Ухвала суду № 24335340, 17.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3419/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року Бориспільська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що у відповідача наявний податковий борг з податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів та земельного податку у сумі 232912,33 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення цього боргу у судовому порядку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року задоволено даний позов. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства Бориспільське підприємство «Райагрохім»до Державного бюджету України заборгованість в сумі 232912,33 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Приватне акціонерне товариство «Бориспільське підприємство «Райагрохім»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нову про розстрочення виконання судового рішення.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відкрите акціонерне товариство Бориспільське підприємство «Райагрохім»є юридичною особою, що зареєстрована 23.12.1997 року Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області.

Протягом 2010-2011 років відповідачем подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкові декларації від 08.07.2010 року з податку на додану вартість, за якими платником податків самостійно визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань по сплаті вказаних сум станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 173154,49 грн., з яких 145505,70 грн. -основний платіж, 24437,12 грн. -штрафні (фінансові) санкції та 3211,67 грн. -пеня.

Податкова заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємства виникла з наступних підстав.

На підставі акта перевірки від 15.10.2010 року № 530/151/05489336, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010 року 000543110/05. згідно з яким позивачу визначено штрафні санкції з податку на прибуток підприємства у сумі 170,00 грн.

Сума податкового зобов'язання була сплачена відповідачем частково за рахунок наявної переплати у сумі 0,93 грн., а тому загальна сума податкового зобов'язання відповідача зі сплати податку на прибуток підприємства становить 169,07 грн.

Податкове зобов'язання відповідача з податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів виникла з наступних підстав.

У лютому 2009 року ВАТ Бориспільське підприємство «Райгагрохім»подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів на 2009 рік на загальну суму 3635,00 грн. Оскільки вказана сума податкового зобов'язання була сплачена частково у сумі 819,35 грн., залишок несплаченої суми податкового зобов'язання становить 89,40 грн.

Враховуючи приписи абзацу «а»підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідачу нараховано пеню у сумі 11,10 грн.

У січні 2010 року посадовими особами позивача проведено перевірку відповідача щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, якою встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2010 року № 0000021720/0, згідно з яким відповідачу визначено штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 27,90 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.01.2010 року № 0000011720/0, згідно з яким відповідачу визначено штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 54,16 грн.

Суми штрафних (фінансових) санкцій, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, відповідачем у добровільному порядку сплачені не були.

Також у лютому 2010 року відповідачем подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів від 17.02.2010 року на 2010 рік на загальну суму 3635,00 грн.

Вказана сума податкового зобов'язання відповідачем не була сплачена у добровільному порядку.

08 квітня 2010 року посадовими особами позивача проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів та встановлено несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання.

За результатами перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010 року № 0000901700/0, згідно з яким відповідачу визначено штрафну (фінансову) санкцію на загальну суму 147,40 грн.

Вказані суми штрафних (фінансових) санкцій відповідачем у добровільному порядку сплачені не були.

Таким чином, станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 3964,96 грн., з яких 3724,40 грн. - основного платежу, 229,46 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та 11,10 грн. - пені.

Податкова заборгованість зі сплати земельного податку виникла з наступних підстав.

У січні 2010 року відповідачем подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податковий розрахунок земельного податку на 2010 рік від 21.01.2010 року на загальну суму 85765,92 грн.

Вказана сума податкового зобов'язання відповідачем сплачена не була, а тому сума заборгованості на день звернення до суду складає 25069,59 грн.

Також у листопаді 2010 року посадовими особами позивача проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питань своєчасності сплати земельного податку до бюджету, за результатами якої складено акт від 26.11.2010 року № 388/7/15-2. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання зі сплати земельного податку на загальну суму 19570,41 грн.

На підставі акта перевірки від 26.11.2010 року № 388/7/15-2 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0004591800/0, згідно з яким відповідачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19570,41 грн.

Вказана сума штрафних (фінансових) санкцій була сплачена відповідачем частково у розмірі 8961,85 грн., а тому залишок несплаченої суми становить 10608,56 грн.

Крім того, у січні 2011 року відповідачем подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податковий розрахунок земельного податку на 2011 рік від 21.01.2011 року на загальну суму 100278,41 грн.

Вказана сума податкового зобов'язання відповідачем була сплачена частково, а тому заборгованість на день звернення до суду складає 14294,32 грн.

Враховуючи приписи абзацу «а»підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, відповідачу нараховано пеню у сумі 15651,34 грн.

Таким чином, станом на день звернення до суду у відповідача наявна заборгованість зі сплати земельного податку у сумі 55623,81 грн., з яких 39363,91 грн. основного платежу, 10608,56 грн. -штрафних (фінансових) санкцій та 5651,34 грн. -пені.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача станом на день звернення до суду становить 232912,33 грн., а саме: 188594,01 грн. основного платежу, 35444,21 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та 8874,11 грн. пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.

Оскільки сума податкового зобов'язання не була сплачена відповідачем у добровільному порядку, позивач на підставі пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надіслав на адресу відповідача першу податкову вимогу від 25.02.2009 року № 1/109 та другу податкову вимогу від 26.05.2009 року № 2/318.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідачем позов визнано у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року -повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Відповідно до п.п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Об'єкти оподаткування і база оподаткування визначаються статтями 3, 4 цього Закону.

Згідно з п.п. 6.1 ст. 6 цього Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 1.11 ст. 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п. 6.1 ст. 6 цього Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Відповідно до п. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 вказаного вище Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, з винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2. цього пункту.

В силу пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 4 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону визначено, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі.

З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Отже, оскільки податкові повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувались в адміністративному або судовому порядку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визначені у них суми податкових зобов'язань є узгодженим податковим боргом.

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 цього ж Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пунктом 6.2 статтею 6 Закону податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

За замістом пп. 17.1.3 п. 17.1 зазначеного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому, пунктом 17.3 статті 17 Закону передбачено, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, і станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, податковий орган звернувся до суду із відповідним позовом.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем визнано позов.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову.

Також колегія суддів зауважує про необґрунтованість вимог відповідача про скасування судового рішення суду першої інстанції з тих підстав, що у відповідача скрутне матеріальне становище та наявні підстави для розстрочення виконання даного судового рішення.

Статтею 263 КАС України визначено порядок звернення з заявою про розстрочення виконання судового рішення та порядок розгляду даного питання.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України така заява подається до суду першої інстанції.

Отже, зазначена відповідачем обставина не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, а повинна розглядати в порядку виконання судового рішення.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Бориспільське підприємство «Райагрохім»-залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.