Постанова № 24337194, 16.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 року 2а-405/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»(далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2007 №0000302300/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 529 742,00 грн.

Постановою Господарського суду Київської області від 31.10.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009, позовні вимоги задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2011 рішення суду першої інстанції від 31.10.2007 та апеляційної інстанції від 17.02.2009 скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий адміністративний суд України зазначив наступне.

Судами попередніх інстанцій не перевірено документального підтвердження валових витрат, а також не досліджено руху коштів, шлях погашення векселів та не надано належної правової оцінки встановленим обставинам по справі. Оскільки, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за порушення п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та неможливістю виділення податкового повідомлення-рішення в частині, з урахуванням того, що без неї оспорюваний акт в іншій частині втрачає свою цілісність, значення, тому суд касаційної інстанції не може прийняти рішення по суті щодо відповідної частини такого спірного податкового повідомлення-рішення.

16.05.2012 усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області замінено на Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі -позивач, Податковий орган).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Товариство вважає спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки в діях позивача відсутні порушення, зафіксовані в акті перевірки і за які нараховано податкові зобов'язання. Пояснив, що віднесення до валових витрат сум за транспортні послуги здійснене на підставі первинних документів, наявних у позивача. Віднесення до валових витрат сум номінальної вартості (дисконтів від продажу) векселів, здійснене відповідно до податкового законодавства. Проведення операції купівлі-продажу простих векселів не може вважатись торгівельною діяльністю цінними паперами, оскільки не передбачено статутними видами діяльності позивача, що потребують спеціального дозволу, відображення в податковому обліку операцій з простими векселями проведено у відповідності до вимог податкового законодавства.

Правомірність дій Товариства, також, підтверджується наявним у матеріалах справи висновком судово-економічної експертизи №5520/5521.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та зазначив, що перевіркою встановлені порушення ведення податкового обліку позивачем, а саме, неправомірне віднесення до складу валових витрат сум дисконтів за операціями продажу цінних паперів-векселів та неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості послуг автоперевезення без підтверджуючих документів, які тягнуть за собою застосування фінансових санкцій у відповідності до податкового законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, беручи до уваги позицію Вищого адміністративного суду України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ «Автобансервіс»зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області від 26.04.2002 за №3224, код ЄДРПОУ -31982734.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2006.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 120/23-0/31982734 від 12.02.2007 (далі -Акт перевірки), у висновках якого встановлено, що позивачем порушено пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), в результаті чого занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2005 року на загальну суму 353 161,00 грн.

Зокрема, порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР, на думку відповідача, полягає у тому, що позивачем до складу валових витрат у 4- му кварталі 2005 року віднесено кошти за отримані транспортні послуги від ПП «Пастораль»без підтверджуючих документів (відсутні акти виконаних робіт, послуг) в сумі 40 545,00 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки щодо правовідносин із ПП «Пастораль»позивач запереченням від 19.02.2007 №03-14/240/АБ надав Податковому органу наступні первинні документи: договір №01/10/05 від 01.10.2005 про міжнародні транспортні перевезення, укладений між Товариством та перевізником ПП «Пастораль», згідно з яким перевізник зобов'язується надати замовнику автотранспортні послуги по міжнародному перевезенню товарів. Надання послуг підтверджено митними деклараціями, міжнародними товарно-транспортними накладними, а також актами здачі-приймання виконаних робіт: акт здачі-приймання робіт (послуг) №ОУ-0000267 10.10.2005, міжнародна товарно-транспортна накладна від 10.10.2005 серія А №0006292, митна декларація ф. МД-2 №125000001/5/917860 від 11.10.2005; акт здачі-приймання робіт (послуг) №ОУ-0000299 14.11.2005, міжнародна товарно-транспортна накладна від 03.11.2005 серія А №00025809, митна декларація ф. МД-2 №125000001/5/917947; акт здачі-приймання робіт (послуг) №ОУ-0000308 19.11.2005, міжнародна товарно-транспортна накладна від 18.11.2005 серія А №0060668, митна декларація ф. МД-2 №125000001/5/917985; акт здачі-приймання робіт (послуг) №ОУ-0000309 19.11.2005, міжнародна товарно-транспортна накладна від 18.11.2005 серія А №0060669, митна декларація ф. МД-2 №125000001/5/917986 від 21.11.2005; акт здачі-приймання робіт (послуг) №ОУ-0000317 від 05.12.2005, міжнародна товарно-транспортна накладна від 05.12.2005 серія А №0066505, митна декларація ф.МД-2 №125000001/5/918057 від 06.12.2005.

У своєму листі-відповіді від 22.02.2007 №5098/10/23-00-29 висновки Акту перевірки Податковим органом залишено без змін, а вказані первинні документи щодо взаємовідносин із ПП «Пастораль»до уваги не взято, оскільки дати актів здачі-приймання робіт передують датам оформлення товарно-транспортних накладних.

В свою чергу позивач з даного приводу зазначає про механічну помилку перевізника та посилається на лист ПП «Пастораль»№20 від 02.03.2007 про уточнення дати виконання робіт по акту №ОУ-0000267 -18.10.2005, по акту №ОУ-0000308 - 25.11.2005, по акту №ОУ-0000309 - 25.11.2005, по акту №ОУ-0000317-10.12.2005.

З Акту перевірки вбачається, що, на думку відповідача, порушення п. 7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР полягають у тому, що позивачем включено до складу інших валових витрат суми дисконтів за векселями, отриманими за послуги оренди в 4-му кварталі 2005 року в сумі 1 372 100,00 грн. Даного висновку Податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В ході перевірки встановлено, що в оплату за надані послуги оренди покупці послуг (орендарі - ТОВ «Фішка»га ПП «Автомагсервіс») здійснили емісію цінних паперів у формі простих векселів, номінальна вартість яких відповідає частині вартості наданих послуг. Таким чином, Товариство стало векселедержателем векселів, отриманих від покупців (орендарів) послуг оренди.

Згідно з документами, наданими до перевірки, отримані векселі викуплено емітентами раніше визначеного строку погашення векселів.

Сума договору від 28.11.2005 №КТ-35/1/05, згідно з яким викуповувався вексель № 3004986180 номінальною вартістю 300 000,00 грн. (емітент - ТОВ «Фішка») за актом прийому-передачі цінних паперів від 28.11.2005 складає 1 400,00 грн., яка значно менша, ніж номінальна вартість векселя, в зв'язку з чим середній відсоток дисконту за векселями складає 99% .

Сума договору від 28.11.2005 №КТ-46/05, згідно з яким викуповувався вексель № 30014985707 номінальною вартістю 614 000,00 грн. (емітент - ТОВ «Фішка») за актом прийому-передачі цінних паперів від 10.01.2006, складає 2 000,00 грн., яка значно менша, ніж номінальна вартість векселя, в зв'язку з чим середній відсоток дисконту за векселями складає 99 % .

Сума договору від 29.12.2005 № КТ-49/05, згідно з яким викуповувався вексель № 813001498114788 номінальною вартістю 466 500,00 грн. (емітент -ПП «Автомагсеріс») за актом прийому-передачі цінних паперів від 01.01.2006, складає 5 000,00 грн., яка значно менша ніж номінальна вартість векселя, в зв'язку з чим середній відсоток дисконту за векселями складає 99%.

Викуп власних векселів емітентами здійснювався від імені АКБ «Мрія» на підставі договорів доручення, який має ліцензію на здійснення торгівлі цінними паперами.

Зважаючи на викладене, відповідач дійшов висновку, що Товариство, як векселедержатель простих векселів, погодився прийняти частковий платіж згідно з кожним із векселів від їх емітентів до настання строку платежу та при цьому, за погодженням із сторонами, заборгованість за векселем вважається погашеною, тобто зобов'язання векселедержателя оплачені. Таким чином, відповідач зазначає, що частина боргу в розмірі знижки (сума дисконту) є безповоротною фінансовою допомогою у платників за векселями, яка відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334/94-ВР є їх валовим доходом.

Таким чином, відповідач стверджує, що Товариство повинно вести окремий облік по цінних паперах відповідно до положень пункту 7.6 статті 7 Закону №334/94-ВР. Так, оскільки згідно з підпунктом 7.6.3 даної норми під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості, до складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням, то сума дисконту у даному випадку не може бути включена до складу валових витрат позивача.

В свою чергу, як вбачається з позовної заяви та підтверджено у судовому засіданні представником Товариства, позивач вважає, що описані операції з продажу векселів їх емітентам є зворотнім викупом цінних паперів, не відносяться до операцій торгівлі цінними паперами та повинні оподатковуватись за загальними правилами відповідно до положень статті 5 Закону №334/94-ВР.

За встановлені в Акті перевірки порушення до позивача застосовано відповідальність у вигляді нарахування податкових зобов'язань всього в сумі 529 742,00 грн., де 353 161,00 грн. -основний платіж, штрафні санкції - 176 581,00 грн., що відображено в податковому повідомленні-рішенні №0000302300/0 від 23.02.2007.

З наявного в матеріалах справи висновку №5520/5521 судово-економічної експертизи, складеного 02.08.2007 на виконання ухвали судді Господарського суду Київської області від 17.04.2007, вбачається наступне.

Висновки, викладені в Акті перевірки в частині порушення Товариством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 7.6 ст. 7 Закону №334/94-ВР та заниження податку на прибуток в 4-му кварталі 2005 року на загальну суму 353 161,00 грн., документально та нормативно не підтверджуються.

Також, у даному висновку проведеної в рамках справи експертизи зазначено, що позивач у податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями з цінними паперами (векселями) по договорах, укладених з ТОВ «Фішка»та ПП «Автомагсервіс», здійснено відповідно до вимог діючого податкового законодавства.

Крім того, із розділу «Дослідження»вказаного висновку вбачається, що серед матеріалів справи, поданих на дослідження та проведення судово-економічної експертизи, мали місце акти прийому-передачі цінних паперів.

Зокрема, відповідно до наявних в матеріалах справи актів прийому-передачі цінних паперів від 10.01.2006 до договору купівлі-продажу цінних паперів №КТ-49/05 від 29.12.2005, від 10.01.2006 до договору купівлі-продажу цінних паперів №КТ-46/05 від 28.12.2005, від 28.11.2005 до договору купівлі-продажу цінних паперів №КТ-35/1/05 від 28.11.2005 позивачем ПП «Автомагсервіс»передано у власність вексель №81300498114788 номінальною вартістю 466 500,00 грн. за ціною 5 000,00 грн., ТОВ «Фішка»передано у власність вексель №3004985707 номінальною вартістю 614 000,00 грн. за ціною 2 000,00 грн. та вексель №3004981680 номінальною вартістю 300 000,00 грн. за ціною 1 400,00 грн.

Таким чином, судом встановлено, що відповідно до вказаних договорів купівлі-продажу цінних паперів та актів прийому-передачі цінних паперів боржники та кредитори векселів №81300498114788, №3004985707, №3004981680 поєдналися в одній особі.

Також, з наданих позивачем на вимогу суду копій банківських виписок вбачається ,що 12.01.2006 ТОВ «Фішка» здійснено безготівковий розрахунок з Товариством по договору №КТ35/1/05 у сумі 1 400,00 грн., 13.03.2006 здійснено безготівковий перерахунок коштів у розмірі 12 914,24 грн., де розрахунок за договором №КТ-46/05 становить 2 000,00 грн., а також ПП «Автомагсервіс»на рахунок позивача перераховано 5 000,00 грн. відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №КТ-49/05.

З огляду на викладене, судом встановлено, що валові витрати Товариства в сумі 1 372 100,00 грн. документально підтверджуються договорами купівлі-продажу цінних паперів, актами прийому-передачі цінних паперів, банківськими виписками з рахунку позивача, які відображають отримання за продані векселі коштів у загальній сумі 8 400,00 грн.

В ході розгляду справи відповідача було зобов'язано надати суду копії актів перевірок дотримання вимог чинного законодавства контрагентами Товариства за період здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем, а саме ПП «Автомагсервіс», ТОВ «Фішка». Проте листом від 24.04.2012 №606/9/10-016 представник відповідача повідомив, що надати акти перевірок діяльності вказаних суб'єктів господарювання немає можливості у зв'язку із їх вилученням до знищення.

В свою чергу позивачем суду надано акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Фішка»за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 від 18.01.2007 №37/23-0/32214657. З даного акту вбачається, що суми дисконту за договорами саме купівлі-продажу №КТ-35/1/05 та №КТ-46/05 вказаним контрагентом позивача включено до складу валових доходів у 4 кварталі 2005 року. Жодних зауважень чи порушень щодо обліку вказаних коштів на підставі статті 5 Закону №334/94-ВР Податковим органом у даному акті перевірки не зазначено.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Пастораль»і наявності правових підстав для формування Товариством валових витрат за наслідками продажу ПП «Автомагсервіс», ТОВ «Фішка»цінних паперів (векселів).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлено судом, відповідно до висновку №5520/5521 судово-економічної експертизи у даній справі порушення Товариством пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 7.6 ст. 7 Закону №334/94-ВР та заниження податку на прибуток в 4-му кварталі 2005 року на загальну суму 353 161,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Крім того, як вбачається з рішення суду касаційної інстанції від 01.12.2011, Вищий адміністративний суд України жодних зауважень щодо визнання судами попередніх інстанцій протиправним спірного рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Пастораль»не зазначено.

Також, в ході розгляду справи по суті судом встановлено, що про правомірність включення до складу валових витрат коштів у сумі 40 545,00 грн., сплачені за транспортні послуги ПП «Пастораль» свідчить таке.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не приймаються до уваги, оскільки Товариством первинними документами доведено, що на підставі договору з перевізником ПП «Пастораль», актів здачі-приймання робіт (послуг), міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій у складі валових витрат правомірно відображено вартість автомобільних послуг перевезення, що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР.

Крім того, згідно з позицією Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що в первинних документах по взаємовідносинах позивача з ПП «Пастораль»допущено помилки, які стосуються дати їх складання, як підстав їх неврахування в податковому обліку.

Щодо правомірності включення Товариством до складу валових витрат коштів у сумі 1 372 100,00 грн., яка складається з дисконтів за векселями, отриманими за послуги оренди в 4 кварталі 2005 року, суд зазначає наступне.

Закон №334/94-ВР розрізняє поняття продажу цінних паперів та операції з торгівлі цінними паперами, однак не містить відповідних визначень.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.2002 № 321 визначено операції, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності операції, зокрема, викупу емітентом власних цінних паперів для їх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.

Операції торгівлі цінними паперами вважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та потребують отримання ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів. Аналогічні норми містить нова редакція Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»від 23.02.2006 №3480-ІУ (п. 8 ст. 7 Закону).

Згідно положень ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»№ 1201-ХП від 18.06.1991 (що діяла в період здійснення спірних операцій), операції з цінними паперами здійснюються торгівцями цінних паперів, для яких такі операції становлять виключний вид їх діяльності, а саме: а) діяльність по випуску цінних паперів; б) комісійну діяльність по цінних паперах; в) комерційну діяльність по цінних паперах. Де комісійна діяльність по цінних паперах - це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційна діяльністю по цінних паперах - це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Таким чином, господарські операції передачі позивачем у власність емітентам цінних паперів (векселів) з дисконтом за договорами купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі через торгівця цінними паперами АКБ «Мрія», є операціями продажу цінних паперів, а не операціями торгівлі цінними паперами.

Відповідно до пп. 4.1.1 ст. 4 ст. 4 Закону №334/94-ВР до валового доходу включаються доходи від продажу цінних паперів, де валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

При цьому, включення доходів від продажу цінних паперів до складу доходу регламентовано п.п. 4.1.1., а включення доходів від торгівлі цінними паперами встановлюється п.п. 4.1.2 Закону доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами. При цьому особливості визначення доходу від операцій з торгівлі визначаються п. 7.6 ст.7 вищевказаного Закону.

Валові витрати формуються за нормою підпункту 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, згідно з якою до складу витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Тобто, до валових витрат позивача включається номінальна вартість векселя, викупленого емітентом.

Обмежень щодо віднесення номінальної вартості проданих векселів до складу валових доходів положеннями пунктів 5.3-5.8 ст.5 Закону №334/94-ВР не встановлено. Згідно з п. 5.11 ст.5 цього Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

Визначені відповідачем порушення п. 7.6 ст. 7 Закону №334/94-ВР стосуються випадків визначення валового доходу підприємства на підставі п.п. 4.1.2 ст. 4 відповідного Закону, а саме доходів від операцій особливого виду, які підприємством позивача не проводились.

Таким чином, судом встановлено, що при визначенні валових доходів та валових витрат за здійсненими позивачем операціями продажу векселів, застосовуються положення статей 4 та 5 Закону №334/94-ВР.

Виходячи з наведеного, фінансово-господарські операції позивача за послугами оренди та цінними паперами (векселями) за період 4 кварталу 2005 року за договорами оренди та договорами купівлі-продажу цінних паперів щодо оподаткування податком на прибуток у податковому обліку валового доходу та валових витрат відображаються наступним чином.

Вартість наданих послуг оренди включена до валових доходів, що відповідає вимогам п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР. При проведенні розрахунків векселями в розумінні п.п. 4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону№334/94-ВР податкових наслідків не виникло.

При продажу векселів через торгівця цінними паперами емітентам цих векселів з дисконтом до валових доходів включено ціну продажу векселів за договорами купівлі-продажу відповідно до п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР, а до складу валових витрат включено номінальну вартість векселів, що відповідає п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону.

Таким чином, на операції Товариства з продажу векселів не поширюється дія пункту 7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР, яким регламентовано оподаткування операцій особливого виду (зокрема з торгівлі цінними паперами), оскільки дані операції не є торгівлею цінними паперами.

Як встановлено під час експертного дослідження, за даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових доходів, позивач по операціях продажу векселів до складу валових доходів включив їх продажну вартість. За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових витрат, до складу валових витрат позивач відніс суму дисконту - різницю між номінальною та продажною вартістю векселів, що складає 1 372 100,00 грн., до валових доходів - коштів, отриманих від продажу векселів емітентам, в сумі 8 400,00 грн.

Судом встановлено, що відповідні суми контрагентами-покупцями векселів віднесено до складу валових доходів та витрат на підставі статті 5 Закону №334/94-ВР.

Вказане відображення операцій у податковому обліку підтверджується договорами купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі цінних паперів до них, рухом коштів від ПП «Автомагсервіс»та ТОВ «Фішка»на рахунок Товариства.

Відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Оскільки згідно з вказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів та актами прийому-передачі цінних паперів до них ПП «Автомагсервіс»та ТОВ «Фішка»стали кредиторами та боржниками в одній особі, то зобов'язання по векселях припинено.

Враховуючи вищевикладене, порушення позивачем п.п. 7.6 ст.7 Закону №334/94-ВР, вказане в Акті перевірки та рішенні відповідача, щодо завищення валових витрат на суму 1 372 100,00 грн. нормативно і документально не підтверджено.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на включення до валових витрат сплачених за правочином про надання транспортних послуг коштів, факт здійснення Товариством продажу, а не торгівлі цінних паперів їх емітентам, дисконт за якими контрагенти включили до складу валових доходів, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством валових витрат за дослідженими у справі правочинами.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат у зв'язку з укладенням та виконанням господарських договорів з ПП «Пастораль», ПП «Автомагсервіс»і ТОВ «Фішка».

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем факту торгівлі Товариством векселями, доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу валових витрат коштів, відображених в отриманих від ПП «Пастораль»первинних документах та сформованих як дисконт під час продажу векселів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 23 лютого 2007 року № 0000302300/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 травня 2012 р.