Постанова № 24338488, 24.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1953/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представників позивача - Вовкодава В.В., Солдатенко Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "БУД-ВБР" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Грандбуд-К" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "БУД-ВБР" (далі по тексту - позивач, ПП "БУД-ВБР") 09 квітня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року №0004962301/186, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 83 280 грн. (в т.ч., 66 624 грн. - основний платіж, 16 656 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що підприємством правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Грандбуд-К"", віднесено до податкового кредиту за листопад 2011 року суму податку на додану вартість загалом в розмірі 66 624 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ПП "БУД-ВБР" та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими накладними, рахунками, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями тощо) господарські операції з даним суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок контролюючого органу про заниження ПП "БУД-ВБР" податку на додану вартість за листопад 2011 року на суму 66 624 грн., про донарахування якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позивач вважає необґрунтованим та протиправним.

Представники позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях 07 травня 2012 року та 16 травня 2012 року проти задоволення позовних вимог ПП "БУД-ВБР" заперечували посилаючись на правомірність та обґрунтованість донарахування платнику податків грошового зобов'язання зі сплати ПДВ. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов так само просили відмовити у його задоволення (т. І, а.с. 48-51), стверджуючи про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

У судове засідання 23 травня 2012 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Приватне підприємство "Грандбуд-К" (код ЄДРПОУ 35642506).

Представник третьої особи в судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце їх проведення повідомлявся належним чином. Надав до суду письмові пояснення, у яких стверджував про реальність здійснення господарських операцій між ПП "Грандбуд-К" та ПП БУД-ВБР" у листопаді 2011 року на підставі договору від 01 серпня 2011 року №8/01 (т. І, а.с. 71-72). При цьому, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (т. І, а.с. 70).

Зважаючи на приписи статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу за даної явки.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "БУД-ВБР" зареєстроване як юридична особа 15 січня 2007 року, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 34852468; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 16 січня 2007 року та відповідно до свідоцтва №100348235 є платником податку на додану вартість з 23 липня 2007 року (т. І, а.с. 9, 21-22).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель, монтаж металевих конструкцій, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, інші монтажні роботи, покриття підлог та облицювання стін (т. І, а.с. 21).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 16 лютого 2012 року по 22 лютого 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП "БУД-ВБР" з питань взаємовідносин з ПП "Грандбуд-К" за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2011 року у зв'язку з ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 18 січня 2012 року №1811/10/15-322.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 29 лютого 2012 року №1081/23-209/34852468, в якому вказано на порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником занижено ПДВ за листопад 2011 року на суму 66 624 грн. (т. І, а.с. 23-26).

На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 20 березня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004962301/186, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 83 280 грн. (в т.ч., 66 624 грн. - основний платіж, 16 656 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 31).

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 20 березня 2012 року №0004962301/186 необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Грандбуд-К" (код ЄДРПОУ 35642506), зараховано до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 66 624 грн.

Однак, позаплановою виїзної перевіркою ПП "БУД-ВБР" виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про порушення платником податків вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість у вказаному періоді на загальну суму 66 624 грн.

При цьому, податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що за даними документальної позапланової невиїзної перевірки та податкової звітності ПП "Грандбуд-К" у останнього відсутні необхідні виробничі потужності (основні фонди, транспортні засоби тощо) для здійснення господарської діяльності. А відтак, контролюючий орган стверджував про відсутність у вказаного підприємства господарських можливостей щодо виконання загальнобудівельних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт за договором на виконання робіт (надання послуг) від 01 серпня 2011 року №8/01, укладеним з ПП "БУД-ВБР".

Надаючи правову оцінку вказаним твердженням податкової інспекції та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Позивачем та третьою особою до матеріалів адміністративної справи надано копії договору на виконання робіт (надання послуг) від 01 серпня 2011 року №8/01, укладеного між ПП "БУД-ВБР" (Замовник) та ПП "Грандбуд-К" (Виконавець), за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе виконання загальнобудівельних, будівельно-монтажних та ремонтних робіт (т. І, а.с. 74, 176).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 29 серпня 2011 року та 30 серпня 2011 року до даного договору сторонами укладено додаткові угоди №№ 1, 2 відповідно, які стосувалися зміни юридичних адрес сторін (т. І, а.с. 177) та строку виконання робіт і визначення їх вартості (т. І, а.с. 178).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, на виконання умов вищезазначеного договору ПП "Грандбуд-К" у листопаді 2011 року було виконано будівельно-монтажні роботи на об'єктах ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Укртатнафта" на загальну суму 399 742 грн. 67 коп., в т.ч. ПДВ - 66 623 грн. 78 коп.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних від 30 листопада 2011 року №21, №22, №23, №24 судом встановлено, що вони формально відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (т. І, а.с. 32-35).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

За приписами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У контексті вищенаведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що правильність формування платником податку податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Так, статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

За умовами договору на виконання робіт (надання послуг) від 01 серпня 2011 року №8/01 на виконання зобов'язань за даним договором сторони складають та передають одна одній наступні документи: проектно-кошторисну документацію, рахунки, акти виконаних робіт (т. І, а.с. 176).

Так, позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії: довідок про договірну вартість робіт (т. І, а.с. 182, 189, 193, 199); локальних кошторисів (т. І, а.с. 183-185, 190, 194-195, 200-219); рахунків фактур від 30 листопада 2011 року №СФ-30-11-11, №СФ-30/1-11-11, №СФ-30/2-11-11, №СФ-30/3-11-11 (т. І, а.с. 179-180); довідок про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3) за листопад 2011 року (т. І, а.с. 181, 188, 192, 198); актів приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) за листопад 2011 року (т. І, а.с. 186-187, 191, 196-197, 220-238).

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії документів суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В порушення вищезазначених приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку надані позивачем до матеріалів адміністративної справи копії первинних документів - довідки про договірну вартість робіт, локальні кошториси, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт не містять відомостей про найменування об'єкта будівництва (ремонту/реконструкції), його адресу. Крім того, у довідках про вартість виконаних робіт (типова форма №КБ-3) за листопад 2011 року сторонами не зазначено дату їх складення та підписання, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (т. І, а.с. 181, 188, 192, 198). Так само у рахунках-фактурах ПП "Грандбуд-К" не зазначено прізвище, посаду особи, що їх склала та підписала (т. І, а.с. 179-180).

Таким чином, зважаючи на невідповідність вищеперелічених документів приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку суд не приймає їх в якості належних та допустимих доказів у справі.

Окрім того, як неодноразово стверджували в судовому засіданні представники позивача будівельно-монтажні роботи ПП "Грандбуд-К" виконувалися на об'єктах ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Укртатнафта". Однак, надані ПП "БУД-ВБР" до матеріалів адміністративної справи копії первинних документів (т. І, а.с. 179-238) не містять відомостей про виконання субпідрядником (ПП "Грандбуд-К") робіт саме на об'єктах вищевказаних підприємств.

Також, суд зазначає, що в судовому засіданні 23 травня 2012 року директор ПП "БУД-ВБР" Вовкодав В.В. давав не однозначні пояснення, на запитання суду не зміг повно та ґрунтовно пояснити: які саме роботи, в яких кількостях та на яких об'єктах виконувалися третьою особою.

Так, за твердженнями представника позивача ПП "БУД-ВБР" протягом 2010 - 2011 років укладено ряд договорів підряду з ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Укртатнафта" за умовами яких позивач зобов'язувався виконувати будівельно-ремонтні роботи на об'єктах вказаних підприємств (т. ІІ, а.с. 3-13, 40-46).

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини першої статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Суд зазначає, що, зокрема, за умовами договору від 17 січня 2011 року №23/02 (т. ІІ, а.с. 40-46), укладеного між Фірмою "Укртатнафтасервіс" (Генпідрядник) та ПП "БУД-ВБР" (Субпідрядник) позивач взяв на себе зобов'язання виконати ремонтно-монтажні, монтажні, ремонтно-будівельні, будівельні, сантехнічні тощо роботи за рахунок власних ресурсів; права укладення договорів з субпідрядними організаціями даним договором не передбачено. На вимогу суду позивачем до матеріалів адміністративної справи не надано доказів, щоб підтверджували узгодження сторонами питань щодо необхідності залучення до виконання будівельно-ремонтних, будівельно-монтажних робіт ПП "Грандбуд-К".

Крім того, відповідно до пояснень директора ПП "БУД-ВБР", наданих ним в судовому засіданні 23 травня 2012 року, роботи на вищевказаних об'єктах фактично виконувалися п'ятьма працівниками. Відтак, зважаючи на наявність у позивача 30 власних кваліфікованих працівників залучення до виконання таких робіт ПП "Грандбуд-К" зі штатною чисельністю працюючих у IV кварталі 2011 року 21 особа є недоцільним та економічно необґрунтованим.

Що стосується наданих позивачем до матеріалів адміністративної справи копій первинних документів - актів приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в) за листопад 2011 року, довідок про вартість виконаних робіт (типова форма КБ-3) за листопад 2011 року (т. ІІ, а.с. 16-20, 24-25, 28-33, 36-39, 50-62, 65-66, 70-108, 111, 115-117, 121-124, 127-129) складених і підписаних ПП "БУД-ВБР" та ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Укртатнафта" суд зазначає, що вони не містять відомостей про фактичне виконання робіт ПП "Грандбуд-К".

Окрім того, необхідно зауважити, що у більшості з них найменування робіт і затрат, кількісні та вартісні показники не відповідають тим, що зазначені в типових формах №КБ-2в, №КБ-3, складених ПП "БУД-ВБР" та ПП "Грандбуд-К". Так, відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року №87 ПП "БУД-ВБР" виконано роботи з поточного ремонту корпусу випалення (т. ІІ, а.с. 29-33). Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, вказані роботи фактично були виконані ПП "Грандбуд-К". Однак, найменування робіт і затрат, кількісні та вартісні показники, зазначені позивачем та третьою особою у акті приймання виконаних робіт за листопад 2011 року (т. І, а.с. 196-197) не відповідають тим, що зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року №87 (т. ІІ, а.с. 29-33).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факт виконання ПП "Грандбуд-К" будівельно-монтажних робіт у листопаді 2011 року на об'єктах ПАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Укртатнафта" за договором на виконання робіт (надання послуг) від 01 серпня 2011 року №8/01.

Вищевикладене в своїй сукупності свідчить про нікчемність договірних зобов'язань між сторонами.

Так, згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як визначено положеннями статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відтак, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем не надано належних доказів виконання сторонами умов вищезгаданого договору, суд дійшов висновку, що такий договір є нікчемним в силу закону, оскільки мало місце недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України.

Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на оплату послуг, в підтвердження чого ним до матеріалів адміністративної справи надано копії платіжних доручень (т. І, а.с. 239-241), оскільки сам лише факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ПП "БУД-ВБР" на рахунок ПП "Грандбуд-К" не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань. Окрім того, відповідно до податкових накладних, виписаних ПП "Грандбуд-К" у листопаді 2011 року, загальна вартість робіт складає 399 742 грн. 67 коп. Разом з тим, як свідчать копії платіжних доручень позивачем на розрахунковий рахунок третьої особи протягом грудня 2011 року - січня 2012 року перераховано кошти в сумі 540 000 грн.

За вищенаведених обставин суд також відхиляє доводи позивача та третьої особи про наявність у ПП "Грандбуд-К" необхідних трудових ресурсів та орендованих виробничих потужностей, оскільки матеріалами справи не підтверджено факт виконання останнім будівельно-монтажних робіт, про виконання яких стверджує позивач.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 16 656 грн.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року № 0004962301/186. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ПП "БУД-ВБР" та ПП "Грандбуд-К" у листопаді 2011 року на підставі договору на виконання робіт (надання послуг) від 01 серпня 2011 року №8/01. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу податкового кредиту за листопад 2011 року суми ПДВ в розмірі 66 624 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем, стягненню на користь останнього не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "БУД-ВБР" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа: Приватне підприємство "Грандбуд-К" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба