Постанова № 24335504, 24.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4286/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Гончар Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0011772302/0 від 31.12.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0011772302/0 від 31.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" -задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року -скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" задовольнити повністю, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.4 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що право на нарахування податкового кредиту та відображення податкових зобов'язань з ПДВ, надається виключно особам зареєстрованим як платники цього податку та сплаті даного податку до державного бюджету при підтверджені відповідними первинними фінансово - бухгалтерськими документами та у відповідному звітному періоді, натомість позивачем податковий кредит було сформовано в іншому податковому періоді, аніж первинна дата виписки податкових накладний його контрагентом (податкові накладні, які були виписані з порушенням норм чинного законодавства), натомість відповідач діяв в межах та відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони суперечать чинним нормам законодавства з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Файбер» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 25.06.2007 року (свідоцтво про державну реєстрацію № 10701020000028775 від 25.06.2007 року).

З 29.10.2010 року по 16.12.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" за результатами якої 23.12.2010 року складено акт №1110/23-2/35265594 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р. (далі по тесту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 7657079 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 6596663 грн., за червень 2009 року на суму 136825 грн., за грудень 2009 року на суму 104637 грн., за лютий 2010 року на суму 110222 грн., за травень 2010 року на суму 80359 грн., за червень 2010 року на суму 260595 грн. та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 202998 грн., в тому числі за квітень 2010 року на суму 25578 грн., за травень 2010 року на суму 143577 грн., за червень 2010 року на суму 33843 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. № 0011772302/0, яким за порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ усього в розмірі 11485619 грн., у тому числі за основним платежем 7657079 грн. та штрафними фінансовими санкціями в розмірі 3828540 грн.

Після процедури адміністративного оскарження скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення від 31.12.2010 року № 0011772302/0 -без змін.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення, стало те, що позивачем першочергово було сформовано податковий кредит з податкових накладних отриманих від СПД ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), на виконання умов Договору № СМР-02 від 19.07.2007 р. на проектування та будівництво лінійно-кабельних споруд, які не відповідали вимогам діючого законодавства, а саме -не вірно вказані реквізити договору (так в податкових накладних вказано, що авансові платежі і доплати проводилися згідно договору № GT|/NSV -12/05/05 від 12.05.2005, проте вказаний договір товариством не укладався, так як саме товариство було створено в 2007 році), а у травні 2009 року позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним отриманим від СПД ОСОБА_2, які зазначені в Акті перевірки № 291/1/23-02/35265594 від 20.05.2009 року, в яких уже були вказані належні реквізити.

Тобто, позивачем переоформлено вищезазначені податкові накладні та включено їх до складу податкового кредиту нового звітного періоду травня 2009 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, колегією суддів встановлено, що позивач відніс суми ПДВ до складу податкового кредиту за той податковий період, в якому ним було отримано належним чином виписані податкової накладні від СПД ОСОБА_2

Порядок складання та оформлення податкової накладної передбачений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до п. 2, 6, 18 вищевказаного Наказу податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону.

Всі складені примірники податкової накладної - підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до п. 7 Наказу податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Якщо постачальник товарів (послуг) відмовився надати отримувачу цих товарів (послуг) податкову накладну або порушив порядок її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період (у якому повинна бути видана податкова накладна) заяву зі скаргою на такого постачальника. До заяви платник зобов'язаний додати копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Аналогічна норма міститься в п.п.7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дані норми є диспозитивними і містять право платника податку звернутися до податкового органу зі скаргою на такого постачальника, а не обов'язок.

Із системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що не звернення платника податку зі скаргою до податкового органу не позбавляє останнього права, у разі належного оформлення податкових накладних, на формування податкового кредиту.

Відповідно до Листа Державної податкової адміністрації України від 10.08.2006 р. N 15155/7/16-1517-10 суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Аналогічні висновки викладені в Листах Державної податкової адміністрації України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417, від 30.12.2005 р. № 26268/7/16-1117.

Право платника податку включити суми ПДВ по податковим накладним отриманих із запізненням, у тому податковому періоді в якому вони були отримані підтверджується сформованою судовою практикою з цього питання, викладеною, наприклад у постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.08.2009 р. № 2а-7791/09/7/0170, чинної на теперішній час.

Доводи відповідача та суду першої інстанції щодо того, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду не береться судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005 року № 244, отримані податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), вантажні митні декларації, а також інші подібні документи (згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону) відображаються в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних за датою отримання зазначених документів.

Ані підпункт 9.2 пункту 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, ані Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних не містить норми чи обов'язку покупця товарів чи послуг додатково підтверджувати отримані податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було відображено податкові накладні, що виписані в одному податковому періоді, а надійшли із запізненням (у іншому податковому періоді), у графі 2 реєстру отриманих і виданих податкових накладних.

До того ж, порушень або зауважень до позивача щодо Порядку ведення реєстру отриманих і виданих податкових накладних, в Акті перевірки відповідачем не зазначено.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення, позивачем, договори укладені відповідно до норм чинного законодавства, підтверджуються відповідними первинними документами (податковими, видатковими накладними, актами прийому -передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями), а отже підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення -рішення у контролюючого органу були відсутні.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року винесена з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер".

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2011 року -скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Файбер" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Печерському районі м.Києва від 31.12.2010 року № 0011772302/0.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.