Ухвала суду № 24335399, 17.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12682/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Головань О.В.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елерон», Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Прогрес» про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елерон», Державного підприємства Науково-виробничий комплекс «Прогрес»в якому просило стягнути з ТОВ НВФ «Елерон»на користь ДН НВК «Прогрес»вартість наданих послуг в розмірі 168360 грн., та стягнути з ДП НВК «Прогрес»на користь держави вартість наданих послуг в розмірі 168360 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 207, 208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

При цьому, за статтею 208 ГК правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 статті 208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає положенням статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини 1 статті 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 ГК. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Водночас застосування приписів указаної норми можливе лише при встановленні судом обґрунтованості доводів податкового органу про нікчемність господарського зобовязання (наявність складу правопорушення в діях хоча б однієї зі сторін зобовязання (правочину, договору, угоди), що є підставою позову про застосування санкцій. Зясування цих обставин є необхідним незалежно від того, чи закінчилися строки застосування санкцій за укладення господарських зобовязань з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Підтвердження доводів податкового органу про здійснення платником податку операцій з метою мінімізації податків через субєктів підприємництва, які завідомо не сплачують податки, зокрема в одній справі, може бути підставою для відмови у позові платнику податків в іншій справі, наприклад, про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмову у такому тощо.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Викладена вище правова позиція Веховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду адміністративної справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.09 р. між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" як виконавцем та ДП НВК "Прогрес" як замовником укладено договір №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, згідно умов якого виконавець зобов'язався виконати та здати замовнику роботу "Дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-4 (ПРКр)". Загальна вартість робіт - 168 360 грн. Виконання договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 22.06.09 р. до договору та податковою накладною від 22.06.09 р. №8. Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обл.іку сторін.

19.05.11 р. Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю НВФ "ЕЛЕРОН" з питань взаємовідносин з ТОВ "Мега-Групп" та дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.02.08 р. по 31.12.10 р., за результатами якої складено акт №136/23-60/22965502.

Згідно акту встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН".

Крім того, Ніжинською обласною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ДП НВК "Прогрес", за результатами якої складено акт №411/23-14307297 від 11.04.11 р. Згідно матеріалів перевірки встановлено, що ДП НВК "Прогрес" має свідоцтво про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням", видане Міністерством промислової політики України, у зв'язку з чим ДП НВК "Прогрес" має можливості самостійно проводити вказані дослідження. Таким чином, на думку позивача, потреба у придбанні послуг з дослідження аеродинамічних характеристик моделей у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" підприємством не доведена.

Суд першої інстанції встановлено, що для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів 168 360 грн. одержаних за договором коштів необхідно встановити факт укладенення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тобто, нікчемність правочину в розумінні ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність правочину - укладеного між відповідачами договору від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення отриманих за договором коштів.

Висновок позивача про нікчемність правочину грунтується на висновку про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН"; факту наявності у ДП НВК "Прогрес" свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованипм, напівактивним самонаведенням", виданого Міністерством промислової політики України, у зв'язку з чим ДП НВК "Прогрес" має можливості самостійно проводити вказані дослідження; висновку про відсутність потреби у ДП НВК "Прогрес" придбавати послуги з дослідження аеродинамічних характеристик моделей у ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та відсутності економічної доцільності цих витрат та причинного зв'язку між придбаними послугами, роботами та отриманням економічної вигоди, направленої на максималізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто, на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуги, роботи для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; обставин, виявлених під час розслідування кримінальної справи щодо діяльності ТОВ "Мега-Групп", пов'заних з фіктивним заснуванням цієї юридичної особи, тоді як ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" 10.04.09 р. уклало договір №11-42ЭТ/09 з ТОВ "Мега-Групп" на виконання тих самих робіт, що зазначені у договорі від 07.04.09 р. №42-ЭТ.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між відповідачами договір від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення укладений та виконаний згідно вимог законодавства, і висловлені позивачем припущення про його нікчемність є безпідставними.

08.11.07 р. між ДП НВК "Прогрес" та Дочірнім підприємством Державної компанії по експорту і імпорту продукції, послуг військового і спеціального призначення "Укрспецекспорт" Державне зовнішньоторговельне та інвестиційне підприємство "Промоборонекспорт" укладено договір комісії №РОЕ-30.2-84-D/К-07. Згідно вказаного договору ДП НВК "Прогрес" як комітент взяв на себе обов'язок виконати роботи - ескізний проект дослідно-конструкторської роботи з розробки КАС з лазерною напівактивною ГНС калібру 122мм згідно з ТЗ замовника та передати товар на комісію.

В свою чергу, вказані роботи замовлені комісіонером у зв'язку з отриманням замовлення від іноземного підприємства - заводу "Дунфан" (КНР) та укладенням з ним відповідного договору.

Виконуючи обов'язки за договором комісії №РОЕ-30.2-84-D/К-07, ДП НВК "Прогрес" як виконавець дійшов висновку про необхідність залучення до виконання робіт інших осіб, зокрема, ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН", для дослідження аеродинамічних характеристик моделі КВ-4 (ПРКр).

ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" як виконавцем за договором надано суду докази того, що ці роботи можна було виконати власними засобами підприємства, а саме: директор підприємства Баранов В.Г. є дипломованим спеціалістом з досвідом роботи в галузі літакобудування та аеродинаміки літальних апаратів (диплом Київського інституту цивільної авіації за спеціальністю експлуатація літаків та авіаційних двигунів від 16.06.71 р.); наявність у ДП НВК "Прогрес" свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням" не є безумовним доказом можливості самостійно виконати вказані роботи, оскільки проведення робіт передбачає наявність відповідного обладнання, відсутнього у ДП НВК "Прогрес", що і викликало необхідність в укладенні договору з ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН".

Роботи за договором від 07.04.09 р. №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення стосуються вузькоспеціалізованої сфери - аеродинамічних досліджень літальних апаратів - і будь-які висновки щодо можливості їх виконати засобами конкретного господарюючого суб'єкта потребують спеціальних знань.

В даному випадку позивач в якості підстави для висновку про можливість у ДП НВК "Прогрес" самостійно проводити дослідження посилається виключно на наявність свідоцтва про атестацію наукової установи №246 від 26.06.03 р. "Створення комплексів високоточного керованого артилерійського снаряду і мінометного озброєння з лазерним, тепловим, радіолокаційним та комбінованим, напівактивним самонаведенням", що є очевидно недостатнім для такого висновку. Будь-яких доказів залучення спеціалістів у сфері аеродинамічних досліджень, вивчення питання про наявність у ДП НВК "Прогрес" відповідної технічної бази для поведення досліджень, позивач не надав, що свідчить про безпідставність зробленого ним висновку.

Щодо висновку про відсутність економічної доцільності в укладенні договору, то вказане твердження позивача базується на висновку про можливість у ДП НВК "Прогрес" самостійно проводити дослідження, який не прийнято судом першої інстанції до уваги.

Факт виконання ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" робіт за договором, прийняття замовником за договором - ДП НВК "Прогрес" - його результатів, проведення розрахунку за договором та факт сплати податків позивачем не заперечується, тому товарність операції та відсутність наміру у сторін на ухилення від сплати податків судом під сумнів не ставиться.

З приводу правовідносин ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" судом першої інстанції зазначається про наступне.

Договір №11-42ЭТ/09 з ТОВ "Мега-Групп" укладений ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" 10.04.09 р., після укладення договору №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення між відповідачами по справі - 07.04.09 р. Укладення договору ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з субпідрядником для забезпечення належного виконання договору №42-ЭТ саме по собі не свідчить про укладення договору №42-ЭТ на порушення інтересів держави. Незалежно від того, самостійно ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" виконав роботи за договором №42-ЭТ, чи укладав для цього договори з третіми особами, на взаємовідносини між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" та ДП НВК "Прогрес" за договором №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення це ніяк не впливає.

За таких обставин договірні відносини між ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" жодним чином не впливають на можливий висновок про нікчемність договору №42-ЭТ на продукцію науково-технічного призначення.

Якщо під час розслідування кримінальної справи або за будь-яких інших обставин буде встановлено факти проведення ТОВ "Мега-Групп" господарської діяльності на порушення вимог чинного законодавства, це не є підставою для висновку про нікчемність усіх договорів, укладених ТОВ "Мега-Групп" з усіма своїми контрагентами, а також про нікчемність всіх договорів, укладених контрагентами ТОВ "Мега-Групп" з іншими особами.

Обставини щодо ведення господарської діяльності ТОВ "Мега-Групп" на порушення вимог чинного законодавства можуть бути враховані під час вирішення спору щодо нікчемності договору №11-42ЭТ/09, укладеного ТОВ НВФ "ЕЛЕРОН" з ТОВ "Мега-Групп" 10.04.09 р., проте, позовні вимоги заявлені про стягнення коштів за іншим договором, стороною якого ТОВ "Мега-Групп".

Згідно ст. 208 Господарського кодексу України визначено кілька випадків заявлення вимог про стягнення отриманого за нікчемним правочином - за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У позовній заяві позивач не визначив, чи вважає він правочин таким, що вчинений за наявності наміру обох сторін, чи однієї, проте, просить стягнути в доход держави кошти в розмірі 168 360 грн. лише з однієї сторони - ДП НВК "Прогрес", що можливо лише у випадку, якщо намір на укладення нікчемного правочину наявний лише в однієї сторони.

З огляду на викладене судова колегія вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та доведеними належними доказами по справі, ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.