Постанова № 24336286, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14556/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Короля І.В.

представника відповідача Подолянко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Заступника прокурора Подільського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва М.Г.Твердохліб в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємство «Київпастранс» про стягнення заборгованості у розмірі 1 222 553,00 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у розмірі 1 222 553,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач та Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених в апеляційних скаргах.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційних скарг заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство «Київпастранс»зареєстроване як юридична особа Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 26 жовтня 2001 року (код 31725604). Згідно Статуту Комунального підприємства «Київпастранс», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 24 жовтня 2001 року № 2276 (із змінами та доповненнями, затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21 квітня 2004 року № 649), до складу Комунального підприємства «Київпастранс»входять філії: Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 1, Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2, Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 3, Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо, Подільське трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, Трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо ім. Шевченка, Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо, Автобусний парк № 1, Автобусний парк № 2, Автобусний парк № 3, Автобусний парк № 4, Автобусний парк № 5, Автобусний парк № 6, Автобусний парк № 7, Автобусний парк № 8 та відокремлені підрозділи: Фунікулер, Станція технічного обслуговування автомобілів, автостанція «Видубичі», Служба колії, Служба енергетичного забезпечення, Служба організації руху, Служба організації збору та обліку виручки, Служба матеріально-технічного забезпечення, Служба автоматики та зв'язку, Служба по облаштуванню і утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс», Дирекція по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту, Начально-курсовий комбінат, Житлово-експлуатаційна дільниця, Оздоровчо-культурний комплекс, Дитячий лікувально-оздоровчий центр «Кристал».

Згідно поданого Комунальним підприємством «Київпастранс» звіту до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів України № 7/852 від 22 січня 2007 року про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства складає 11 765 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -309 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»-313 осіб. Згідно вказаного звіту фонд оплати праці штатних працівників складає 92 210,60 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -11 800,70 грн. У звіті відповідач самостійно визначив суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 47 202,8 грн.

До звіту відповідач додав пояснювальну записку, в якій зазначив, що при розрахунку кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях враховувалась середньооблікова чисельність без водіїв, оскільки згідно діючого законодавства по окремим категоріям працівників, особливо водіям, встановлені обмеження щодо прийому на роботу залежно від стану здоров'я. Додатково в пояснювальній записці відповідач вказав, що в КП «Київпастранс»середньооблікова чисельність водіїв за 2006 рік складає 3 951 чоловік.

Так, відповідно до ч. 9, 10 ст. 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Дія зазначеного Закону розповсюджується на всі підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю та є однаковою для всіх. Самостійне тлумачення окремих статей Закону відповідачем не може розцінюватись як їх виконання в повному обсязі.

Так, з наданих суду звітів за формою № 3-ПН вбачається, що КП «Київпастранс»протягом 2006 року надавало до центрів зайнятості звіти як з відміткою про необхідність у працевлаштуванні інвалідів, так і звіти без відміток про необхідність у працевлаштуванні інвалідів. У всіх цих звітах лише зазначалось: вакантна посада, характер роботи, умови праці, розмір заробітної плати, графік роботи та наявність чи відсутність шкідливих, небезпечних та важких умов праці. Форма звітності № 3-ПН щодо наявності вакансій затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року.

Посилання КП «Київпастранс»на те, що воно не зобов'язане було подавати таку інформацію до Державної служби зайнятості є хибним. Перекладання обов'язку на Державну службу зайнятості самостійно працевлаштовувати інвалідів також не має під собою законного підґрунтя. Право Державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності інвалідів не звільняє КП «Київпастранс»від обов'язку виконувати визначений чинним законодавством норматив та не звільняє від відповідальності за його невиконання.

Проте, відповідачем надано лише підтвердження надання звіту за формою 3-ПН до Київського міського центру зайнятості. Але обов'язки підприємства щодо створення робочих місць для працевлаштування не зводяться тільки до подачі звітів за формою 3-ПН до центру зайнятості.

Крім того, подання звітів до центрів зайнятості передбачено законодавчо і не звільняє підприємство від обов'язку працевлаштування інвалідів або сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України від 21.03.91 р. № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи й організації, а також приватні підприємці, які використовують найману працю і в штаті яких перебуває 8 і більше осіб повинні не тільки надавати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, але і звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів про їхнє працевлаштування або не працевлаштування відповідно до «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим постановою КМУ від 31.01.07 р. № 70.

Форма звіту й інструкція з його заповнення затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 р. № 42 «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Звіт за формою № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»подається або надсилається рекомендованим листом Фонду за місцем реєстрації підприємства один раз на рік до 1 березня року, наступного за звітним. При надсиланні Звіту поштою підприємству не потрібно дотримуватися передбачених законодавством строків.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»№ 10-ПІ сума санкції розраховується як добуток фактичної середньорічної зарплати штатного працівника підприємства та кількості інвалідів, яким підприємство не надало робочі місця відповідно до розрахованого нормативу (якщо на підприємстві працює більше 15 штатних працівників) або половини цієї суми (якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб). Підприємство, на якому працює 15 осіб (включно), суму санкцій визначає в розмірі половини середньої річної заробітної плати (лист Міністерства праці та соціальної політики України й Фонду соціального захисту інвалідів від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667).

Пункт 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.91 p. № 803-ХІІ передбачає, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Вакансія саме для прийняття на роботу інваліда обумовлюється підприємством у графі 15 Звіту за формою № 3-ПН.

У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91 р. № 875-ХІІ порядок реєстрації у Фонді, строки подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контроль за виконанням нормативу робочих місць, перевірка підприємств щодо їхньої реєстрації у Фонді, подання щорічних звітів і сплати адміністративно-господарських санкцій визначається Кабінетом Міністрів України (Постанова від 31.01.07 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для працевлаштування інвалідів, так як вони не зверталися до Подільської районної державної адміністрації та до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, про наявність вільних вакансій для інвалідів.

Слід також зазначити, що позивача, всупереч п.5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, не було поінформовано про створення робочих місць для інвалідів. Докази щодо розроблення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, включення їх до колективного договору, визначення видів виробництв, цехів та дільниць, де доцільно використовувати працю інвалідів, розроблення і затвердження інструкції про робоче місце інваліда відсутні.

Порядок працевлаштування інваліда на підприємстві закріплено у ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»: інвалід, що не досяг пенсійного віку та бажає працювати, повинен зареєструватися як безробітний у службі зайнятості за місцем свого проживання. І вже служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії, кваліфікаційних вимог і його побажань у межах тих вакансій, які подані підприємствами.

Така позиція передбачена й у Законі України від 06.10.05 р. № 2961-IV «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

Стаття 9 зазначеного Закону визначає основні повноваження Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Центральний орган виконавчої влади Фонду організовує працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяє створенню робочих місць для них, у тому числі шляхом надання державної підтримки виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів.

Тобто підприємство повинне створити робочі місця і повідомити службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А служба зайнятості вже направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з урахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК і професійних навичок.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні»робоче місце інваліда -місце або виробнича ділянка постійного чи тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях і спеціального робочого місця інваліда спеціальне робоче місце інваліда -окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Отже, незалежно від форм власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Якщо підприємство не спроможне створити відповідно до вимог законодавства робоче місце для інвалідів та ввести його в дію, шляхом працевлаштування інваліда, тоді воно сплачує адміністративно-господарську санкцію до Державного бюджету України.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, то позивачем правомірно застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Заступника прокурора Подільського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Подільського району м. Києва М.Г.Твердохліб в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємство «Київпастранс»про стягнення заборгованості у розмірі 1 222 553,00 грн. -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року -скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Стягнути з Комунального підприємство «Київпастранс»адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2006 рік у розмірі 1 222 553,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.