Ухвала суду № 24336127, 18.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6187/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.,

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»про стягнення заборгованості з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника по податку з доходів фізичних осіб та податок на прибуток в сумі 4975,68 грн. задоволено повністю. Стягнуто з відповідача з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, до Державного бюджету України через через державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва податковий борг в сумі 4975 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) гривень 68 копійок.

Не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 25.11.2010р, за результатами якої складено акт від 13.12.2010р. №9414/23-200/25992942 (а.с.18-22).

Висновками зазначеного акту зазначено, що в результаті перевірки правильності утримання відповідачем податку з доходів фізичних осіб, контролюючим органом встановлено порушення вимог підпункту 6.3.1, 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 та підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-ІV, а саме встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб в 2009 році в сумі 408,33грн. Також висновками зазначеного акту встановлено порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22, пункту 1.23. пункту 1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 2700,00грн.

Внаслідок чого державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 24.12.2010р. №0001911701/0, яким визначено податок з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 408,33 грн. та штрафною санкцією в сумі 816,66 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.12.2010р. №0002172301/0 яким визначено податок на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 2700,00 грн. та штрафною санкцією в сумі 810,00 грн.

Відповідно до абзацу 2 п.1.13 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889-IV (далі по тексту - Закон №889-IV), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Стаття 2 Закону України від 22.05.2003 року №889-IV визначає, що платниками податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Відповідно до положень статті 8 Закону №889-ІV податковий агент, - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, - та який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

У випадку, коли згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94 платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами; з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Вибір порядку сплати податку на прибуток, визначеного цим підпунктом, здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій (відокремлених підрозділів). Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії (відокремлені підрозділи) подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього підпункту.

Підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181, який був чинний на час виникнення правовідносин, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Статтею 5 Закону №2181 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були направлені рекомендованим листом та отримані представником ТОВ «Сінніс, Лтд» 27.12.2010 року, що підтверджується доданою до позовної заяви копією поштового повідомлення про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, в адміністративному та судовому порядку в установлені законодавством строки зазначені податкові повідомлення-рішення від 24.12.2010 року не оскаржені, а відтак зазначені в них суми податкового зобов'язання є узгодженими та підлягають сплаті.

12.01.2011 року позивачем виставлено податкову вимогу № 1/29 на загальну суму 4957,68 грн., яку направлено поштою, однак зазначена заборгованість не сплачена.

Згідно із п.п. 20.1.28. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апелянта є безпідставними.

В силу ч. 2 ст. 200 не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»-залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.