Ухвала суду № 24343469, 19.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-201/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Мамчур Я.С., Шостак О.О.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Левкович Л.А.

пр-к відповідача Шкоропад О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Автозапчастина»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Автозапчастина»до Державної податкової інспекції в Макарівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Макарівському районі Київської області про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2008 № 0003302300/0 та №0003352300/0, від 30.05.2008 № 0003302300/1 та №0003352300/1, від 04.09.2008 №0003302300/2 та № 0003352300/2, від 11.11.2008 № 0003302300/3 та № 0003352300/3, на підставі яких податковий орган визначив позивачеві податкове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 29691,61 грн. та податку на додану вартість у розмірі 27712,13 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій , вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове , яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що в період з 03.03.2008 по 17.03.2008 посадовими особами відповідача було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Мир - Автозапчастина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2006 по 31.12.2007.

За результатами перевірки складений акт від 31.03.2008 № 70/64/23 -0/34558382 (надалі Акт перевірки), у якому зафіксовані, зокрема, порушення позивачем пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у грудні місяці 2007 року на розрахунковий рахунок позивача від ТОВ «Техкомплект»відповідно до платіжного доручення № 197070 від 19.12.2007 з призначенням платежу «за автозапчастини згідно рахунку № Счт 278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.»надійшли грошові кошти у розмірі 120000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000,00 грн.

Проте, сума цього доходу та сума податку на додану вартість від зазначеної операції не була включена позивачем до податкових декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства за грудень місяць 2007 року, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток у ІV кварталі у розмірі 24743,01 грн. та податку на додану вартість у розмірі 19794,40 грн.

14 квітня 2008 року відповідачем на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 0003302300/0, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 29766,23 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 24796,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 4969,92 грн. та податкове повідомлення рішення № 0003352300/0, відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27776,09 грн. у тому числі за основним платежем у розмірі 19837,02 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 7939,07 грн.

За наслідками адміністративного оскарження до ОДПІ у Макарівському районі Київської області, Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової адміністрації України, податкові повідомлення рішення від 14.04.208 №0003302300/0 та № 0003352300/0 залишені без змін, про що прийняті податкові повідомлення рішення від 30.05.2008 № 0003302300/1 та №0003352300/1, від 04.09.2008 №0003302300/2 та № 0003352300/2, від 11.11.2008 № 0003302300/3 та № 0003352300/3.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є правомірними та обґрунтованими , прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

З висновками суду першої інстанції погоджується в повній мірі колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

Як встановлено судом, спір між сторонами виник внаслідок різного тлумачення природи та належності грошових коштів у розмірі 120000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 20000,00 грн. що перераховані позивачеві від ТОВ «Техкомплект»згідно платіжного доручення № 197070 від 19.12.2007 з призначенням платежу «за автозапчастини згідно рахунку № Счт 278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.».

Позивач зазначає , що вказані кошти перераховані ТОВ «Техкомплект»на розрахунковий рахунок ТОВ «Мир - Автозапчастина»саме як внесок ОСОБА_5 у розмірі 120000,00 грн. до статутного капіталу ТОВ «Мир - Автозапчастина». Як на доказ своїх тверджень, позивач посилається на протокол загальних зборів засновників № 6/1 від 04.12.2007 ТОВ «Техкомплект», договір про надання кредиту від 04.12.2007, укладеного між ТОВ «Техкомплект»та ОСОБА_5, відомість утримання коштів з заробітної плати засновника позивача ОСОБА_5

Крім того, у зв'язку з помилковим зазначенням ТОВ «Техкомплект»у платіжному дорученні №19770 від 19.12.2007 реквізиту призначення платежу «за запасні частини», позивач у січні місяці 2008 року на підставі листа ТОВ «Техкомплект»від 20.12.2007 № 242 здійснив сторно суми 120000,00 грн. з рахунку № 63/1 на якому відображаються надходження з передплати за товар на рахунок № 46 на якому обліковуються активи, передані до статутного капіталу засновниками. На підтвердження помилковості реквізиту призначення платежу у зазначеному платіжному дорученні позивач надав суду також лист обслуговуючого банку без дати за № 01-03/53 який містить інформацію, що здійснений платіж необхідно вважати платежем для поповнення статутного капіталу позивача.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України регулюється Законом України від 05.04.2001 № 2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»(далі - Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

З метою нормалізації платіжної дисципліни, скорочення взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності та підвищення їх відповідальності за виконання договірних зобов'язань 16.03.1995 був прийнятий Указ Президента України № 227/9 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»(надалі - Указ Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»).

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки).

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

Пунктом 3.8 зазначеної Інструкції встановлено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки надана дефініція неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Згідно пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України.

Пунктом шостим Указу Президента «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Окрім зазначеного, суд звертає увагу сторін та ту обставину, що підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який підлягав застосуванню на дату виникнення спірних правовідносин, установлено, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Згідно наявних матеріалів справи та первинних документів ТОВ «Техкомплект» перерахувало позивачеві грошові кошти у розмірі 120000,00 грн. в тому числі податок на додану вартість 20000, 00 грн., яка була відображена позивачем на бухгалтерському рахунку, на якому обліковується відомості про оплату товарів.

Позивач стверджує, що жодних угод щодо купівлі - продажу автозапчастин з ТОВ «Техкомплект»ним не укладалося та рахунки фактури, зокрема № Счт-278 від 19.12.2007 не виставлялися, а тому, суд дійшов висновку, що позивач, за цих умов, мав бути неналежним отримувачем коштів, які перераховані помилково за платіжним дорученням від 19.12.2007 № 197070 з реквізитом призначення платежу «за автозапчастини зг. рах. № Счт-278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.».

Жодних доказів повернення позивачем до ТОВ «Техкомплект»помилково сплачених коштів за призначенням платежу «за автозапчастини зг. рах. № Счт-278 від 19.12.2007 з ПДВ 20% - 20000,00 грн.»суду не надано.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з бухгалтерським обліком операцій позивача, а саме головної книги по Дт. рахунку 46 «неоплачений капітал», станом на 01.07.2007 та станом на 01.01.2008 рахуються грошові кошти у розмірі 447000,00 грн., обороти по цьому рахунку на дату проведення перевірки відсутні, а отже статутний капітал позивача за цей період не оплачувався.

З огляду на ту обставину, що операції з придбання корпоративних прав (поповнення статутного капіталу позивача) згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження позивача про перерахування грошових коштів ТОВ «Техкомплект»як внесок громадянина ОСОБА_5 до статутного капіталу позивача відповідно до платіжного доручення від 19.12.2007 № 197070 разом з зазначенням суми податку на додану вартість є безпідставними та необґрунтованими, а відтак не приймаються судом до уваги.

Суд правомірно не взяв до уваги, як належний доказ, Лист обслуговуючого банку без дати за № 01-03/53, оскільки, факсимільна копія не дає йому статусу офіційного документу та викликає сумнів щодо достовірності даних, зазначених у ньому. Крім того, він датований 15.04.2008, тобто майже після спливу двох податкових періодів після проведення перевірки позивача.

З урахуванням викладеного вбачається, що на дату проведення перевірки у позивача були наявні первинні документи, що відображають та підтверджують господарську операцію, за якою ним отримані грошові кошти у розмірі 120000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20000,00 грн., саме за автозапчастини згідно рахунку № Счт-278 від 19.12.2007р. Дана сума не була повернута ТОВ «Техкомплект»як така, що помилково отримана. Отже, відповідач правомірно зарахував зазначену суму надходження, як дохід позивача, що містить в тому числі податок на додану вартість, а не внесок до його статутного капіталу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові , у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 199,200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир-Автозапчастина»- залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Мамчур Я.С