Постанова № 24339886, 10.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року № 2а-18052/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києвадо Орендного підприємства - Українського головного орендного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва "Укрбудрозвідування"простягнення 641263,25 грн.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення з Орендного підприємства - Українського головного орендного підприємства по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва "Укрбудрозвідування" податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 641263,25 грн.

Позов обґрунтований тим, зокрема, що відповідачем не сплачено самостійно узгоджену та нараховану контролюючим органом суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2010-2011 роки.

Представник позивача у судовому засіданні, 26 квітня 2012 року, позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач участі повноважного представника у судовому засіданні, 26 квітня 2012 року, не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином. Представник відповідача, присутній у раніше проведених судових засіданнях, зокрема 04 квітня 2012 року, проти позову не заперечував та зазначив, що відповідач дійсно має перед бюджетом податковий борг з податку на додану вартість, проте не має змоги погасити відразу всю суму заборгованості, в зв'язку з чим підприємство звернулося до Державної податкової служби у місті Києві з заявою про розстрочення податкового боргу.

У судовому засіданні, 26 квітня 2012 року, відповідно до частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними матеріалами та продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалами суду від 24 січня 2012 року, 14 лютого 2012 року, 28 лютого 2012 року, 21 березня 2012 року провадження у справі зупинялося до розгляду Державною податковою службою у місті Києві заяви відповідача про розстрочення податкового боргу.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, 26 квітня 2012 року, пояснення представника позивача, розглянувши адміністративний позов, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Орендне підприємство - Українське головне орендне підприємство по інженерних та екологічних розвідуваннях для будівництва "Укрбудрозвідування", ідентифікаційний код 02497737, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, дата державної реєстрації юридичної особи -03.05.1994 р.

Як убачається з матеріалів справи, протягом 2010-2011 років відповідачем подавались до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість №900512335, №9005576565, №9006209225, №9000338005, №9001044472, №9002313249, №9003459790, №9004060234, №9005184467, №9007061902, №9007881894 на загальну суму 666376,00 грн.

Крім того, позивачем неодноразово проводилися перевірки відповідача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства, за наслідками яких позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 31.12.2010 р. №0019751501 на суму 27081,35 грн.; від 31.12.2010 р. №0019741501 на суму 3106,74 грн.; від 24.05.2011 р. №000017841501/0 на суму 4000,00 грн.; від 27.04.2011 р. №0015681501 на суму 7,45 грн.; від 27.04.2011 р. №0015691501 на суму 11420,55 грн.; від 09.08.2011 р. №0021311501/0 на суму 3085,60 грн.; від 21.09.2011 р. №0025271501 на суму 617,12 грн. Зазначені повідомлення-рішення отримані відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженої особи на корінцях вказаних повідомлень-рішень, а також наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою.

У зв'язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, йому надсилалась податкова вимога від 02.12.2010 р. №1/12376 на суму 29147,30 грн., яка ним отримана, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці зазначеної податкової вимоги.

Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 03.05.2012 р. №3496/9/19109 податковий борг відповідача перед бюджетом з податку на додану вартість, станом на час розгляду справи судом, становить 966953,92 грн., в тому числі щодо якого вирішено питання розстрочення - 912595,69 грн.

Рішенням Державної податкової служби України у місті Києві від 23.03.2012 р. №4 вирішено надати відповідачу розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 821336,12 грн. з 23.03.2012 р. по 25.12.2012 р., про що складено графік погашення та укладено договір про розстрочення податкового боргу від 30.03.2012 р. №1/1.

Відповідно до платіжного доручення від 10.04.2012 р. №238 відповідачем сплачено частину розстроченого податкового боргу в розмірі 91259,57 грн.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 січня 2000 року №2181-ІІІ, чинного на час існування спірних правовідносин, (далі - Закон №2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлювалось, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності-протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту (пункт 5.2.1).

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно зі статтею 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абзац перший пункту 58.1). Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення (абзац перший пункту 58.3).

Як уже зазначалось, відповідачем самостійно було узгоджено податкове зобов'язання з податку на додану вартість шляхом подання податкових декларацій. Крім того, частину податкового зобов'язання з податку на додану вартість було нараховано контролюючим органом шляхом надсилання відповідачу податкових повідомлень-рішень, які ним отримані.

Судом встановлено, що з метою погашення податкового боргу відповідачу надсилалась податкова вимога за правилами, встановленими статтею 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, чинного на час виникнення податкового боргу, яка платником податку отримана.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість у заявленому до стягнення розмірі - 641263,25 грн.

Разом з тим, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що під час судового розгляду Державною податковою службою у місті Києві прийнято рішення від 23.03.2012 р. №4 про розстрочення податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, про що укладено відповідний договір. Представник позивача підтвердив, що відносно заявленої до стягнення суми податкового боргу також вирішено питання щодо її розстрочення.

Згідно з підпунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Зі змісту статті 100 Податкового кодексу України вбачається, що підставою для розстрочення податкового боргу є рішення відповідного податкового органу, умови розстрочення встановлюються в договорі.

Як уже зазначалось, рішенням Державної податкової служби України у місті Києві від 23.03.2012 р. №4 вирішено надати відповідачу розстрочення сплати податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 821336,12 грн. з 23.03.2012 р. по 25.12.2012 р., про що складено графік погашення та укладено договір про розстрочення податкового боргу від 30.03.2012 р. №1/1.

На виконання договору про розстрочення податкового боргу відповідачем погашено частину боргу в розмірі 91259,57 грн. (платіжне доручення від 10.04.2012 р. №238).

Наведені положення статті 100 КАС України дають підстави дійти висновку, що прийняття рішення про розстрочення податкового боргу та укладення договору, наслідком чого є перенесення строків податкового боргу, виключає можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку під час дії договору про розстрочення податкового боргу.

За таких обставин, зважаючи на те, що відносно заявленої до стягнення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 641263,25 грн. прийнято рішення про розстрочення такого податкового боргу та укладено відповідний договір, наслідком чого є перенесення строків сплати податкового боргу, відповідно відсутні правові підстави для стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 641263,25 грн., відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відповідачем не надано суду доказів понесення ним судових витрат, тому відсутні підстави для присудження на його користь з Державного бюджету України таких судових витрат.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець