Постанова № 24337794, 16.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р. № 2а-1709/12/1370

10 год. 55 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 10

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Тертичного В.Г.

за участю секретаря судового засідання Залуцької І.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Слюзара А.І.

від відповідача - Савченка П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтажпроект» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352321, № 0000362321, № 0000372321, № 0000382321 від 01.02.2012 року , -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Спецбудмонтажпроект» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень від № 0000352321 , № 0000362321, № 0000372321, № 0000382321 від 01.02.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що висновок податкового органу є безпідставним і недоведеним, оскільки при проведенні позапланової виїзної перевірки працівникові ДПІ в Сихівському районі м.Львова були надані усі первинні документи в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Опт-Бест», на підставі яких підтверджуються понесені витрати, що пов'язуються із власною господарською діяльністю ТзОВ «Спецбудмонтажпроект». Ці документи містять в собі всі обов'язкові реквізити первинного документа, а відтак сума валових витрат відображена відповідно до норм чинного законодавства. На підставі наданих в ході перевірки документальних доказів ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»вважає, що факт здійснення оспорюваних податковим органом господарських операцій підтверджений належними первинними документами, які являються обґрунтованою підставою для віднесення сум до податкового кредиту, та правомірності нарахування податку на прибуток.

Позивач вказує на відсутність з його боку порушень податкового законодавства, а саме: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), в результаті чого ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»занижено за I квартал 2011 року податок на прибуток всього в сумі 3 009,00 грн.; п.198.1 та п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 768,00 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1 768,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2011 року в сумі 639,00 грн.; п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, а саме: ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»не внесено змін до своїх облікових даних. Позивач зазначає, що висновок податкового органу про такі порушення є безпідставним. У зв'язку з цим просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000352321, № 0000362321, № 0000372321, № 0000382321 від 01.02.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), яка свідчить про здійснення діяльності поставки товарів між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»і ПП «Опт-Бест»без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а отже виключає господарський характер, понесених із виконанням договору поставки №2/03, витрат, що призвело до порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), в результаті чого ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»завищено валові витрати всього в сумі 12 034,00 грн. З аналогічних підстав платником податків неправомірно сформовано податковий кредит. Зважаючи на наведені обставини справи представник відповідача стверджує, що підстав для задоволення позову немає.

Представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»зареєстроване 26.01.1998 року у Виконавчому комітеті Львівської міської Ради.

З 11 по 17 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Опт-Бест»за період з 01.10.10 по 30.09.11 року, за наслідками якої складено акт № 39/23-2/25231137 від 24.01.2012 року (далі -акт перевірки від 24.01.2012 року). Актом встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(із змінами і доповненнями), в результаті чого ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»занижено за I квартал 2011 року податок на прибуток всього в сумі 3 009,00 грн.; п.198.1 та п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 768,00 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1 768,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2011 року в сумі 639,00 грн.; п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, а саме: ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»не внесено змін до своїх облікових даних.

На підставі акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 01.02.2012 року № 0000352321, яким визначене податкове зобов'язання по податку на податку на прибуток приватних підприємств в сумі 3 010,00 грн., в тому числі: за основним платежем -3 009,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн., від 01.02.2012 року № 0000362321 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 769,00 грн., в тому числі: за основним платежем -1 769,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн., від 01.02.2012 року № 0000372321 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 639,00 грн. та від 01.02.2012 року № 0000382321 за платежем «Адміністративні штрафи та інші санкції»у розмірі 510,00 грн.

30 січня 2012 року позивачем подано заперечення на Акт від 24.01.2012 року за № 39/23-2/25231137. Однак 01.02.2012 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м.Львова розглянувши подане заперечення надіслала на адресу позивача лист про надання відповіді, в якому зазначає, що подані заперечення ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»не спростовують виявлені порушення, а висновки акту відповідають нормам чинного законодавства.

Зі змісту пояснень сторін та долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що основною підставою прийняття спірних податкових повідомлень рішень податковий орган зазначив фактичну відсутність договору між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»та ПП «Опт-Бест»на який посилається платник податків та який вказаний в податковій накладній, як наслідок нікчемність вчинення господарських операцій.

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається із договору № 2/03 від 02.03.2011 року між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»(Покупцем) та ПП «Опт-Бест»(Постачальником), Постачальник продає, а Покупець купує матеріали і обладнання для будівельних робіт, а саме труби електрозварювальні, поперечно ізольовані, фланці, кронштейни, крани сантехнічні, водовідводи надвірні тощо, у відповідній кількості згідно виставленого рахунку (п.1.1 договору).

На підтвердження здійснення господарської операції - поставки товару від ПП «Опт-Бест»позивачем до суду надано видаткову та податкову накладні та платіжні доручення. Згідно видаткової накладної № РН-0000086 від 03.03.2011 року вартість матеріалів становить 14 440,26 грн., т.ч. ПДВ 2 406,71 грн. Згідно податкової накладної вартість товару становить 14 440,26 грн., т.ч. ПДВ 2 406,71 грн.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 24.01.2012 р. №39/23-2/25231137 встановлено взаємовідносини та взаєморозрахунки ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з ПП «Опт-Бест»за березень 2011 року. Згідно даних бухгалтерського обліку за період з 01.10.10 по 30.09.11 загальна сума взаєморозрахунків ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з ПП «Опт-Бест»склала 14 440,26 грн. Вартість придбаних у ПП «Опт-Бест»ТМЦ у сумі 12 033,55 грн.

ДПІ у Вишгородському районі Київської області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.230, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Вишгородському районі від 26.10.2011 №629 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» та Постанови про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства підприємством ПП «Опт-Бест»від 17.10.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Опт-Бест»з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ФГ «Рубас»за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року. За результатами перевірки складено акт від 08.11.11 року № 2462/23-1/36832340.

В ході проведення перевірки встановлено, що основні засоби у ПП «Опт-Бест»відсутні, згідно з Додатком СВ до Декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року, рядок «05.1.3.АМ. Амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг»не заповнений. Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім того, до перевірки не надано наступних документів: актів виконаних робіт на транспортні послуги, належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, в яких було б вказано, яке саме підприємство здійснювало перевезення, копії дорожніх листів чи будь-які інші документи, які б підтверджували перевезення товару, який є власністю ТзОВ «Спецбудмонтажпроект», товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, наказів на відрядження працівників, які приймали б участь у прийманні продукції у вказані в накладних терміни в зазначених обсягах від постачальника і навантажували її та перевозили на склади ТзОВ «Спецбудмонтажпроект», що підтверджує неможливість фактичного отримання і доставки від ПП «Опт-Бест»ТМЦ. Слід зазначити, що у ході проведення перевірки ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»не представлено сертифікатів (посвідчень) якості (відповідності) на отриманих від ПП «Опт-Бест»ТМЦ. Непредставлення для перевірки всіх цих необхідних документів свідчить про ненадходження вище перелічених ТМЦ від ПП «Опт-Бест» на склади, та відповідно про відсутність фактичного отримання ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»(покупець) вказаних у вищезазначеній накладній ТМЦ від даного суб'єкта господарювання.

Крім того, в матеріалах справи наявна службова записка № 39/23-1 від 23.02.2012 року про надання інформації, в якій зазначено, що договори укладені між ПП «Опт-Бест»та ФГ «Рубас», та контрагентами (покупцями, постачальниками) в період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року згідно ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З метою з'ясування дійсних обставин стосовно укладення договору та отримання товарно-матеріальних цінностей суд допитав в якості свідка ОСОБА_3 (директора ТзОВ «Спецбудмонтажпроект») - особу, яка підписала від імені ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»договір та податкову та видаткову накладні на підтвердження факту отримання товару. Під час допиту представник відповідача послідовно запитував свідка щодо того, як укладався договір. як відбувалась поставка товару відповідно до наданих позивачем накладних, а саме: яким чином був укладений договір, про особу, яка привозила товари і яка підписувала накладні, про послідовність вчинюваних дій. На запитання відповідача свідок чітких відповідей не давав, не зміг конкретно і послідовно пояснити яким чином здійснювалась дана господарська операція та укладався договір. Свідок підтвердив, що на усіх накладних стоїть його підпис. Стверджує, що товари (труби електрозварювальні, поперечно ізольовані, фланці, кронштейни, крани сантехнічні, водовідводи надвірні тощо) йому передавав водій автомобіля, який доставив товар. Товар відвантажили, ОСОБА_3 передав водієві підписаний договір, водій відповідно передав накладні на отримання товару. Свідок вказав, що це була разова співпраця з даним підприємством і більше ніколи з ними не контактували.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

У розділі I Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97 року № 363, зареєстрованих в Мін'юсті України 20.02.98 року за № 128/2568 зазначено, що товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаних робіт». Здавання вантажу у пункті призначення вантажоодержувачу відповідно до п.13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні проводиться згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.11.7 вищевказаних Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоотримувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Відповідно до ст. 2 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Держарбітражу СРСР від 15.06.65 року № П-6 і від 25.04.66 № П-7 при поставці товарів і створення умов для своєчасного і правильного приймання отримувачем відправник (постачальник) зобов'язаний:

а) дотримуватись встановлених правил пакування і затарювання продукції, маркування і опломбування окремих місць;

б) чітко і правильно оформляти документи, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікати, посвідчення якості і ін..), відгрузочних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про якість та комплектність продукції фактичній якості та комплектності її.

Відповідно до п.5 Інструкції при прийманні товарів як передбачено правилами, що діють на транспорті (перевезення), одержувач зобов'язаний витребувати від органу транспорта складання комерційного акту (відмітки на товарно-транспортній накладній або складання акта -при доставці вантажу автомобільним транспортом).

п.12 Інструкції приймання продукції по кількості проводиться відповідно транспортним і супровідним документам (рахунки-фактури, специфікації, описи, упаковочні ярлики і ін.) відправника (виробника).

Відповідно до п.22 Інструкції для приймання участі в прийманні продукції виділяються особи, компетентні (по роду роботи, по освіті, по досвіду трудової діяльності) по питанню визначення якості і комплектності продукції, що підлягає прийманню.

п.26 Інструкції акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-одержувача не пізніше чим на наступний день після складання акту.

Відповідно п.28 Інструкції акти приймання продукції по кількості реєструються і зберігаються у порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі.

Для перевірки ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»не надано підтверджуючих документів на транспортування придбаного товару: товарно-транспортних накладних з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 року за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи підприємство не надало суду товарно-транспортних накладних чи подорожніх листів вантажного автомобіля, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту перевезення товару. Також суду не надано подорожніх листів вантажного автомобіля, що повинні бути оформлені у випадку використання власного автотранспорту в господарській діяльності.

На пропозицію суду надати докази на підтвердження реальності господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивач не надав доказів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі (книг складського обліку запасів тощо), а також доказів їх подальшого використання в господарській діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Непредставлення для перевірки відповідних документів свідчить про ненадходження товарно-матеріальних цінностей від ПП «Опт-Бест»вказаних у накладних товарно-матеріальних цінностей від суб'єкта господарювання.

Правочин між ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»та ПП «Опт-Бест»не спричинив реального настання правових наслідків, виходячи із наступного:

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України). За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно сст 664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Таким чином, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перевіркою податкового органу встановлено відсутність поставок товарів та укладення угоди з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угода поставки є нікчемною, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене правочин, що виконувавя протягом періоду, що перевірявся -ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»з ПП «Опт-Бест» не спричинив реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним. Зазначене підтверджує відсутність фактичного отримання товарів від ПП «Опт-Бест». ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не носять доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.117.1. ст.117 Податкового кодексу України: «Неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі державної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складенні податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на само зайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень». Враховуючи викладене, ТзОВ «Спецбудмонтажпроект»на порушення п.117.1. ст.117 Податкового кодексу України, не внесено змін до своїх облікових даних.

Оцінюючи пояснення сторін, письмові докази та покази свідка в їх сукупності суд дійшов висновку, що платник податку не надав належних доказів на підтвердження факту переміщення/транспортування товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого використання у господарській діяльності. Тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність у позивача документів, які відповідно до Закону є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки позивачем не обґрунтовано реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень -рішень доведена, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 122, 123, 127, 130, 135, 143, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтажпроект» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень -рішень - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2012 року.

Суддя Тертичний В.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Тертичний В.Г.