Постанова № 24340089, 12.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року № 2а-17674/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВМ-СОЮЗ»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ-СОЮЗ»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2011 року № 0010641503, № 0010611503 та № 0010601503, зобов'язання відповідача визначити розмір штрафу, який позивач має сплатити у відповідності до вимог Податкового кодексу України та вимог чинного законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає, що останній не вірно визначив розмір штрафних (фінансових) санкцій керуючись положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181), так як такі повинні застосовуватись у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем було пропущено граничні строки погашення грошових зобов'язань з плати за землю в періоді, на який розповсюджувались норми Закону № 2181, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до цього Закону є правомірне та обґрунтоване.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ТОВ «АВМ СОЮЗ»за період з 30 грудня 2008 року по 29 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 жовтня 2011 року № 6716/1503-31985557.

Перевіркою встановлено порушення граничного строку сплати грошових зобов'язань по платі за землю на 182 дні.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року № 0010641503, згідно якого на підставі ст. 126 Податкового кодексу України до Товариства застосовано штраф в сумі 101 353,75 грн., що є розміром 50 % від розміру грошового зобов'язання, яке було несвоєчасно сплачено.

Також Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку ТОВ «АВМ СОЮЗ»за період з 30 жовтня 2008 року по 10 травня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17 жовтня 2011 року № 6717/1503-31985557.

Перевіркою встановлено, що граничний строк сплати грошових зобов'язань по платі за землю згідно законодавства закінчувався 30 жовтня 2008 року, а фактично сплачено 21 листопада 2008 року, що на 22 дні пізніше нормативно визначеного.

Крім того встановлено, що граничний строк сплати грошових зобов'язань по платі за землю згідно законодавства закінчувався 30 липня 2009 року, а фактично сплачено 20 квітня 2011 року, що на 629 днів пізніше нормативно визначеного.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року № 0010611503, згідно якого на підставі ст. 126 Податкового кодексу України до Товариства застосовано штраф в сумі 123 963,22 грн., що є розміром 20 % від розміру грошового зобов'язання, яке було на 629 днів несвоєчасно сплачено, а також податкове повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року № 0010601503, згідно якого на підставі ст. 126 Податкового кодексу України до Товариства застосовано штраф в сумі 5 611,69 грн., що є розміром 10 % від розміру грошового зобов'язання, яке було на 22 дні несвоєчасно сплачено.

З наведеного вбачається, що податковим органом було застосовано штрафні санкції на підставі норм ПК України за правопорушення, які мали місце до 01 січня 2011 року, такі як затримка сплати податкових зобов'язань на 22 та 182 дні, а також правопорушення, яке виникло в 2009 році та завершилось в 2011 році, таке як затримка сплати податкових зобов'язань на 629 днів.

В судовому засіданні представник позивача просив скасувати спірні рішення з підстав того, що визначені в них санкції не застосовані на підставі Закону № 2181.

Проаналізувавши наведені доводи, дослідивши обставини справи, норми Закону № 21841 та ПК України, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Главою 11 розділу 2 Податкового кодексу України регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.

Зокрема, статтею 126 Податкового кодексу України встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі не сплати узгодженої суми податкового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

При вирішенні питання про застосування передбачених статтею 126 та іншими нормами Податкового кодексу України штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, вчинені до 1 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені контролюючими органами після вказаної дати, слід виходити з такого.

З 6 серпня 2011 року набрав чинності Закон України від 7 липня 2011 року № 3609-УІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон 3609-УІ). Відповідно до зазначеного Закону штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XIX "Перехідні положення" ПК України).

Виходячи з викладеного, правове регулювання порядку застосування штрафних санкцій за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, є різним залежно від періоду, в якому застосовуються відповідні штрафні санкції.

З дати набрання чинності Законом 3609-УІ штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема, відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Як установлено пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набули чинності з 6 серпня 2011 року, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Зі змісту наведеної норми Перехідних положень Податкового кодексу України вбачається, що нею врегульовано розмір санкцій, що підлягає застосуванню за порушення, виявлені після набрання чинності Податковим кодексом України, у тому числі за вчинені раніше.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Виходячи з викладеного, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, і визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

У відповідності до п.126.1 ст.126 Кодексу, - у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 17.1.7 Закону № 2181 - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом-2181, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведених норм вбачається, що як і Законом № 2181 так і ПК України визначені правопорушення за несплату у визначені законодавством строки податкових зобов'язань, які за своїм складом є тотожними.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що податковим органом було вірно застосовано норми ст. 126 ПК України при визначенні штрафних санкцій у спірних рішеннях від 07 листопада 2011 року № 0010611503 (20 %) та № 0010601503 (10 %).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року № 0010641503, згідно якого до Товариства застосовано штраф в сумі 101 353,75 грн., що є розміром 50 % від розміру грошового зобов'язання, яке було несвоєчасно сплачено, то суд вважає його неправомірним, оскільки ПК України не передбачено такого розміру фінансових санкцій за таке порушення.

Також суд звертає увагу, що сума грошового зобов'язання визначена в Актах перевірки є фактично узгодженою, сплаченою позивачем і не заперечується останнім.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення від 07 листопада 2011 року № 0010641503.

Позивачем в свою чергу не надано до суду належних та допустимих доказів, не наведено аргументованих доводів щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2011 року № 0010611503 та № 0010601503.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача визначити розмір штрафу, який позивач має сплатити у відповідності до вимог Податкового кодексу України та вимог чинного законодавства, то суд не вбачає підстав для їх задоволення, так як вважає, що такі визначення є виключною компетенцією контролюючих органів, тобто дискреційними повноваженнями, в які суд не має права втручатися.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 07 листопада 2011 року № 0010641503.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 23 квітня 2012 року

Суддя Н.Г. Вєкуа