Ухвала суду № 24336356, 19.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/6141/11 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Корж В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла» до державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція у м. Чернігові (далі -відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками державної податкової інспекції у м. Чернігові було проведено планову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 3227/23-00382295 від 03.11.2011 року, в якому встановлені наступні порушення:

1. п.1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.36, 14.1.108 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2, п.п. 138.10.1, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 64419,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 року на суму 4557,00 грн., за перше півріччя 2010 року на суму 4557,00 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 7257,00 грн., за 2010 рік на суму 40249,00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 8636,00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 15534,00 грн.;

2. ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним та в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем занижено суму податку на додану вартість: за лютий 2010 року на 22,00 грн.; за березень 2010 року на 67,00 грн.; за серпень 2010 року на 1027,00 грн.; за вересень 2010 року на 1027,00 грн.; за жовтень 2010 року 62,00 грн.; за листопад 2010 року на 161,00 грн.; за грудень 2010 року на 13429,00 грн.; за січень 2010 року на 26645,00 грн.; за квітень 2011 року 1600,00 грн.

3. ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»щодо прострочення термінів повернення валютної виручки нерезидентом ПП ОСОБА_3 (Таджикистан).

4. п.п. 2.11 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та порушення п.п. 1 п. 1 ст. 267 Податкового кодексу України.

5. п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 17.1 ст. 17, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого порушено порядок сплати (перерахування) податку до бюджету.

6. п. 3.4 ст. 3, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 9.10 ст. 9, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 576,18 грн. (2010 рік). Донараховано всього штрафу в сумі 489,75 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0005552320 від 17.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 74 482,00 грн., в тому числі за основним платежем - 64419,00 грн., за штрафними санкціями - 10063,00 грн. та № 0005552320 від 17.11.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 46 320,00 грн., в тому числі за основним платежем - 42378,00 грн., за штрафними санкціями - 3934,00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, між позивачем та контрагентом ТОВ «Фортуна-Плас»було укладено договір поставки № 14/10/2010 від 14.10.2010 року.

Виконання даного договору підтверджується копіями: прибуткового ордеру № 1491 (а.с. 154), видаткової накладної від 09.12.2010 року № 268 (а.с. 155), податкової накладної від 09.12.2010 року № 268 ТОВ «Форта Плас»на суму 156000,00 грн. (а.с. 156), зворотно-сальдовою відомістю по рахунку № 6312 за грудень 2010 року (а.с. 157159), а також оплата проведена відповідно до платіжного доручення № 2807 від 07.12.2010 року на суму 156 000,00 грн. (а.с. 160).

На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВТК «Промтехкомплект»наявні наступні документи: копії прибуткового ордеру № 961/1 (а.с. 163), накладної № 0825-1 від 25.08.2010 року (а.с. 164), податкової накладної від 26.07.2010 року ТОВ «ВТК «Промтехкомплект»на суму 6163,00 грн. (а.с. 165), податкової накладної від 25.08.2010 року ТОВ «ВТК «Промтехкомплект»на суму 6163,40 грн. (а.с. 167), зворотно-сальдові відомості по рахунках 207 за серпень 2010 року та 6312 за серпень 2010 року (а.с.168, 170), а також оплата проведена відповідно до наступних платіжних доручень: № 1741 від 26.07.2010 року на суму 6 163,00 грн. (а.с. 162) та № 2186 від 04.10.2010 року на суму 6163,40 грн. (а.с. 166).

Також, на підтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «Рупас-Пак», наявні наступні документи: копії прибуткового ордеру № 1596 (а.с. 174), накладної № 276 від 13.12.2010 року (а.с. 175), податкової накладної від 02.12.2010 року ПП «Рупас-Пак»на суму 1848,00 грн. (а.с. 176), зворотно-сальдової відомості по рахунку 221 за грудень 2010 року (а.с.178), а оплата проведена відповідно до платіжного доручення № 2774 від 01.12.2010 на суму 1 848,00 грн. (а.с. 173)

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому його контрагентами.

Відносно визнання нікчемним договорів між позивачем та контрагентами позивача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Із системного аналізу положень п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до вимог п. 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок та рахунків, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів вважає висновки податкового органу про нікчемність укладених договорів між позивачем та ТОВ «Форта Плас», ТОВ «ВТК «Промтехкомплект», ПП «Рупас-Пак» безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 24.04.2012 року.