Рішення № 2432936, 25.11.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.11.08 р. Справа № 38/177

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваврик і Компанія” ЛТД м.Чортків Тернопільська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія Схід” м.Макіївка Донецька область

про стягнення 18 147грн.10коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ваврик і Компанія” ЛТД м.Чортків Тернопільська область, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія Схід” м.Макіївка Донецька область про стягнення боргу у розмірі 18 147грн.10коп.

Відповідач у судові засідання не з’явився, але на адресу господарського суду повернулися поштові конверти з повідомленнями № 10055470, № 10055632, № 10173198, № 10173201, 10247850, № 10247884 з відміткою „Славія-Схід вибув”, направленими на юридичну та фактичну адреси відповідача, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

21.10.2008р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 16.10.2008р. № 14/4-20/1771, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Славія Схід” значиться у ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 34591236) та знаходиться за адресою: 86102, Донецька область, м.Макіївка, Центрально-міський район, вул.Патона,2, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

28.10.2008 р. від позивача на адресу господарського суду надійшло клопотання № 256/10 від 22.10.2008 р., в якому він просить справу призначену до розгляду на 28.10.2008 р. розглядати без присутності позивача та додав до клопотання додаткові документи.

Клопотання та додані документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

10.11.2008 р. позивач надав суду клопотання № 270/11 від 04.11.2008 р., в якому просить справу призначену до розгляду на 10.11.2008 р. розглядати без присутності позивача та додав до клопотання платіжне доручення № 463 від 25.04.2008 р. на суму 1 540грн.20коп.

Клопотання та платіжне доручення судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

25.11.2008 р. позивач на адресу господарського суду надіслав клопотання № 290/11 від 17.11.2008 р., в якому просить справу призначену до розгляду на 25.11.2008 р. розглядати без присутності позивача та додав до клопотання оригінал платіжного доручення № 463 від 25.04.2008 р. та оригінал акту № 0622278.

Клопотання та надані документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ваврик і Компанія” ЛТД (далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Славія Схід” (далі – відповідач) була досягнута усна домовленість на поставку кондитерських виробів, згідно якої постачальник (позивач) зобов’язується передати в обумовлені строки покупцеві (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вважає позивач, на виконання домовленості відповідачу за період з 17.03.2008 р. по 01.10.2008 р. було передано товару на загальну суму 19 687грн.30коп., що підтверджується видатковими накладними № ВН-0000091 від 18.03.2008 р. на суму 9 840грн.20коп. та № ВН-0000134 від 10.04.2008 р. на суму 9 847грн.10коп., які містяться у матеріалах справи.

На виконання вищевказаних зобов’язань за період з 17.03.2008 р. по 01.10.2008 р. відповідачем було перераховано на рахунок позивача частина заборгованості у сумі 1 540грн.20коп., що підтверджується платіжним дорученням № 463 від 25.04.2008 р., яке міститься у матеріалах справи.

Оскільки відповідач не повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар, тому останній 21.07.2007 р. направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією претензію № 1/07/2008, в якій пропонував у добровільному порядку погасити заборгованість, яка була залишена відповідачем без розгляду та реагування.

До теперішнього часу відповідачем залишок заборгованості за отриманий товар у розмірі 18 147грн.10коп. не погашений, який позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на видаткові накладні № ВН-0000091 від 18.03.2008 р. та № ВН-0000134 від 10.04.2008 р., претензію № 1/07/2008 від 21.07.2008 р., вантажні квитанції № 0282800, клопотання від 28.10.2008 р., від 10.11.2008 р., від 25.11.2008 р., акт № 0622278, платіжне доручення № 463 від 25.04.2008 р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України (далі - ГК України) як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Статтею 193 ГК України передбачені загальні умови виконання господарських зобов’язань.

1. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Абзацем другим частини 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Частиною 1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання по сплаті боргу.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч.1 ст. 692 ЦК України).

Частиною другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1/07/2008 від 21.07.2008р., в якій позивач пропонував відповідачу розрахуватися з існуючою заборгованістю, але відповідач до теперішнього часу заборгованість не погасив.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на видаткові накладні № ВН-0000091 від 18.03.2008 р. на суму 9 840грн.20коп. та № ВН-0000134 від 10.04.2008 р. на суму 9 847грн.10коп., згідно яких відповідачу поставлялися кондитерські вироби.

Суд вважає, що оскільки відповідач до теперішнього часу у повному обсязі не розрахувався з позивачем за отриманий товар, то вимога позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 9 840грн.20коп. згідно видаткової накладної № ВН-0000091 від 18.03.2008 р. є доказаною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання позивача на видаткову накладну № ВН-0000134 від 10.04.2008 р., суд не приймає до уваги, оскільки у графі „Отримав” відсутні підпис та печатка підприємства відповідача, тому ця накладна не є належним доказом у підтвердження передачі товару відповідачу.

На підставі наведеного, суд вважає, що позивачем не доведені позовні вимоги щодо наявності заборгованості відповідача за видатковою накладною № ВН-0000134 від 10.04.2008 р. на суму 9 847грн.10коп., а відтак в цій частині позов задоволенню не підлягає.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 205, 218, 509, 526, 530,692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваврик і Компанія” ЛТД м.Чортків Тернопільська область до Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія Схід” м.Макіївка Донецька область про стягнення основного боргу у розмірі 18 147грн.10коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Славія Схід” (86102, Донецька область, м.Макіївка, вул.Патона,2, р/р 26001198083151 в Донецькій філії ВАТ „Кредитпромбанк” м.Донецьк, МФО 335593, ЄДРПОУ 34591236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ваврик і Компанія” ЛТД (48500, Тернопільська область, м.Чортків, пр. Гранична,14, р/р 26005000111726 в ТФ ВАТ „Укрексімбанк”, м.Тернопіль, МФО 338829, ЄДРПОУ 21154931) заборгованість у сумі 8300грн.20коп., держмито у сумі 82грн.93коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 53 грн.92коп.

В решті позову відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 25.11.2008року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Радіонова О.О.