Рішення № 24328180, 21.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа№ 5015/735/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Скірі М., розглянув справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ в особі Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта», м. Львів;

до відповідача 1: Приватного акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс», м. Дрогобич Львівської області;

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ;

за участю:

третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-синтез", Львівська обл., м. Борислав;

третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, Львівська обл., м. Трускавець;

третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: ОСОБА_3, Львівська обл., м. Дрогобич.

про: стягнення: 53293 грн. 51 коп.

В судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_4- представник на підставі довіреності б/н від 02.02.2012 року;

відповідача 1: не з'явився;

відповідача 2: не з'явився;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: не з'явився;

третьої особи 3: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 24.02.2012 року порушено провадження у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м. Київ в особі Львівської обласної дирекції НАСК «Оранта»до Приватного акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»та Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі загальному розмірі 53293 грн. 51 коп. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2012 року

В судове засідання 14.03.2012 року представники позивача та відповідача - 2 не з'явилися. Від відповідача - 2 надійшли відзив на позовну заяву вих. № 157-Ю від 12.03.2012 року, відповідно до якого він просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», та клопотання про відкладення розгляду справи № 155-Ю від 12.03.2012 року. Відповідач - 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 12/03-051 -21 від 13.03.2012 року. Суд відклав розгляд справи на 04.04.2012 року.

В судовому засіданні 04.04.2012 року позивач позовні вимоги підтримав повністю, подав додаткове пояснення по суті спору № 8-05/138 від 29.03.2012 року. Відповідач - 1 в судове засідання 04.04.2012 року не з'явився, причини неявки не повідомив. Відповідач - 2 проти позову заперечив та просив суд відмовити в його задоволенні. Суд відклав розгляд справи на 23.04.2012 року.

В судовому засіданні 23.04.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заперечення на пояснення № 8-05/38 від 29.03.2012 року. Представник відповідача - 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 12/03-051-21 від 13.03.2012 року, подав додаткові пояснення та клопотання про продовження строку розгляду справи. Представники позивача та відповідача-2 проти продовження строку розгляду справи не заперечували. Представник відповідача - 2 проти позову заперечив, подав заперечення на пояснення позивача № 8-05/38 від 29.03.2012 року. З підстав, наведених в ухвалі, суд залучив до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-синтез"; третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 та третьої особи - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 ОСОБА_3. Також суд з підстав, наведених в ухвалі, продовжив строк розгляду справи на 15 днів та відклав розгляд справи на 07.05.2012 року.

В судовому засіданні 07.05.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав доказ оплати вартості договору страхування. Представник відповідача - 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 12/03-051 - 21 від 13.03.2012 року, подав копію трудового договору від 15.07.2005 року, наказу № 91/1-к про звільнення з роботи ОСОБА_3 Решта представників сторін та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, вимоги ухвали господарського суду від 23.04.2012 року не виконали. Розгляд справи суд відклав на 21.05.2012 року.

В судовому засіданні 21.05.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав та наполіг на їх задоволенні. Відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

21.05.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складене та підписане 25.05.2012 року.

Суть спору:

Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачами грошових зобов'язань щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в загальному розмірі 53293 грн. 51 коп.

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(надалі по тексту рішення -позивач) просить суд стягнути із Приватного акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»на користь позивача 28303 грн. 51 коп., та із Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»24990 грн. 00 коп.

Позивач в позовній заяві вказує, що внаслідок дорожньо -транспортної пригоди, яка відбулась 23.06.2009 року у м. Львові на автодорозі Нижанковичі-Самбір-Дрогобич-Стрий, вартість матеріального збитку, який поніс позивач із врахуванням фізичного зносу на відшкодування шкоди власнику застрахованого ним автомобіля, складає 53293,51 грн.

Дана сума повинна бути відшкодованою відповідачами на підставі вимог відповідних статей Цивільного кодексу та Закону України «Про страхування».

Представник відповідач - 1 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 12/03-051 - 21 від 13.03.2012 року та подав додаткові пояснення по суті спору.

Представник відповідача - 2 проти позову заперечив, подав заперечення на пояснення позивача № 8-05/38 від 29.03.2012 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: ВАТ НАСК «Оранта»звернулось до суду із позовом до ПрАТ ТЕК «Західукртранс»та ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у сумі 53293 грн. 51 коп. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.06.2009 року у м. Львові на автодорозі Нижанковичі -Самбір -Дрогобич -Стрий відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля «Мерседес»р. н. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.07.2009 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Автомобіль «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2 було застраховано у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № УБ 466985 від 17.12.2008 року. В результаті дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2 було завдано збитків у розмірі 53293 грн.51 коп., які були визначені на підставі акту дослідження спеціаліста № 929 від 11.11.2009 року. Зазначає про те, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПрАТ ТЕК «Західукртранс», яке застрахувало свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія». Тому вважає, що з ПрАТ ТЕК «Західукртранс»підлягають до стягнення грошові кошти у розмірі 28303 грн. 51 коп., а з його страховика ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»грошові кошти у розмірі 24990 грн. 00 коп. Позивач вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом надіслання претензій, які були залишені без задоволення. Тому вважає своє право порушеним, на захист якого звернувся до суду.

Відповідач ПрАТ ТЕК «Західукртранс»проти заявленого позову заперечив. По суті заявлених вимог надав суду пояснення про те, що позивач неправомірно здійснив виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2, оскільки вигодонабувачем у договорі добровільного страхування транспортного засобу № 312 від 17.12.2008 року було визначено ОСОБА_2, а не ФОП ОСОБА_2, тоді як згідно п.2.4.2.3. договору добровільного страхування не вважається страховим випадком факт пошкодження, знищення чи втрати застрахованого транспортного засобу внаслідок керування ним особою, яка не мала на те законних підстав відповідно до чинного законодавства. Вважає, що водій автомобіля ОСОБА_6 не мав права керування транспортним засобом «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2, оскільки, позивачем не надано нотаріально посвідченого договору оренди зазначеного транспортного засобу, укладеного з ТОВ «Інтер-синтез», який було визначено страхувальником по договору добровільного страхування. Крім того, зазначає про те, що позивач не долучив до матеріалів справи свідоцтво про сплату єдиного податку ФОП ОСОБА_2 як доказ того, що останній має право займатись діяльністю, пов'язаною з орендою транспортного засобу.

Відповідач ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»проти заявленого позову заперечив. По суті заявлених вимог надав суду пояснення про те, що отримав претензію від позивача 11.11.2011 року, тому вважає, що останній пропустив строки на звернення із заявою про відшкодування завданих збитків, передбачені п. 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, зазначає про те, що відповідно до положень чинного законодавства страховик, відповідно до лімітів своєї відповідальності, відшкодовує шкоду, яка була оцінена у встановленому Законом порядку. Оскільки позивач не надав висновок суб'єкта оціночної діяльності, то ним не підтверджено у встановленому Законом порядку розміру завданих збитків. Акт дослідження спеціаліста № 929 від 11.11.2009 року вважає неналежним та недопустимим доказом з огляду на те, що позивач не надав сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, які б надавали право аварійному комісару ОСОБА_8 здійснювати оцінку майна за напрямком діяльності «оцінка машин та обладнання». Звертає увагу суду на те, що ні страховик ні страхувальник не викликались на огляд додаткових пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ТОВ «Інтер-Синтез» та ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, явку уповноважених представників не забезпечили. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1 ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив. Сторони судового процесу були належним чином повідомлені про розгляд справи. За таких обставин суд приходить до висновку про розгляд справи та прийняття у ній рішення за відсутності третіх осіб, які належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

Дослідивши представлені суду докази, оцінивши їх у своїй сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи по суті заявлених вимог судом було встановлено, що 23.06.2009 року біля 12.05 годин на автодорозі Нижанковичі -Самбір -Дрогобич -Стрий відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, який на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрестя по головній дорозі. В результаті цього відбулось зіткнення транспортних засобів. Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.07.2009 року по справі № 3-1528/09 ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу у розмірі 340.00 грн.

Автомобіль «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2 було застраховано у ВАТ НАСК «Оранта»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 312 від 17.12.2008 року (надалі -договір страхування). Згідно п. 1.2.1. договору страхування транспортний засіб було застраховано від ризику ДТП. Пунктом 1.3. договору страхування сторони визначили франшизу за ризиком ДТП у розмірі 0.5% від страхової суми. Страхова сума по договору страхування згідно п.1.10. складала 88350 грн. 00 коп., а страховий платіж було визначено у розмірі 4223 грн. коп. Страхувальником за умовами договору страхування було ТОВ «Інтер-Синтез», а вигодонабувачем - ОСОБА_2, який був власником застрахованого автомобіля на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 11.12.2008 року.

Відповідно до ст. 985 Цивільного кодексу, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування», договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Пунктом 1.12. договору страхування визначено, що страховий платіж підлягає до сплати 17.12.2008 року. Як вбачається з матеріалів справи страховий платіж у розмірі 4223 грн. 13 коп. було сплачено ТОВ «Інтер-Синтез», в особі ОСОБА_6, 18.12.2008 року, що підтверджується банківською випискою ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»від 19.12.2008 року. Тому, сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу № 312 від 17.12.2008 року було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а сам договір набрав чинності з 18.12.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст.174 Господарського кодексу, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.5. договору страхування, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу підлягає до визначення за варіантом 2. При визначенні суми страхового відшкодування не враховується знос деталей (запчастин), що замінюються при ремонті. Пунктом 2.12.4.2. договору страхування (варіант 2) передбачено, що розмір шкоди, завданої застрахованому транспортному засобу визначається на підставі висновків аварійного комісара страховика або спеціаліста узгодженої зі страховиком експертної організації зробленої відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів але вартість відновлювального ремонту, вказана в акті (актах) огляду пошкоджень, підлягає коригуванню у разі надання деталізованих актів виконаних робіт профільованих СТО або узгодження зі страховиком попередніх рахунків та замовлень СТО на виконання ремонтних робіт.

Отже, сторони договору страхування - ВАТ НАСК «Оранта»та ТОВ «Інтер-синтез», передбачили у договорі порядок визначення розміру шкоди, заподіяної застрахованому транспортному засобу, у випадку настання страхового випадку.

В результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди власнику транспортного засобу «Мітсубіші Кольт»р.н. НОМЕР_2 було завдано матеріальні збитки у розмірі 53335 грн. 26 коп. (вартість відновлювального ремонту), які були визначені на підставі акту дослідження спеціаліста-товарознавця № 929 від 11.11.2009 року. Суд не погоджується з доводами відповідачів про те, що такий акт є неналежним доказом у справі, який не може підтверджувати розмір завданих збитків власнику автомобіля «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з акту дослідження спеціаліста-товарознавця № 925 від 11.11.2009 року, його було виконано спеціалістом-товарознавцем ОСОБА_8, який має вищу технічну освіту та кваліфікацію аварійного комісара, що підтверджується свідоцтвом № 780 від 03.06.2005 року, виданого УЦПЗ «Експерт-сервіс»з продовженим терміном дії до 04.04.2011 року. Дослідження виконано на підставі комп'ютерної системи для складання ремонтних калькуляцій «Audatex», М-21, Німеччина, 11/2003; довідника «Бюлетень авто товарознавця»ДНДІСЕ ІОЦ СЕУ № 48, у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092. З таких обставин суд приходить до висновку про те, що розмір завданої шкоди власнику транспортного засобу автомобіля «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2 було визначено у встановленому Законом порядку. Визнаючи акт дослідження спеціаліста-товарознавця № 925 від 11.11.2009 року належним та допустимим доказом оцінки завданих збитків, суд виходить з того, що інших доказів, які б підтверджували та/або спростовували їх розмір сторонами не було надано суду під час розгляду справи по суті заявлених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу

Відповідачі по справі не заперечували розміру завданих збитків в частині їх оцінки (визначення суми) та/або переліку пошкоджень, на підставі яких проводилось дослідження транспортного засобу «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2. Також відповідачі не заявляли клопотань про призначення судової експертизи на предмет визначення розміру завданих збитків в порядку, передбаченому ст.ст. 22, 41 Господарського процесуального кодексу, а також Закону України «Про судову експертизу»від 25.02.1994 р. N 4038-XII. З огляду на заперечення акту дослідження спеціаліста-товарознавця № 925 від 11.11.2009 року лише з міркувань відсутності у нього необхідної кваліфікації, а також відсутності у аварійного комісара права на здійснення такого виду діяльності як такого, суд вважає, що відповідачі не спростували визначений (оцінений) розмір завданих збитків в порядку, передбаченому ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Щодо посилання ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»на неповідомлення позивачем про проведення огляду пошкоджень транспортного засобу, то суд вважає такі необґрунтованими з огляду на те, що матеріали справи містять протокол огляду транспортного засобу «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2 від 23.06.2009 року. Огляд проводився за безпосередньої участі представника ВАТ НАСК «Оранта»Ластовяк З.Т, представника ТОВ «Інтер-Синтез»ОСОБА_6, водія ПрАТ «Західукртранс»ОСОБА_3 та представника центру врегулювання Кроха О.М. Протокол огляду пошкоджень транспортного засобу підписано всіма його учасниками без застережень.

Крім того, відповідно до п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до якого у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Суд вважає, що відповідачем не доведено у встановленому Законом порядку, наявності потреби у виклику інших сторін для огляду пошкоджень транспортного засобу за умови, коли жодна із них не заперечує наявності пошкоджень, їх переліку та характеру виникнення.

Щодо посилання ПрАТ ТЕК «Західукртранс»на відсутність правових підстав до виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 з огляду на те, що ТОВ «Інтер-Синтез»не мало права експлуатації транспортного засобу «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2, то такі заперечення суд вважає безпідставними з огляду на зміст ст. 985 Цивільного кодексу, а також факт укладення договору оренди автомобіля від 30.11.2008 року між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Інтер-Синтез». Згідно п. 6.3. зазначеного договору орендар зобов'язаний самостійно провести страхування орендованого автомобіля та обов'язкове страхування цивільної відповідальності перед третіми особами.

Крім того, відповідно до ст. ст. 50, 51 Цивільного кодексу, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

В момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «Мітсубіші Кольт»р. н. НОМЕР_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Інтер-Синтез», що підтверджується витягом з трудової книжки ОСОБА_6, а також дорожнім листом легкового автомобіля № 27 від 23.06.2009 року. 23.06.2009 року ТОВ «Інтер-Синтез», в особі директора ОСОБА_6, подало до ВАТ НАСК «Оранта»заяву про страхову виплату за договором страхування шляхом здійснення безготівкового перерахунку. Після визначення розміру суми страхового відшкодування, яке підлягає до виплати за умовами договору страхування, ВАТ НАСК «Оранта»здійснило його перерахунок у загальному розмірі 53293грн. 51 коп. на користь вигодонабувача - ОСОБА_2, що підтверджується платіжними дорученнями № 803 від 16.02.2010 року, № 1402 від 03.03.010 року та № 1535 від 09.03.2010 року.

Досліджуючи розрахунок суми страхового відшкодування, яка підлягала до виплати згідно умов договору страхування з огляду на розмір визначених збитків на підставі акту дослідження спеціаліста-товарознавця № 925 від 11.11.2009 року, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було вирахувано розмір франшизи в сумі 441 грн. 75 коп., оскільки така була передбачена п. 1.3. договору страхування, а також правомірно додано 400.00 грн. витрат на евакуацію транспортного засобу, оскільки відповідно до п. 2.12.1.3. договору страхування, - підлягають до відшкодування витрати на евакуацію або буксирування на відстань до 50 км. від місця настання страхового випадку, якщо транспортний засіб неспроможний рухатись самостійно або якщо інше не передбачено п. 1.9. договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, здійснивши виплату суми страхового відшкодування за договором страхування у розмірі 53293 грн. 51 коп., ВАТ НАСК «Оранта»набуло право зворотної вимоги у розмірі фактично сплачених грошових коштів до особи, визнаної винною у заподіянні шкоди, та на яку Законом покладається обов'язок її відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 23.06.2009 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПрАТ ТЕК «Західукртранс», що підтверджується трудовим договором від 15.07.2005 року, за яким ОСОБА_3 приймався на роботу в ЗАТ ТЕК «Західукртранс»за професією водій автомобіля. Згідно п.1.1. трудового договору, - він є безстроковим та таким, що укладений не невизначений термін. Наказом ЗАТ ТЕК «Західукртранс»№ 91/1-к від 02.11.2009 року ОСОБА_3 було звільнено із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. ПрАТ ТЕК «Західукртранс», як власник транспортного засобу "Мерседес-Бенц 1850" р. н. НОМЕР_3, застрахувало власну цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»за I-им типом угоди, що підтверджується полісом № НОМЕР_5 з терміном дії з 02.01.2009 року до 01.01.2010 року. Ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого, визначено у розмірі 25500 грн. 00 коп. при франшизі 510 грн. 00 коп. Таким чином, ліміт відповідальності страховика ПрАТ ТЕК «Західукртранс»за умовами полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № НОМЕР_5 склав 24990 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 980 Цивільного кодексу, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 15.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до ст. 9.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до ст. ст. 22.1., 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, до стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія»підлягає сума грошових коштів у розмірі 24990 грн. 00 коп. в межах ліміту, визначеного Законом та умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, до стягнення з ПрАТ ТЕК «Західукртранс»підлягає сума грошових коштів у розмірі 28303 грн. 51 коп., яка визначається як різниця від загальної суми страхового відшкодування, яка підлягає до виплати у розмірі 53293 грн. 51 коп. та -24990 грн.00 коп. ліміту страховика.

Аналізуючи обставини справи у їх сукупності та їх підтвердження у встановленому Законом порядку, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість застосування до спірних правовідносин наступних норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі всього вище наведеного, керуючись ст.ст. 174, 193, 355 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 50, 51, 979, 980, 985, 993, 1166, 1172, 1187, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 6, 9, 15, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. N 142/5/2092, а також ст.ст. 6, 7, 12, 22, 28, 32-36, 43, 49, 54-57, 61, 64, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат «Західукртранс»(код 13825481), вул. П. Орлика, 22, м. Дрогобич, Львівської області, 82100, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код 00034186), вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, грошові кошти у розмірі 28303 грн.51 коп. та 854 грн., 81 коп. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(код 22945712), вул. Саксаганського, 77, м. Київ, 01033, на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код 00034186), вул. Жилянська, 75, м. Київ, 01032, грошові кошти у розмірі 24990 грн. 00 коп. та 754 грн .69 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-95 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Матвіїв Р.І.