документів та використання їх для реєстрації ТОВ «Спецторгпозитив».

Згідно протоколу допиту свідка по зазначеній кримінальній справі, ОСОБА_10 дала свідчення, згідно яких після здійснення нею державної реєстрації за грошову винагороду ТОВ «Спецторгпозитив»вона не складала та не підписувала жодних договорів та первинних облікових документів в якості керівника вказаного суб'єкта господарювання.

Крім цього, 19.03.2008 приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу ОСОБА_11О засвідчено справжність підпису ОСОБА_10 на заяві, що адресована в правоохоронні та судові органи м. Києва, в якій надає пояснення по суті реєстрації ТОВ «Спецторгпозитив»та стверджує, що жодного відношення до реєстрації та управління даного підприємства не має, установчі документи не підписувала, доручення нікому не давала, фінансово-господарську діяльність не вела.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку

підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зважаючи на те, що ОСОБА_10, яка є керівником ТОВ «Спецторгпозитив» не підписувала жодних договорів та первинних облікових документів, складених від імені товариства, що встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 3 листопада 2008 року у кримінальній справі № 1-1138/08, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 у кримінальній справі № 50-4591, а також власними письмовими поясненнями особи, видаткові та податкові накладні складені та підписані сторонніми особами, внаслідок чого є такими, що не мають юридичної сили, а тому не дають правових підстав ТОВ «Фірма Октан»на включення відповідних сум, сплачених у складі вартості отриманих товарів до складу валових витрат та податкового кредиту у відповідних податкових (звітних) періодах.

З огляду на вищевикладене, укладення та виконання Генерального договору поставки нафтопродуктів (EXW) № 02/07-1 від 02.07.2007 на підставі неналежно оформлених документів, призвело до втрат державного бюджету України в загальному розмірі 4 536 818,50 грн., що включає в себе несплачений ТОВ «Фірма Октан»податок на прибуток підприємства в сумі 2 520 454,50 грн. та податок на додану вартість в сумі 2 016 364,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, згідно зі ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Положення ч. 1 ст. 208 ГК України відповідають ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що стягнення в дохід держави одержаного за господарським зобов'язанням, вчиненим з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, передбачене ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційною санкцією, яка стягується виключно на підставі рішення суду, а тому підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Генеральний договір поставки нафтопродуктів (EXW) № 02/07-1 укладений між відповідачами 02.07.2007, а з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва позивач звернувся лише 14.07.2009, тобто з пропуском строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України, що є самостійною підставою для відмови Державній податковій інспекції у Соломянському районі м. Києва Державної податкової служби в задоволенні позову про застосування наслідків нікчемності правочину.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку що апеляційні скарги Прокуратури м. Києва та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби слід задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року -змінити в частині обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю нікчемної угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторгпозитив».

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Прокуратури м. Києва та Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року -задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року -змінити в частині обґрунтування підстав для відмови в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю нікчемної угоди між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Октан»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецторгпозитив».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Собків Я.М.