Ухвала суду № 24344205, 26.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/4897/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен»до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «ВФ «Севен»звернулося у суд з позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0000102340 від 15.04.2011 року, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість, а сама по собі наявність у позивача податкових накладних та актів виконаних робіт, за висновком суду, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у них сум до податкового кредиту, позаяк такі накладні не відповідають вимогам діючого на час їх складання законодавства. Надані ж суду акти не містять підписів контрагентів позивача.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань перевірки правильності внесення даних до декларації з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, за підсумками якої складено акт від 25 березня 2011 р. №84/23-21397198 та виявлені порушення п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. та п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000102340 від 15 квітня 2011 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 76251,00 грн. та нараховано 19238,25 штрафних санкцій.

Обговорюючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім послуг з виконання будівельних робіт від ТОВ «Оптово-будівельна мережа», ПП «Луганська торгова фірма «Ремстройсбит», ТОВ «ДССТРОЙ», ТОВ «Будівельна компанія «АРТ»та ТОВ «Тантал-1»за угодами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що між позивачем та названими вище контрагентами протягом 2008 -2010 років були укладені договори підряду, за якими позивач - підрядник доручає, а контрагенти - субпідрядники беруть на себе обов'язок щодо виконання визначених у договорах будівельних робіт.

На виконання умов договорів, субпідрядниками були виписані податкові накладні, на підставі яких суми податку на додану вартість позивачем включені до складу податкового кредиту.

Проте, за наслідками проведеної працівниками податкової служби перевірки дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»під час складання названих накладних, виявлено їх невідповідність названому Закону, а за наслідками перевірки контрагентів позивача -відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу та виробничих активів, при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). В ході перевірки податкової звітності контрагентів позивача, поданої до податкових органів встановлено, що за період діяльності товариств податкова звітність по податку на додану вартість або взагалі не подавалась, або задекларовані зобов'язання не відповідали розміру задекларованого позивачем податкового кредиту.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, як убачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом, податкові накладні, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за наслідками взаємовідносин з контрагентами -субпідрядниками оформлені без дотримання вимог п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: або не містять опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), або містять неповну адресу позивача - покупця, тобто не відповідають п.п. е) та д) п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 названого вище Закону.

За правилами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про відсутність реального характеру господарських операцій можуть свідчити такі обставини:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Перевіривши реальність договорів підряду, укладених позивачем з ТОВ «Оптово-будівельна мережа», ПП «Луганська торгова фірма «Ремстройсбит», ТОВ «ДССТРОЙ», ТОВ «Будівельна компанія «АРТ»та ТОВ «Тантал-1», колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо відсутності підстав для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених відповідно до податкових накладених, оформлених його контрагентами, а товарність операцій під час розгляду справи судом позивачем не доведена.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в їх задоволенні, а тому оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального права та підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Севен»залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М