Постанова № 24339819, 24.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 травня 2012 року 15:08 № 2а-14890/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києвапровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 01.07.2011р.,за участю:

позивача -ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідач -ОСОБА_3

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 01.07.2011р. №0004252312 та №0004262312.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса»за результатами якої 08.06.2011р. складено акт №1399/23-12/36858919 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.12.2009р. по 31.12.2010р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 4 квартал 2010 року на загальну суму 760 502грн.; п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 608 400,57грн, а саме: жовтень 2010 року на суму 240 362,36грн.; листопад 2010 року -210 882,02грн., грудень 2010 року -157 156,19грн.; що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 409 725,57грн., у тому числі по періодам: жовтень 2010 року на суму 53 634,36грн., листопад 2010 року -202 149,02грн., грудень 2010 року -153 942,19грн. та до завищення рядка 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»на загальну суму 195 461,00грн., у тому числі по періодах: листопад 2010 року -186 725грн., грудень 2010 року -8 733грн. та до завищення рядка 22.2 «до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду»за грудень 2010 року на суму 3 214грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 01.07.2011р. прийняті податкові повідомлення -рішення №0004252312, яким за порушення п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку а прибуток підприємств всього в розмірі 950 628грн., у тому числі 760 502грн.- основний платіж та 190 126грн. -штрафні (фінансові) санкції та №0004262312, яким за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання усього на суму 512 157грн., у тому числі 409 726грн. -основний платіж та 102 431грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»(код ЄДРПОУ 36685006) (Постачальник) в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір №П01/10/2010 від 01.10.2010р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість на умовах даного Договору. Найменування товару, його комплектність, асортимент, ціна за одиницю товару, вказується у замовленні.

На підставі вказаного Договору ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»виписані податкові та видаткові накладні.

Суми ПДВ включені позивачем до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим відділом Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 205 КК України по факту фіктивного підприємництва.

В ході дослідчої перевірки встановлено, що директор, засновник та бухгалтер ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс»ОСОБА_4 не усвідомлюючи мети лише надав свої документи для реєстрації ТОВ «Фінансова компанія «Соларіс», без будь-якої мети здійснення господарської діяльності. Поточні та розрахункові рахунки не відкривав, печатки не отримував та звітність до органів податкової служби не подавав, керівництва підприємством не здійснював.

В матеріалах справи наявна копія акту ДПІ у м. Вінниця від 03.03.2011р. №726/2301/36685006 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «ФК Соларіс», код ЄДРПОУ 36685006, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.09.2009р. по 31.12.2010р., з якого вбачається, що в ході перевірки ТОВ «ФК Соларіс»ДПІ у м. Вінниця встановлено, що вказане підприємство за юридичної адресою не знаходиться, в результаті чого складений акт про відсутність за місцезнаходженням №322 від 18.02.2011р. Свідоцтво платника ПДВ від 12.11.2009р. №100254500 анульовано 19.01.2011р.

Згідно податкової звітності у ТОВ «ФК Соларіс»відсутні трудові ресурси -відповідно даних податкового розрахунку комунального податку за 3 квартал 2010 року, кількісний склад працівників за базовий (звітний) період визначено в кількості 3 особи.

Відсутні необхідні основні фонди та обладнання для виконання господарської діяльності.

Частиною першою статті 55 Господарського кодексу України передбачено: суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Стаття 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ст. 92 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, передбачено, що первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації власника на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.16 ст. 2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

У пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 р. за №233/2037 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Порядок №165) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в Податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 18 Порядку №165 визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку-продавця.

Відповідно до п. 5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „ Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «ФК Соларіс»завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 608 400,57грн., а саме: за жовтень 2010 року на суму 240 362,36грн., листопад 2010 року -210 882,02грн. та грудень 2010 року на суму 157 156,19грн.

В період з 17.12.2009р. по 31.12.2010р. позивачем задекларовано податок на прибуток у сумі 15 771,00грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 17.12.2009р. по 31.12.2010р., встановлено його заниження на суму 760 502грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 760 502грн.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 01.07.2011р. №0004252312 та №0004262312, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоматизація Процесів Бізнеса»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 28.05.2012р.

Суддя В.В. Амельохін