Постанова № 24339780, 27.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2012 року № 2а-16377/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва провизнання дій протиправними

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.201 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Відповідачем не було направлено на адресу позивача запит для надання пояснень та підтверджуючих документів, оформлений відповідно до вимог Податкового кодексу України, з огляду на що у нього були відсутні правові підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Діючим законодавством не передбачено проведення експертизи справжності підпису посадової особи на податковому звіті, оскільки підпис такої особи засвідчується печаткою такого підприємства та нормами Податкового кодексу України органам податкової служби не надано права призначати проведення експертизи підписів посадових осіб платників податків на отриманих від них податкових звітах, з огляду на що у відповідача були відсутні підстави для відмови у прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року, водночас на адресу позивача не находило рішення оформлене у вигляді листа - повідомлення про відмову у прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Постачання товарів (послуг) за правочинами, вчиненими з контрагентами - постачальниками позивача в травні 2011 року здійснювалось відповідно до положень підпунктів "а" - "г" пункту 186.1, підпунктів "а" - "г" пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України, та у позивача наявні первинні документи, що підтверджують факт наявності фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами в травні 2011 року, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, з огляду на що є протиправними висновки відповідача щодо завищення позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за травень 2011 року.

В акті перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011 відповідачем не наведено доказів визнання на момент проведення перевірки судом недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, а єдиною підставою для визнання недійсними усіх укладених правочинів став висновок про недійсність податкової декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року.

Висновок про відсутність необхідних умов для реального настання правових наслідків, що нібито унеможливлює здійснення позивачем господарської діяльності, викладений в акті перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011 зроблено відповідачем з перевищенням наданої йому компетенції, оскільки жодним нормативним актом не встановлено, яка саме кількість матеріальних та трудових ресурсів, основних засобів та складських приміщень потрібна для здійснення господарської діяльності в сфері посередництва в торгівлі або для надання послуг щодо бухгалтерського обліку та аудиту.

Заперечення на акт перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011 були направлені позивачем на адресу відповідача поштою в межах п'ятиденного строку для їх надання встановленого пунктом 86.7. статі 86 Податкового кодексу України, з огляду на що відповідачем було неправомірно залишено заперечення позивача до акту перевірки без задоволення у зв'язку з недотриманням зазначеного строку.

Протиправність дій відповідача щодо викладення в акті перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011 висновків про порушення вимог цивільного законодавства зумовлюється тим, що органи державної податкової служби не здійснюють контроль щодо дотримання вимог цивільного законодавства та не мають повноважень на визнання господарських правочинів нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 16.02.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Щодо правомірності призначення та проведення перевірки відповідач зазначив про те, що виконуючим обов'язки начальника Державної податкової адміністрації в місті Києві у зв'язку з наявністю відповідних підстав було прийнято рішення оформлене наказом № 2245/2308 від 12.08.2011 та складено повідомлення про проведення перевірки, та для вручення зазначених документів позивачу було здійснено вихід за місцем реєстрації позивача, за результатами якого встановлено, що посадові особи позивача за місцем реєстрації не знаходять, у зв'язку з чим є неможливим вручити документи.

Водночас, відповідач посилався на те, що фактично позивачем оскаржується акт перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь - яких прав та обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Також відповідач посилався на те, що позивач неналежно скористався своїм правом на подання заперечень на акт перевірки, оскільки заперечення були подані з порушенням п'ятиденного строку встановленого Податковим кодексом України на їх подання.

Щодо правомірності невизнання податковою декларацією податкової звітності з податку на додану вартість позивача за травень 2011 року, то позивач зазначив про те, що підставою такого невизнання була відсутність обов'язкових додатки до податкової декларації, в яких мають міститись розрахунки окремих видів доходів (витрат), що заповнюються виключно платниками податків за наявності таких доходів (витрат), про що позивача було повідомлено листом № 5554/28/10-321 від 30.06.2011

У судове засідання 12.03.2012 представник відповідача не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва були подані декларації з податку на додану вартість за квітень та за травень 2011 року.

30.06.2011 Державною податковою інспекції у Шевченківському районі міста Києва складено лист № 5554/28/10-321 від 30.06.2011 "Про відмову у прийнятті податкової декларації", яким повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс", про те, що податкові декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2011 року були складені ним з порушенням норм пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, а саме, в них відсутні обов'язкові додатки до податкової декларації, в яких мають міститись розрахунки окремих видів доходів (витрат), що заповнюються виключно платниками податків за наявності таких доходів (витрат), у зв'язку з чим відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, зазначена податкова звітність не вважаться податковою декларацією. Зазначений лист було направлено на адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення, однак поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено закінчення терміну зберігання.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва листом № 10669/10/23-823 від 09.08.2011 було оформлено запит до Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" щодо надання пояснень та їх документального підтвердження

11.08.2011 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва складено акт тематичної перевірки місцезнаходження ТОВ "Радіант - Сервіс" № 1725/23-08, відповідно до якого підприємство не знаходиться за адресою зазначеною в реєстраційних документах та встановити місцезнаходження ТОВ "Радіант - Сервіс" не виявляється можливим та довідку № 1724/23-08 про неможливість вручення листа, відповідно до якої неможливо вручити лист № 10669/10/23-823 від 09.08.2011 у зв'язку з тим, що посадові особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" не знаходяться за місцем реєстрації.

12.08.2011 виконуючим обов'язки начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва видано наказ № 2245/23-08 "Про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Радіант - Сервіс" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2011 року ", яким на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.4 статті 78, пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призначено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Радіант - Сервіс" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2011 року та повідомлення № 10969/1/10/23822.

Відповідно до довідки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 1726/23-08 від 12.08.2011 про неможливість вручення наказу від 12.08.2011 № 2245/23-08 та повідомлення від 12.08.2011 № 10969/1/10/23822 ТОВ "Радіант - Сервіс", наказ № 2245/23-08 та повідомлення № 10969/1/10/23822 від 12.08.2011 неможливо вручити у зв'язку з тим, що посадові особи ТОВ "Радіант - Сервіс" не знаходяться за місцем реєстрації та фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

15.08.2011 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на піставі наказу № 2245/23-08 від 12.08.2011 проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіант - Сервіс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом зроблено наступний висновок:

"Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Радіант - Сервіс":

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.2 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХІV зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період;

- п. 1, п.5 ст. 203, п. 1, п.2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Радіант - Сервіс".

Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "Радіант - Сервіс" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Таким чином, задекларований податковий кредит контрагентів-покупців за травень 2011 року, за рахунок ТОВ "Радіант - Сервіс" сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0.

За підсумками акта перевірки будуть направлені запити на ДПІ за місцем реєстрації контрагентів, які мали взаємовідносини з ТОВ "Радіант - Сервіс" а період травень 2011 року для стягнення в дохід бюджету за операціями встановлені як нікчемні. У разі отримання відповідей будуть вжиті відповідні заходи".

До зазначених висновків податковий орган дійшов виходячи з наступного.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 14.07.2010 № 100293106. виданого ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ТОВ "Радіант - Сервіс" зареєстровано платником податку на додану вартість з 14.07.2010. Реєстрація платника податку на додану вартість скасована 16.05.2011, причина анулювання - в ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Декларація з податку на додану вартість за звітний період: травень 2011 року визнана недійсною, розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2011 року відсутня та зазначена декларація підписана особою, яка ймовірно не є керівником підприємства - висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно - західній залізниці від 06.06.2011 № 171.

На момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ "Радіант - Сервіс" відсутні, відсутні посадові особи за адресою місцезнаходження підприємства зазначеною у свідоцтві про державну реєстрацію, підприємство має стан - 10 запит на встановлення місцезнаходження.

Згідно АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України»- ТОВ "Радіант - Сервіс" за травень 2011 року не декларувало податкові зобов'язання та податковий кредит - податкова декларація з податку на додану вартість має статус «недійсна».

ТОВ "Радіант - Сервіс" за юридичною адресою не знаходиться та фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено.

Господарські операції між ТОВ "Радіант - Сервіс" та контрагентами - постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реалізації настання результатів відповідної господарської діяльності.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ "Радіант - Сервіс" відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, з огляду на що усі операції купівлі - продажу ТОВ "Радіант - Сервіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

За результатами перевірки складено акт № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" акт перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011 був отриманий 01.09.2011.

08.09.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" було направлено поштою на адресу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва заперечення на акт перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011, за результатами розгляду якого складено лист № 12627/10/23-820 від 19.09.2011 "Про результати розгляду заперечень до акту за № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011", яким повідомлено про те, що заперечення залишені без задоволення у зв'язку з недотриманням визначених законодавством строків для подання заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" вважаючи протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва щодо призначення та проведення перевірки, визнання податкової декларації з податку з податку на додану вартість за травень 2011 року недійсною та щодо зазначення висновків викладених в акті перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІІ зазначеного Порядку декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 1 розділу V Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, встановлено, що декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків. Платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Таким чином, податковий орган має право не визнати як податкову декларацію податкову звітність з податку на додану вартість, зокрема, у випадку, якщо у її складі не надано додатків, які заповнюються у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації та є її невід'ємною частиною, про що податковим органам складається письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідачем письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкових декларацій позивача за квітень та травень 2011 року було оформлено листом № 5554/28/10-321 від 30.06.2011 "Про відмову у прийнятті податкової декларації", в якому причиною невизнання як податкової декларації зазначеної податкової звітності зазначено відсутність обов'язкових додатків до податкової декларації, в яких мають міститись розрахунки окремих видів доходів (витрат), що заповнюються виключно платниками податків за наявності таких доходів (витрат).

Позивачем надано суду копію декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року з додатками, водночас, зазначена декларація та додатки не можуть бути належним доказом того, що відповідачу булі подані аналогічна декларація та додатки, оскільки штамп Державної податкової інспекції у Шевченківському районі про отримання, який міститься на зазначеній декларації, не містить відповідного вхідного номеру та не засвідчений підписом уповноваженої особи.

Твердження позивача про те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у прийняття декларації позивача за травень 2011 року з підстав того, що відповідно до висновку спеціаліста Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при управлінні МВС України на Південно - західній залізниці № 171 від 06.06.2011 зазначена декларація підписана особою, яка ймовірно не є керівником підприємства, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як було встановлено судом, зазначений висновок спеціаліста не був підставою для невизнання як податкової декларації податкової звітності позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що подана ним декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року була оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно не визнано як податкову декларацію податкову звітність позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року, з підстав відсутності обов'язкових додатків до податкової декларації, в яких мають міститись розрахунки окремих видів доходів (витрат), що заповнюються виключноплатникамии податків за наявності таких доходів (витрат) про що складеновідповіднее письмове повідомлення, про що відповідно до вимог Податкового кодексу України складено письмове повідомлення оформлене листом № 5554/28/10-321 від 30.06.2011.

Посилання позивача на те, що на його адресу не направлялось повідомлення про відмову у прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року спростовуються наявною в матеріалах справи копією конверту, в якому на адресу позивача направлявся лист № 5554/28/10-321 від 30.06.2011, з прикріпленою до нього поштовою довідкою ф. 20 "Причина повернення (досилання)", в якій підкреслено пункт 9.- закінчення терміну зберігання.

З урахуванням наведено суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно не визнано як податкову декларацію, податкову звітність позивача з податку на додану вартість за травень 2011 року, про що складено відповідне письмове повідомлення, яке було направлено на адресу позивача, а позовна вимога щодо визнання протиправними дій відповідача щодо визнання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року ТОВ "Радіант Сервіс" недійсною, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Пунктом 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, встановлено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Відповідно до абзацу 4 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації, зокрема, з підстав того, що виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та такий запит вважається врученим, зокрема, у випадку, якщо його надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Відповідачем було складено запит, оформлений листом № 10669/10/23-823 від 09.08.2011 з метою вручення якого було проведено тематичну перевірку місцезнаходження позивача (акт № 1725/23-08 від 11.08.2011), за результатами якої встановити місцезнаходження позивача виявилось неможливим, оскільки підприємство не знаходиться за адресою зазначеною в установчих документах, у зв'язку з чим складено довідку про неможливість вручення листа ТОВ "Радіант Сервіс" № 1724/23-08 від 11.08.2011.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем були вчинені дії спрямовані на вручення листа № 10669/10/23-823 від 09.08.2011 посадовим особам позивача, що підтверджується актом № 1725/23-08 від 11.08.2011 та довідкою № 1724/23-08 від 11.08.2011, суд дійшов висновку про те, що зазначений лист відповідно до норм Податкового кодексу України вважається врученим.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із підпунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності підстав для її проведення, зокрема, у випадку якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як було встановлено судом, відповідачем було складено запит, оформлений листом № 10669/10/23-823 від 09.08.2011, про неможливість вручення якого складено довідку № 1724/23-08 від 11.08.2011 та який відповідно до положень Податкового кодексу України вважається врученим.

Враховуючи те, що незважаючи на вчинені відповідачем заходи спрямовані на вручення запиту посадовим особам позивача, він ними не був отриманий, суд дійшов висновку про відсутність необхідності дотримання десятиденного строку наданого платнику податків на надання відповіді на запит, оскільки як вбачається з викладених обставин, така відповідь і не могла бути надана.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для призначення та проведення позапланової невиїзної перевірки позивача.

12.08.2011 було видано наказ № 2245/23-08 "Про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Радіант - Сервіс" з питання правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2011 року", та складено повідомлення № 10969/1/10/23822, які відповідно до довідки № 1726/23-08 від 12.08.2011 про неможливість вручення наказу від 12.08.2011 № 2245/23-08 та повідомлення від 12.08.2011 № 10969/1/10/23822 ТОВ "Радіант - Сервіс" було неможливо вручити позивача у зв'язку з відсутністю його посадових осіб за місцем реєстрації та неможливістю встановити фактичне місцезнаходження позивача.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що відповідачем вчинялись дії спрямовані на вручення наказу та повідомлення посадовим особам позивача, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України . не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивач посилаючись на те, що постачання товарів (послуг) за правочинами, вчиненими з контрагентами - постачальниками в травні 2011 року здійснювалось відповідно до положень підпунктів "а" - "г" пункту 186.1, підпунктів "а" - "г" пункту 186.2 статті 186 Податкового кодексу України, та на те, що у нього наявні первинні документи, що підтверджують факт наявності фінансово-господарських позивача з контрагентами в травні 2011 року, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, водночас не зазначив реквізити конкретних договорів та не надав суду договорів укладених з контрагентами постачальниками, відповідної первинної документації на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин, а також документів на підтвердження використання отриманого товару та послуг у власній господарській діяльності та здійснення оплати за отриманий товар та послуги.

Також, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження наявності у нього адміністративно - господарської можливості на виконання господарських зобов'язань в обсягах задекларованих в податковій звітності з податку на додану вартість за травень 2011 року та на підтвердження вчинення дій спрямованих на виконання зобов'язань по взаємовідносинам з контрагентами постачальниками.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами - постачальниками в травні 2011 року, на підтвердження того, що в зазначений період здійснювались фінансово - господарські відносини за будь - якими договорами та на підтвердження наявності у нього адміністративно - господарської можливості вести господарську діяльність, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у формуванні висновків викладених в описовій та резолютивній частинах акту перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Таким чином, у разі незгоди платника податків з висновками акту перевірки йому надано право протягом 5 днів подати до державної податкової інспекції заперечення на акт перевірки, при цьому Податковим кодексом України не передбачено, що такі заперечення вважають поданими у випадку їх направлення поштою у день відправлення їх з поштового відділення.

Позивач у позовній заяві зазначає про те, що акт перевірки був ним отриманий 01.09.2011 та 08.09.2011 поштовою кореспонденцією на адресу позивача були направлені заперечення на зазначений акт перевірки. Зазначені факти підтверджуються відповідачем.

Таким чим, позивачем заперечення на акт перевірки були направлені на адресу відповідача поштовою кореспонденцією в останній день п'ятиденного строку встановленого для їх подання, а отже не могли бути отримані відповідачем в межах зазначеного п'ятиденного строку.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що заперечення на акт перевірки № 1868/23-08/37145630 від 16.08.2011 були подані позивачем з порушенням строків на їх подання суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно залишено зазначені заперечення позивача без задоволення, у зв'язку з недотриманням визначених законодавством строків для подання заперечень.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167,Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Радіант Сервіс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов